24 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/8036/24 пров. № А/857/18815/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року (прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові суддею Мричко Н. І.) в адміністративній справі № 380/8036/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ у Запорізькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач, ГУ ПФУ у Тернопільській області), в якому просив:
- визнати протиправними рішення про відмову у призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пенсійного фонду у Львівській області №134650027616 від 25.10.2023, Пенсійного фонду у Тернопільській області № 134650027616 від 27.12.2023, Пенсійного фонду у Львівській області № 134650027616 від 06.03.2024, Пенсійного фонду у Запорізькій області № 134650027616 від 22.03.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 19.10.2023 (часу подачі заяви), зарахувавши в загальний страховий стаж період роботи з 04.01.1993 по 30.06.1994 в КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи оскаржувані рішення пенсійний орган не зарахував до страхового стажу період роботи позивача з 04.01.1993 по 30.06.1994 у КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів. Зазначає, що недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи до страхового стажу та позбавлення позивача права на пенсійне забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134650027616 від 25.10.2023, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 134650027616 від 27.12.2023, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134650027616 від 06.03.2024, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 134650027616 від 22.03.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком період роботи з 04.01.1993 по 31.05.1995 у КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30.09.2023.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ в Тернопільській області, яке вважає рішення суду першої інстанції прийнятим за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що період роботи позивача з 04.01.1993 по 30.06.1994 КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів не зараховано до трудового стажу позивача, оскільки дата прийняття на роботу не відповідає даті наказу про прийняття на роботу. Для зарахування такого періоду роботи необхідно подати уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів. Зазначає, що страховий стаж позивача складає 27 років 10 місяців 07 днів. Відтак, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. При цьому наголошує, що нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що у зв'язку з досягненням 60-річного віку 19.10.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області № 134650027616 від 25.10.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Таке рішення мотивоване тим, що страховий стаж позивача становить 26 років 06 місяців 2 дні. До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 01.08.1985 серії НОМЕР_1 з 04.01.1992 по 31.05.1995, оскільки дата прийняття на роботу календарно не відповідає даті наказу (04.01.1993).
19.12.2023 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області № 134650027616 від 27.12.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж позивача становить 26 років 06 місяців 2 дні. До страхового стажу не враховано період з 04.01.1992 по 31.05.1995, оскільки дата прийняття на роботу 04.01.1992 календарно не відповідає даті наказу 04.01.1993.
27.02.2024 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області № № 134650027616 від 06.03.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж позивача становить 27 років 10 місяців 07 дні. До страхового стажу не враховано період з 04.01.1992 по 31.05.1995, оскільки дата прийняття на роботу 04.01.1992 календарно не відповідає даті наказу 04.01.1993. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку видану на підставі первинних документів.
15.03.2024 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №134650027616 від 22.03.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж позивача становить 27 років 10 місяців 07 дні.
Вважаючи такі рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено, що позивач в період з 04.01.1993 по 31.05.1995 працював у КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що на момент звернення із заявами до органів Пенсійного фонду про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач досягнув пенсійного віку (60 років) та мав необхідний страховий стаж страхового стажу (не менше 30 років).
Враховуючи викладене, суд, керуючись статтею 9 КАС України, вважав за необхідне, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до страхового стажу роботи позивача, що дає право на отримання пенсії за віком, період роботи з 04.01.1993 по 31.05.1995 у КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30.09.2023.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є вірними з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на час звернення позивача із заявою про зарахування спірного періоду роботи до стажу роботи в кратному розмірі визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), відповідно до частини 4 статті 24 якого періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.
До 1 січня 2004 року стаж визначався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Згідно статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України на вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов'язковому порядку не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов'язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України за № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 “Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як встановлено судом, до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи позивача з 04.01.1992 по 31.05.1995 КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів, оскільки дата прийняття на роботу 04.01.1992 календарно не відповідає даті наказу 04.01.1993.
Згідно з інформаційним листом - відповіддю Державного архіву Львівської області від 27.12.2023 № К-2913/07-12 документи КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів на зберігання в Державний архів Львівської області не надходили.
Суд встановив, що у записі № 9 трудової книжки позивача НОМЕР_2 наявні розбіжності між датою прийняття на роботу позивача в КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів - 04.01.1992 та датою наказу № 1К від 04.01.1993. Дослідивши трудову книжку позивача, суд дійшов висновку, що при заповненні запису № 9 в частині дати прийняття позивача на роботу в КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів, уповноваженою особою на ведення трудової книжки, допущено помилку. До таких висновків, суд дійшов аналізуючи попередні записи трудової книжки позивача. Так, із запису № 8 видно, що позивач звільнений із попередньої роботи 31.12.1992.
Таким чином, здійснюючи наступний запис № 9 в частині дати прийняття на роботу позивача, відповідальною особою підприємства допущена помилка, замість 04.01.1993 помилково зазначено 04.01.1992.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» № 301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд звертає увагу на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21.02.2018 (справа № 687/975/17), від 23.04.2019 (справа № 593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа № 300/860/17), висновки якого враховують суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом встановлено, що згідно з актом опитування свідків ГУ ПФУ у Львівській області від 19.12.2023, свідок ОСОБА_2 підтвердив те, що працював разом з позивачем в період з 04.01.1993 по 31.05.1995 у КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів. Відповідно до запису № 8 в трудовій книжці ОСОБА_2 видно, що такий працював з 01.01.1993 по 02.06.2010 у КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів.
Згідно з актом опитування свідків ГУ ПФУ у Львівській області від 19.12.2023 свідок ОСОБА_3 підтвердив те, що працював разом з позивачем в період з 04.01.1993 по 31.05.1995 у КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів. Відповідно до запису № 14 в трудовій книжці ОСОБА_3 , такий свідок працював з 04.01.1993 по 18.12.1995 у КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів.
Таким чином, ГУ ПФУ у Львівській області на підставі показань двох свідків, які знають заявника по спільній роботі і мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника встановлено, що позивач у період з 04.01.1993 по 31.05.1995 працював в КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент звернення із заявами до органів Пенсійного фонду про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач досягнув пенсійного віку (60 років) та мав необхідний страховий стаж страхового стажу (не менше 30 років).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим необхідно орган пенсійного фонду зобов'язати зарахувати до страхового стажу роботи позивача, що дає право на отримання пенсії за віком, період роботи з 04.01.1993 по 31.05.1995 у КП “ЗУБР ЛТД» м. Львів та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30.09.2023.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд вважає, що позивачем належними та допустимим доказами доведено, право на зарахування до страхового стажу оскаржувані періоди роботи.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року в адміністративній справі № 380/8036/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин