27 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 813/3851/15 пров. № А/857/6696/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Трускавецької міської ради на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року з питань визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, головуючий суддя - Гавдик З.В., постановлена о 15:05 год. у м. Львів, повний текст якої складено 25.11.2025 року, у справі за адміністративним позовом Прокурора м. Трускавця до Трускавецької міської ради про зобов'язання органу владних повноважень вчинити дії, -
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2015 року визнано протиправною бездіяльність Трускавецької міської ради у сфері цивільного захисту на території міста; зобов'язано Трускавецьку міську раду вжити заходів у сфері цивільного захисту на території міста, а саме: 1) визначити потреби фонду захисних споруд цивільного захисту на території м. Трускавця; 2) організувати належний облік фонду захисних споруд цивільного захисту в місті, створення та належне утримання фонду захисних споруд цивільного захисту на території міста; 3) організувати виключення, за погодженням з Державною службою України з надзвичайних ситуацій, непридатних захисних споруд цивільної оборони у місті відповідно до вимог, передбачених законодавством України.
В листопаді 2024 року Трускавецька міська рада вернулася до суду із клопотанням про визнання виконавчого листа № 813/3851/15, виданого 01.06.2016 року таким, що не підлягає виконанню.
Подане клопотання мотивоване, тим станом на 10 листопада 2023 року вимоги частин 1 та 2 рішення суду Трускавецькою міською радою виконані. З метою виконання п. 3 рішення суду по суті, Трускавецька міська рада протягом 2019 року зверталась в ДСНС України щодо погодження виключення протирадіаційних укриттів, як таких, що технічно неможливо та економічно недоцільно зберігати під час нового будівництва чи реконструкції, з фонду захисних споруд в м. Трускавці.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в задоволенні клопотання Трускавецької міської ради про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, Трускавецька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову, якою подану заяву задовольнити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тими ж доводами, що наводились нею у поданому клопотанні про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, проте судом на надано їм належної оцінки.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали подану апеляційну скаргу, вважають оскаржену ухвалу суду незаконною та повністю підтримали доводи, зазначені у апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 2статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частина 1статті 374 КАС України передбачає, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до приписів ч.2ст.374 КАС України підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням; 3) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його добровільним виконанням боржником чи іншою особою; 4) з інших причин.
Тобто, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, пов'язано з певними обставинами, які мали місце на момент його видачі (пред'явлення до виконання), зокрема: помилковою видачею; коли судове рішення не підлягало негайному виконанню і не набрало законної сили або пред'явлено до виконання після скасування судового рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист; повним (частковим) погашенням боргу, щодо якого видано виконавчий лист, або з інших причин.
При цьому, словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, які, наприклад, пов'язані із процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, норми зазначеної статті встановлюють виключний перелік обставин, за наявності яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а саме: видача виконавчого листа помилково; відсутність обов'язку боржника у зв'язку з його виконанням або з інших причин.
Із поданої заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню видно, що заявник не вказує жодної із підстав, передбачених ст. 374 КАС України.
Разом з тим, як стверджується матеріалами справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2015 року зобов'язано, зокрема Трускавецьку міську раду організувати виключення, за погодженням з Державною службою України з надзвичайних ситуацій, непридатних захисних споруд цивільної оборони у місті відповідно до вимог, передбачених законодавством України.
З матеріалів справи слідує, що на даний час, рішення суду залишається невиконаним в частині виключення захисних споруд цивільного захисту в місті, як таких, що технічно неможливо та економічно недоцільно зберігати під час нового будівництва та реконструкції, з фонду захисних споруд в м. Трускавці.
Листом ДСНС України №16-11766/162 від 16.08.2019 року Трускавецькій міській раді відмовлено у виключенні захисних споруд № 50108 та 50101 у зв'язку із невиконанням норм пункту 18 Вимоги щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість.
Також відсутні документи, що підтверджують неможливість або економічну недоцільність збереження захисних споруд під час будівництва.
ДСНС запропоновано Трускавецькій міській раді спільно з власниками ПРУ №50101 та 50108 розглянути можливість реконструкції зазначених захисних споруд під споруди подвійного призначення із захисними властивостями ПРУ відповідно до вимог ДБН В.2.2-5-97 «Будинки і споруди. Захисні споруди цивільного захисту».
Таким чином, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів саме добровільного виконання рішення суду.
Також заявником не надано жодних підтверджень, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, виконання судового рішення є приводом для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.
Отже, враховуючи усе наведене вище, колегія суддів вважає, що за вказаних обставин, підстави, визначені процесуальним законом для визнання виконавчого листа № 813/3851/15, виданого 01.06.2016 року таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про помилковість видачі виконавчого документа чи добровільного його виконання. Також судом не встановлено інших причин, які б давали суду правові підстави для визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності передбачених законодавством підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Трускавецької міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року з питань визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі №813/3851/15 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич
Повний текст постанови складено 27.03.2025 року.