Справа № 209/2419/25
Провадження № 2-о/209/55/25
про залишення позовної заяви без руху
27 березня 2025 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Левицька Н.В., розглянувши в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, -
27 березня 2025 року до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті. Просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Рудченкова Кіровського району, місце смерті Україна, Донецька область, м.Єнакієво, м. Юнокомунарівськ, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що встановлення факту смерті дідуся для заявниці має юридичне значення, оскільки надає право для проведення реєстрації смерті на території України, яка контролюється державними органами, а саме Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та отримання відповідного свідоцтва про смерть.
Перевіривши заяву та додані до неї документами, суд дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам ст. 95, 175, 177, 318 ЦПК України, та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Як виснував Верховний Суд у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 9901/258/20, від 23 лютого 2023 року у справі № 990/70/22, від 08 листопада 2023 року у справі № 120/969/23, (позивач) заявник складає та подає до суду (позовну) заяву, і саме на нього покладено процесуальним законодавством обов'язок її належного оформлення. Розгляд (позовної) заяви, яка складена без дотримання передбачених ЦПК України вимог, не передбачений положеннями процесуального законодавства.
Щодо визначення кола заінтересованих осіб.
Частиною 4 ст. 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України, у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Всупереч наведеному, у заяві відсутні заінтересовані особи.
Так, суд зазначає, що усі дані про заінтересовану особу повинні відповідати вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Також суд зазначає, що до заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Щодо підстав звернення до суду.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Так, заявник скеровуючи заяву до суду зазначає, що звертається у порядку ст. 315-319 ЦПК України.
Проте суд наголошує, що згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, а за приписами ст. 317 ЦПК України суди розглядають заяви про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Суд зазначає, що якщо заявник просить встановити факт смерті у загальному порядку, визначеному законом для встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України), то:
- такі справи підсудні суду за зареєстрованим місцем проживання (перебування) заявника (ст. 316 ЦПК України);
- законодавець не обмежує коло заявників;
- не передбачено невідкладний розгляд справи;
- рішення виконується після набрання ним законної сили.
Особливий ж порядок передбачено ст. 317 ЦПК України для встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.
Особливостями розгляду у порядку ст. 317 ЦПК України є:
- підсудність (заява подається до будь-якого місцевого суду України, незалежно від місця проживання);
- невідкладний розгляд;
- законодавець обмежив коло заявників: щодо встановлення факту смерті, то це родичі померлого (їхні представники), інші заінтересовані особи;
- рішення суду підлягає негайному виконанню, його оскарження не зупиняє виконання.
Відтак, враховуючи, що обрані заявником способи підтвердження смерті особи, чи то згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, чи згідно ст. 317 ЦПК України, встановлюють різні порядки розгляду заяви, заявнику необхідно уточнити зміст вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який заявник просить суд визначити у рішенні.
Без зазначення цих відомостей у заяві, суд не має можливості з'ясувати питання, які підлягають вирішенню на стадії прийнятності цієї заяви.
Щодо прохальної частини заяви.
Окремо суд вважає необхідним наголосити, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Відповідно до додатку 17-1 до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в України обов'язкові відомості про померлу особу: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, місце народження (місто, село, район, область, держава), дата смерті, місце проживання (повна адреса), паспорт або паспортний документ (серія, номер, яким органом і коли виданий), документ, що підтверджує факт смерті (назва документу, яким органом та коли виданий), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Відтак для проведення державної реєстрації смерті особи слід зазначити, прізвище, ім'я, по батькові померлого, дату та місце смерті, причина смерті, дата та місце народження померлого, громадянство померлого.
У прохальній частині заяви заявник просить суд: «встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Рудченкова Кіровського району, місце смерті Україна, Донецька область, м.Єнакієво, м. Юнокомунарівськ, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .».
Отже прохальна частина заяви не містить всіх належних відомостей, без зазначення яких орган державної реєстрації актів цивільного стану не матиме змоги встановити усі належні дані для видачі свідоцтва про смерть.
Суд звертає увагу на те, що за приписами ч.2 та ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зі змінами, які набули чинності з 07.05.2022, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Отже, вказаною нормою Закону передбачено виключення, у тому числі для документів, які видані органами та/або особами створеними, обраними чи призначеними у порядку, не передбаченому законом, зокрема, для документів, які підтверджують факт смерті і повинні додаватися до заяви про державну реєстрацію смерті.
Таким чином, заявнику слід уточнити резолютивну частину заяви, зазначивши також встановлені чинним законодавством: дату та місце смерті, причина смерті, громадянство померлого, адресу житла, на підставі відомостей про реєстрацію померлого, які необхідні для реєстрації факту смерті особи.
Щодо доказів, які підтверджують обставини вимог.
Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази.
Доказами, відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно частин 3 та 4 статті 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, а не зробленої копії з фото, відтак це дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №160/7887/18.
Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.
Окрім того, надана заявником до поданої заяви копія паспорту ОСОБА_2 є неякісного друку (нечитабельна), з якої неможливо встановити номер документу та орган, який його видав, відтак суд буде позбавлений можливості такий доказ дослідити.
Вказуючи на належність засвідчення копії суд зазначає, що ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено.
Окремо суд вважає необхідним наголосити, що не аналізує долучені до позовної заяви додатки та не надає їм оцінку, проте перевіряє такі на відповідність дотримання вимог чинного законодавства.
Згідно з ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Заявниця до заяви, як доказ додає копії зі знімків, не вказуючи джерело їх походження та в порушення зазначеним вимог, не вказує про наявність у неї або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити, що за нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являють собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, заяву слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
При цьому,суд звертає увагу заявника на те, що частиною 1 ст. 177 ЦПК України визначено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У даній справі заінтересованих осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов'язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, вразі подання до суду заяви про встановлення факту смерті з урахуванням виправлених недоліків, заявнику слід також надати належні докази надсилання іншим учасникам справи: заінтересованій особі, копій поданих до суду документів (заяви з додатками до неї) з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу, якими є:
- підтвердження про скерування в електронній формі копії заяви про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території з додатками до неї з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи у разі наявності зареєстрованого електронного кабінету заінтересованої особи;
- у разі відсутності у заінтересованої особи зареєстрованого електронного кабінету, докази скерування в паперовій формі копії заяви з додатками до неї, через поштове відправлення з листом опису вкладення.
Крім того, вказані докази надсилання копій документів листом з описом вкладення повинні відповідати положенням до їх оформлення згідно з Порядком надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними визначені Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за №270.
При цьому, суд зазначає заявникові, що у відповідності до положень ч.9 статті 43 ЦПК України, якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті слід залишити без руху.
У разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Спосіб усунення недоліків полягає в поданні заяви у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в ухвалі суду, з наданням копій всіх документів, що додаються до неї з урахуванням вимог ст. 95 ЦПК та з урахуванням положень статті 43 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 175-177,185, 258-261, 294, 315-317, 353 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті - залишити без руху.
Надати заявнику п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
Роз'яснити заявнику, що у разі невиконання вимог ухвали суду у зазначений строк, заява вважається неподаною і повертається заявнику з усіма доданими до неї документами.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА