справа № 462/2134/25
28 березня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Дуда Ірина Петрівна про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Дуда І.П. звернулася до Залізничного районного суду м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 110000 дол.США.
Разом з позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на належне на праві власності ОСОБА_2 рухоме та нерухоме майно. В обгрунтування своєї заяви покликається на те, що позивач свої зобов'язання виконала належним чином, надавши в позику ОСОБА_2 кошти в розмірі 110000 дол. США, що в еквіваленті становить 4586439,00 грн та підтверджується наданою суду розпискою та свідками, які засвідили факт передачі таких коштів. Разом з тим, відповідачка, зобовязавшись повернути кошти в строк до 28.02.205 року за адресою: АДРЕСА_1 , в обумовлений строк їх не повернула та умисно ухиляється від виконання зобов'язання з повернення коштів. На підставі викладеного, просить заяву задовольнити.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як вбачається з матеріалів заяви, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Дуда І.П. звернулася до Залізничного районного суду м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 110000 дол.США.
У постанові Верховного суду України від 25.05.2016, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (ст. 154 ЦПК України). До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18 січня 2017 року.
Поряд із викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 753/410/19, від 20.07.2020 у справі № 639/8448/19, від 02.07.2020 у справі № 657/1211/19.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ЦПК.
За наведеного, зважаючи на те, що позовні вимоги, у межах яких подано заяву про забезпечення позову, є майновими вимогами, то обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає меті забезпечення позову.
Проте, оскільки позивачем не надано суду достовірних відомостей про вартість належного відповідачу майна, суд доходить висновку про можливість часткового задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 в межах ціни позову.
Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи, доводи заяви про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами спору, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України,
постановив:
ЗаявуОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Забезпечити позов, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 в межах ціни позову, що складає 110000 дол. США, що в еквіваленті становить 4586439,00 грн.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.
Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ).
Боржник: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ).
Копію даної ухвали направити позивачу для пред'явлення до виконання та сторонам для відома.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суд роз'яснює, що у відповідності до ч.4 ст.157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Іванюк І.Д.