Справа № 752/7230/25
Провадження №: 2/752/5246/25
про передачу справи за підсудністю
28.03.2025 Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кирильчук І. А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади про встановлення факту родинних відносин,
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади про встановлення факту родинних відносин, у якому позивач просить встановити факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Водотиї Житомирського району Житомирської області є двоюрідним братом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Кирильчук І. А.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі, суд встановив таке.
Згідно із частиною другою статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідачем у справі зазначена Брусилівська селищна об'єднана територіальна громада, місцезнаходження якої є Житомирська обл., Житомирський р-н, селище Брусилів, вулиця НЕБЕСНОЇ СОТНІ, будинок 2, що територіально не підсудне Голосіївському районному суду міста Києва.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтями 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Враховуючи предмет позову та відоме місцезнаходження відповідача, до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні правила підсудності.
Згідно із пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, враховуючи, що місцезнаходження відповідача Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади є Житомирська обл., Житомирський р-н, селище Брусилів, вулиця НЕБЕСНОЇ СОТНІ, будинок 2, то даний позов не підсудний Голосіївському районному суду міста Києва та підлягає направленню на розгляд за підсудністю до Брусилівського районного суду Житомирської області.
Керуючись статтями 4, 27, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади про встановлення факту родинних відносин, передати на розгляд за підсудністю до Брусилівського районного суду Житомирської області (12601, Житомирська область, смт.Брусилів, вул. Лермонтова, 41/6).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 28 березня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук