18 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7100/24 пров. № А/857/34014/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судового засідання : Скрутень Х.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Боршовським Т.І., час проголошення рішення 13 год 52 хв у м. Івано-Франківську, повний текст судового рішення складено 29 листопада 2024 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернет Телебачення» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтернет Телебачення» (далі - ТзОВ “Інтернет Телебачення», Товариство, позивач), звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС про виключення Товариства з реєстру платників єдиного податку №63/09-19-04-03 від 05.09.2024 та зобов'язати відповідача поновити Товариству статус платника єдиного податку та внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації з 30.09.2024.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ “Інтернет Телебачення» у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає. що камеральною перевіркою Товариства встановлено порушення умови застосування спрощеної системи оподаткування, а саме, п.п.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст. 291 ПК України. Вказує, що відповідно до п.п.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.91 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. Тобто, законодавцем визначено підстави, за наявності яких суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, які здійснюють діяльність з надання послуг поштового зв'язку, телефонного зв'язку (фіксованого з проводним та безпроводним доступом, рухомого), з надання іншим особам послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Томенчук Б.Б. просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача Галєєвої В.Р., Гавадзина М.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, представників позивача Созоник Т.Б., Томенчука Б.Б., які заперечили проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи, Товариство перебуває на обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області. Основний вид діяльності за КВЕД: 61.90 “Інша діяльність у сфері електрозв'язку», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.04.2023.
19.07.2024 ГУ ДПС в Івано-Франківській області направило на податкову адресу ТзОВ “Інтернет Телебачення» лист за №8604/6/09-19-04-10-06, в якому повідомило про те, що діяльність суб'єкта господарювання за КВЕД 2010 із надання послуг доступу до мережі Інтернет не належить до окремого класу чи підкласу видів економічної діяльності, а є складовою класу 61.90, а тому в контролюючого органу є підстави для прийняття рішення про скасування реєстрації платника єдиного податку третьої групи. Вказаний лист повернувся без вручення з відміткою установи зв'язку у довідці: за закінченням терміну зберігання.
Згідно акту про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування №13670/09-19-04-10-15 від 24.07.2024 (далі - акт перевірки), ГУ ДПС встановило порушення Товариством абз.5 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, яке полягало у здійсненні діяльності, яка не дає права застосування спрощеної системи оподаткування 61.90 “Інша діяльність у сфері електрозв'язку».
На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв оспорюване рішення.
Вважаючи протиправним оспорюване рішення, Товариство звернулось до адміністративного суду з вимогою про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДПС не довело суду здійснення позивачем діяльності, яка передбачена ст.291 ПК України, яка виключає перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування, а тому контролюючий орган безпідставно та необґрунтовано прийняв оспорюване рішення. Суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача вчинити дії щодо поновлення статусу платника єдиного податку - ТзОВ “Інтернет Телебачення» з внесенням відповідних відомостей до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації - 30.09.2024, що буде ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача, оскільки забезпечить достатні гарантії того, що спір між сторонами буде остаточно вирішено.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані : дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом : перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
16.12.2020 було прийнято Закон України “Про електронні комунікації» №1089-IX, який набрав чинності 01.01.2022 (далі - Закон №1089-IX), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Відповідно до ст.16 Закону №1089-IX, суб'єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність як постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, повинні протягом місяця від початку такої діяльності надіслати до регуляторного органу повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій.
У Повідомленні зазначається вид та опис електронних комунікаційних послуг. Інформація вноситься до Повідомлення шляхом проставляння суб'єктом господарювання відмітки навпроти найменування відповідного виду послуг чи доступу. У разі відсутності в орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, затвердженому регуляторним органом, послуги, яку надає суб'єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються в довільній формі.
Відповідно до ст.17 Закону №1089-IX, регуляторний орган (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (далі - НКЕК) включає ці відомості та веде Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг в електронному вигляді за встановленими ним порядком та формою.
Постановою НКЕК №30 від 20.04.2022 “Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг» було затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.
Враховуючи наведене, при поданні Повідомлення суб'єкт господарювання самостійно визначає необхідний перелік видів електронних комунікаційних послуг згідно з Орієнтовним переліком, а в разі відсутності в Орієнтовному переліку послуги, яку надає суб'єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються ним в довільній формі.
На підставі поданих суб'єктами господарювання Повідомлень, НКЕК веде в електронному вигляді Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, за встановленими нею порядком та формою. Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг розміщений у відкритому доступі на офіційному веб-сайті НКЕК.
Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг у встановленому порядку отримують витяги з Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, які зокрема містять інформацію про код, вид та опис електронних комунікаційних послуг та код юридичних осіб за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) - для фізичних осіб - підприємців.
Єдиним ресурсом, де відображаються актуальні дані про постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, в тому числі про надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг (далі - Реєстр). Документом, який може підтвердити право суб'єкта господарювання на надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Витяг з Реєстру, наданий уповноваженими посадовими особами НКЕК.
Як вірно встановлено судом, за змісту договору №81/19 від 12.12.2019 про надання послуг, укладеного між ТзОВ “Інтернет телебачення» та ТзОВ “Омега ТБ», ТзОВ “Омега ТБ» надає ТзОВ “Інтернет телебачення» комплекс організаційних, технічних, правових заходів щодо агрегування контенту правовласників (як лінійного, так і нелінійного) з метою надання до нього доступу абонентам ТзОВ “Інтернет телебачення», а останній зобов'язується їх оплатити. ТзОВ “Омега ТБ» надає право, а ТзОВ “Інтернет телебачення» забезпечує надання послуг доступу до контенту абонементам на мережах наступних операторів, а саме : ТзОВ “Західна мультисервісна мережа», ТзОВ “Дунетворкс», ФОП ОСОБА_1 . При цьому, згідно з пунктом 1.3 цього Договору, контент - це аудіовізуальні твори, що зберігаються на або показ яких забезпечується через сервер ТзОВ “Омега ТБ». Перегляд контенту забезпечується через відтворення та показ контенту : а) шляхом потокової передачі (стрімінгу) контенту з сервера ТзОВ “Омега ТБ» до обладнання абонемента, що включає будь-яке обладнання, яке має доступ до мережі Інтернет б) без можливості створення абонементом цифрової копії відповідних записів, за певних винятків, вказаних в цьому пункті та в) контент відображається у тому вигляді, у якому він був поданий з сервера ТзОВ “Омега ТБ».
При цьому, вказаний вище договір є чинним, оскільки був пролонгований сторонами.
Згідно змісту публічного абонентського договору, розміщеного на інтернет сторінці ТзОВ “Інтернет Телебачення» : https://itv.if.ua/dogovir/, ТзОВ “Інтернет Телебачення» (далі - Агент), яке діє на підставі договору №81/19 від 12.12.2019 в інтересах та за рахунок ТзОВ “Омега ТБ» (далі - Провайдер ОТГ) пропонує та організовує необмеженому колу осіб від імені провайдера надання послуги ТзОВ “Омега ТБ» на умовах вказаних у цьому публічному договорі. Отримання послуги (агрегації лінійного та нелінійного контенту та забезпечення абонентських можливостей їх перегляду) здійснюється на підставі заявки абонемента (фізичної особи, які надано можливість отримати сервіс провайдера на умовах цього договору на підставі цього Договору, що здійснюється провайдером ОТГ на підставі договорів з правовласниками) з оплатою абонементської плати відповідно до чинних тарифів /цін провайдера - ТзОВ “Омега ТБ» (п.1 публічного договору).
Колегія суддів зазначає, що позивач надав суду банківські виписки за період червень-серпень 2024, згідно яких фізичні особи оплачують ТзОВ “Інтернет Телебачення» кошти за надання доступу до контенту “Омега ТВ».
Суд першої інстанції слушно врахував пояснення директора ТзОВ “Інтернет Телебачення», в яких він пояснив, що Товариство є агентом ТзОВ “Омега ТБ», тобто фактично посередником між вказаним провайдером та абонементами - фізичними особами щодо отримання контенту на “Омега ТВ», у спосіб агрегації лінійного та нелінійного контенту правовласників та забезпечення абонентських можливостей їх перегляду. Вказав, що агрегація контенту - це фактично процес збору та організації відповідної інформації для доступу абонентів до контенту провайдера, яка викладається на сайті або у додатку. Для її отримання абонентам потрібно лише самостійно мати доступ до мережі Інтернет. Крім того, зауважив, що позивач не має у власності, ні в оренді комунікаційних мереж для надання агрегації контенту, не здійснює технічного обслуговування електронних комунікаційних мереж, а тому з огляду на специфіку діяльності, ТзОВ “Інтернет Телебачення» не включений до реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг.
Також пояснив, що така основна діяльність позивача згідно КВЕД -2010 не може бути включена до будь-кого іншого коду, ніж 61.90.
Згідно п.291.2, 291.3 ст.291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених дією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп визначені п.291.5 ст.291 ПК України.
Відповідно до п.п.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Тобто, законодавцем визначено підстави, за наявності яких суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, а саме, які здійснюють діяльність з надання послуг поштового зв'язку, телефонного зв'язку (фіксованого з проводним та безпроводним доступом, рухомого), з надання іншим особам послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Раніше, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» №102-IX від 18.09.2019 було припинено ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій, що здійснювалась на виконання Закону України “Про телекомунікації» та передбачала ліцензування наступних видів діяльності у сфері телекомунікацій : діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку; діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
01.01.2022 набрав чинності Закон №1089-IX, який не передбачає згаданих видів діяльності та, відповідно, в Орієнтовному переліку такі види діяльності відсутні.
Водночас, окремі норми актів законодавства України лишаються неприведеними у відповідність до Закону №1089-IX, який прийнято з метою імплементації актів права ЄС, зокрема, Директиви 2018/1972 Європейського парламенту і ради від 11.12.2018 “Про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій».
Так, зазначені застарілі назви видів діяльності у сфері телекомунікацій, ще містяться у п.п.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України.
Суд першої інстанції слушно зауважив, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про телекомунікації» : оператор телекомунікацій суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж; провайдер телекомунікацій суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку.
Пунктом 70 статті 2 Закону №1089-IX визначено, що : оператор електронних комунікацій (оператор) суб'єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов'язаними засобами.
У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж.
У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг.
У свою чергу, згідно п.87 ст.2 Закону №1089-IX, постачальник електронних комунікаційних послуг суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг, та з пунктом 85 цієї статті постачальник електронних комунікаційних мереж суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.
Тобто, відповідно до Закону №1089-IX, будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.
В Офіційному узагальненому роз'ясненні наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у п.п.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, зокрема, це : послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, Код послуги - IC. S1; послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, Код послуги - OS. S1.
Тобто, лише при здійсненні цих 2 видів електронних комунікаційних послуг постачальник не може застосовувати спрощену систему оподаткування.
Разом з тим, як встановлено судом, під час реєстрації діяльності у НКЕК у відповідності до вимог Закону України “Про електронні комунікації», позивач не зазначав у якості діяльності такого виду діяльності як OS.SI : “Послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж» чи ІС.SI “Послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації».
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до положень розділу 1 Сфера застосування вступної частини до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України №457 від 11.10.2010, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.
Отже, види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг або його відсутність не створює прав та обов'язків для суб'єктів господарювання та жодні правові наслідки зазначеного відсутні.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обмеження перебування на єдиному податку згідно до п.п.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України, а саме : Поштовий зв'язок, Телефонний зв'язок, Діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Натомість, відповідач у якості критерію для застосування обмежень, встановлених п.п.291.5.1 п.291.5 ст,291 ПК України та прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку, використав не здійснення конкретних видів діяльності, прямо вказаних у ПК України, а допустив довільне трактування (вибрав з контексту) положень податкового законодавства, а саме із загального переліку діяльності, а саме : “надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж» відповідач виділив для себе лише: «надання послуг з експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку; надання послуг з безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку».
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи Товариства, оскільки воно не здійснює видів діяльності, які передбачені п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року по справі №300/7100/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 27.03.25