26 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/2754/24 пров. № А/857/16629/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №140/2754/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Волдінер Ф. А.,
час ухвалення рішення - 04 червня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Наумчук І. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25 грудня 2023 року №2000-0302-9/189776 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію, зарахувавши до його трудового стажу: період роботи водієм у Приватному підприємстві «Леда» з 12 вересня 1994 року по 12 грудня 1994 року (записи №17 та №18 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29 червня 1984 року); період перебування на обліку як безробітного у Рожищенському районному центрі зайнятості з 20 березня 1995 року по 20 вересня 1995 року (записи №19 та №20 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29 червня 1984 року); період перебування на обліку як безробітного у Рожищенському районному центрі зайнятості з 20 березня 1997 року по 19 травня 1997 року (записи №23 та №24 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29 червня 1984 року).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25 грудня 2023 року №2000-0302-9/189776 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з часу звернення із заявою, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи водієм у приватному підприємстві «ЛЕДА» та період отримання допомоги по безробіттю в Рожищенському районному центрі зайнятості з 20 березня 1995 року по 20 вересня 1995 року та з 20 березня 1997 року по 19 травня 1997 року, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у частині відмовлених позовних вимог позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що в цій справі заявлено вимогу про призначення пенсії, однак належним чином не застережено більш розширеного її викладу в частині щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі «Шлях до нового життя» з 27 вересня 1990 року по 09 вересня 1993 року. На думку апелянта, навіть якщо вимога про зарахування з 27 вересня 1990 року по 09 вересня 1993 року фактично не заявлено у межах позовних вимог, були наявні достатні підстави для виходу за межі позовних вимог відповідно до вимог ч.2 ст.9 КАС України, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав громадян від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити йому пенсію, зарахувавши до його трудового стажу: період роботи водієм у Приватному підприємстві «Леда» з 12 вересня 1994 року по 12 грудня 1994 року (записи №17 та №18 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29 червня 1984 року); період перебування на обліку як безробітного у Рожищенському районному центрі зайнятості з 20 березня 1995 року по 20 вересня 1995 року (записи №19 та №20 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29 червня 1984 року); період перебування на обліку як безробітного у Рожищенському районному центрі зайнятості з 20 березня 1997 року по 19 травня 1997 року (записи №23 та №24 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29 червня 1984 року); період роботи в колгоспі «Шлях до нового життя» з 27 вересня 1990 року по 09 вересня 1993 року (трудова книжка колгоспника НОМЕР_2 від 20 січня 1991 року). В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21 грудня 2023 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за принципом екстериторіальності документи для призначення пенсії були направлені на розгляд до ГУ ПФУ в Харківській області, яким і було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 25 грудня 2023 року №2000-0302-9/189776 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 29 червня 1984 року: з 12 вересня 1994 року по 12 грудня 1994 року, через виправлення у даті наказу про звільнення; період перебування на обліку як безробітного з 20 березня 1995 року по 20 вересня 1995 року, у зв'язку з тим, що не читається дата наказу про початок виплати допомоги; період перебування на обліку як безробітного з 20 березня 1997 року по 19 травня 1997 року, оскільки є факт роботи у вказаний період.
Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Харківській області про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся у суд з цим позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні до його стажу періоду роботи водієм у приватному підприємстві “ЛЕДА» та періоду отримання допомоги по безробіттю в Рожищенському районному центрі зайнятості з 20 березня 1995 року по 20 вересня 1995 року та з 20 березня 1997 року по 20 травня 1997 року, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, при цьому, неточність у записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, так як працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню. Разом з тим, у межах цієї справи суд позбавлений можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення пенсії (наявність відповідного страхового стажу), оскільки саме до повноважень органів Пенсійного фонду віднесено зарахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює виключно функцію судового контролю за правомірністю уже прийнятих рішень, тому за обставин цієї справи суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та застосування іншого способу захисту прав, ніж визначив позивач, а саме: про зобов'язання повторно розглянути заяву від 21 грудня 2023 року про призначення пенсії за віком з прийняттям рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом (щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи водієм у приватному підприємстві “ЛЕДА» та періоду отримання допомоги по безробіттю в Рожищенському районному центрі зайнятості з 20 березня 1995 року по 20вересня 1995 року та з 20 березня 1997 року по 19 травня 1997 року), оскільки, якщо в результаті перерахунку, умова щодо страхового стажу буде виконуватися, то позивач матиме можливість отримати пенсію з дати подання заяви (звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку).
Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, а також у апеляційні скарзі заявляє вимогу про зобов'язання пенсійного органу зарахувати до загального страхового стажу період його роботи в колгоспі «Шлях до нового життя» з 27 вересня 1990 року по 09 вересня 1993 року, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено.
Ст.1 Закону №1058-ІV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.24 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст.56 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №032550007114 від 25 грудня 2023 року за наданими документами не зараховано загального страхового стажу позивача: 1) період роботи в колгоспі згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 20 січня 1991 року: з 27 вересня 1990 року по 09 вересня 1993 року, так як відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів у колгоспі; 2) період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 29 червня 1984 року: з 12 вересня 1994 року по 12 грудня 1994 року, через виправлення в даті наказу про звільнення; 3) період перебування на обліку як безробітного згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 29 червня 1984 року: з 20 березня 1995 року по 20 вересня 1995 року, у зв'язку з тим, що не читається дата наказу про початок виплати допомоги; 4) період перебування на обліку як безробітного згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 29 червня 1984 року: з 20 березня 1997 року по 19 травня 1997 року, оскільки є факт роботи у вказаний період.
Матеріалами справи стверджується, що Наумчук І. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25 грудня 2023 року №2000-0302-9/189776 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію, зарахувавши до його трудового стажу: період роботи водієм у Приватному підприємстві «Леда» з 12 вересня 1994 року по 12 грудня 1994 року (записи №17 та №18 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29 червня 1984 року); період перебування на обліку як безробітного у Рожищенському районному центрі зайнятості з 20 березня 1995 року по 20 вересня 1995 року (записи №19 та №20 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29 червня 1984 року); період перебування на обліку як безробітного у Рожищенському районному центрі зайнятості з 20 березня 1997 року по 19 травня 1997 року (записи №23 та №24 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29 червня 1984 року).
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції здійснено аналіз трудової книжки НОМЕР_1 від 29 червня 1984 року відповідно до записів якої у спірні періоди роботи позивач працював на наступних посадах: з 12 вересня 1994 року по 12 грудня 1994 року - приватне підприємство «ЛЕДА»; з 20 вересня 1995 року по 21 березня 1995 року - отримував допомогу по безробіттю в Рожищенському районному центрі зайнятості; з 20 березня 1997 року по 19 травня 1997 року - отримував допомогу по безробіттю в Рожищенському районному центрі зайнятості.
Крім того, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що орган пенсійного фонду має усі правові підстави для того, щоб самостійно витребовувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, проведення перевірки, зустрічної перевірки для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника, разом з тим, у спірних правовідносинах пенсійним органом не подано жодного доказу щодо вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності записів у трудовій книжці, а відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів, виявивши формальні недоліки.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні до його стажу періоду роботи водієм у приватному підприємстві “ЛЕДА» та періоду отримання допомоги по безробіттю в Рожищенському районному центрі зайнятості з 20 березня 1995 року по 20 вересня 1995 року та з 20 березня 1997 року по 20 травня 1997 року, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, при цьому, неточність у записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, так як працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо заявленої в апеляційній скарзі вимоги про зобов'язання пенсійного органу зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі «Шлях до нового життя» з 27 вересня 1990 року по 09 вересня 1993 року, то колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається зі змісту позовної заяви Наумчука І. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , такий звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому, зокрема, вимоги про зобов'язання пенсійного органу зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі «Шлях до нового життя» з 27 вересня 1990 року по 09 вересня 1993 року не заявляв.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом ч.1 ст.47 КАС України позивач, зокрема, має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, разом з тим, доказів звернення у суд першої інстанції із заявою про збільшення позовних вимог, матеріали справи не містять.
Колегія суддів вважає підставними доводи апелянта про можливість виходу за межі позовних вимог, однак така вимога, як зобов'язання пенсійного органу зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі «Шлях до нового життя» з 27 вересня 1990 року по 09 вересня 1993 року, не була предметом розгляду у суду першої інстанції, а відтак підстави для виходу за межі позовних вимог у цій частині відсутні.
Щодо доводів апелянта про зобов'язання призначити пенсію за віком, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що повноважним органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів. Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії, а тому у спірних правовідносинах суд не вправі зобов'язати відповідача призначити пенсію, оскільки пенсійним органом у оскаржуваному позивачем рішенні не вирішено питання щодо врахування спірних періодів роботи позивача до загального стажу для призначення пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що, оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №140/2754/24 в частині задоволених позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, правильно і повно встановив обставини справи, однак у резолютивній частині рішення не уточнив періоду роботи позивача водієм у приватному підприємстві «ЛЕДА», у зв'язку з чим рішення в цій частині необхідно змінити, у решті ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому таке необхідно залишити без змін.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №140/2754/24 змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення у наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з часу звернення із заявою, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи водієм у приватному підприємстві «ЛЕДА» у період з 12 вересня 1994 року по 12 грудня 1994 року та період отримання допомоги по безробіттю в Рожищенському районному центрі зайнятості з 20 березня 1995 року по 20 вересня 1995 року та з 20 березня 1997 року по 19 травня 1997 року, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.».
У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №140/2754/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 26 березня 2025 року.