26 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/19646/23 пров. № А/857/20336/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі №380/19646/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зарахування на квартирний облік, -
суддя в 1-й інстанції - Карп'як О. О.,
дата ухвалення рішення - 03 липня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району, в якому просив зобов'язати відповідача зарахувати на квартирний облік капітана запасу ОСОБА_1 з 07 серпня 1995 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Покликається на те, що у матеріалах справи міститься список військовослужбовців, де зазначено, що капітан ОСОБА_2 знятий з квартирного обліку у зв'язку з систематичним не проходженням переобліку. Звертає увагу на те, що самого протоколу, а також доказів проведення переобліку, доказів повідомлення про зняття з квартирного обліку позивача суду не надано. Крім того, судом не досліджено належність доказів, не оглянуто оригінали, що дає можливість стверджувати, що надані військовою частиною докази є недопустимими. Вказує, що він є учасником бойових дій, позов стосується зарахування на квартирний облік, що впливає на його право на забезпечення житлом, гарантоване йому як військовослужбовцю та ветерану війни. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає про те, що з метою перереєстрації облікових справ кожного року з 01 жовтня до 30 грудня позивач відповідно до вимог наказу МОУ №737 повинен був подати до житлової комісії в/ч НОМЕР_1 довідки за формами Ф-3, Ф-5, Ф-7, однак таких вимог не виконав. Таким чином, у зв'язку з систематичним не проходженням щорічної перереєстрації позивачем, його з членами сім'ї було знято з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання. Звертає увагу на те, що відповідач на час зняття позивача з житлової черги мав правові підстави для прийняття рішення про його зняття з квартирного обліку. Крім того, рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 про зняття з обліку його з членами сім'ї у зв'язку з систематичним не проходженням ним щорічної перереєстрації позивачем не оскаржується. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про розгляд справи у присутності сторін (а.с.134 зворот), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Апелянтом подано апеляційну скаргу, в якій детально та послідовно обґрунтовано свою правову позицію по справі; сторонами не заявлено клопотань щодо долучення до справи і дослідження нових доказів тощо, тому правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не вбачає.
Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №314 від 25 червня 2010 року позивача відповідно до підпункту “в» п. 6 (за віком) звільнено з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу.
Згідно з довідкою Самбірської квартирно - експлуатаційної частини району від 27 травня 2010 року №64 позивач перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 з 07 серпня 1995 року, складом сім'ї 3 (три) особи, а також у списках осіб, які мають право на першочергове, позачергове отримання жилих приміщень 07 серпня 1995 року.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 02 липня 2019 року №402 на звернення позивача щодо надання житла повідомила, що станом на 26 червня 2019 року у військовій частині НОМЕР_1 відсутні документи, що підтверджують перебування позивача на квартирному обліку. У листі також зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №167 позивача виключено зі списків особового складу та направлено для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , для вирішення даного питання просять звернутися безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до долученої представником відповідача книги обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, військової частини НОМЕР_1 у п.53 вказано наступну інформацію: ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_3 , 1974 р.н., дочка ОСОБА_4 , 1999 р.н., місце роботи - не працює; місце знаходження характеристика займаної ж/площі - В/ч НОМЕР_1 ; дата № рішення ж/комісії про прийняття на облік - 07 серпня 95 № 4 п.3 від 30.11.04; підстави для прийняття на облік - заява; дата і № рішення ж/комісії про внесення у списки (позачергово) - 07 серпня 95 № 4 п.3 від 30.11.04; дата і № рішення про надання ж/прим, місце знаходження розмір ж/площі - у зв'язку з систематичним не проходженням щорічної перереєстрації; примітка (рішення про зняття обліку) - протокол № 12 12 п.7 від 12.12.12.
Військовою частиною видано довідку від 10 червня 2024 року № 563, в якій зазначено, що вислуга капітана ОСОБА_1 станом на 01 вересня 2010 року (на момент звільнення з військової служби у запас) в календарному обчисленні становить: 23 роки 1 місяць.
Змістом спірних правовідносин є поновлення позивача на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звертаючись до Самбірського міськрайонного суду Львівської області суду у 2021 році в порядку цивільного судочинства та до Львівського окружного адміністративного суду 21 серпня 2023 року в порядку адміністративного судочинства, рішення відповідача від 12 грудня 2012 року за №12.12, яким його було знято з квартирного обліку у зв'язку з систематичним не проходженням щорічної перереєстрації, не оскаржував, а тому, звернувшись із позовними вимогами про зобов'язання відповідача зарахувати його на квартирний облік, ОСОБА_1 неправильно обрав спосіб захисту порушеного права.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
За змістом ст.36 ЖК України облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Відповідно до законодавства України у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.
Згідно зі ст.37 ЖК України облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію.
Відповідно до ст.1 Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За змістом ч.1 ст.12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз.2-4 ч.1 ст.12 Закону №2011-XII військовослужбовці строкової військової служби та військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, розміщуються в казармах (на кораблях) згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. За ними зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу та військову службу під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Згідно з абз.8 ч.1 ст.12 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на військову службу. Такі військовослужбовці не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та зараховані на квартирний облік у військовій частині за місцем проходження служби.
За змістом ч.2 ст.12 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, які вступили на військову службу за контрактом, зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за попереднім місцем проживання.
Відповідно до абз.1 ч.9 ст.12 Закону №2011-XII військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Так, на виконання ч.1 ст.12 Закону №2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Згідно з п.22 Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
За змістом п.24 Порядку №1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов визначає Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена Наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 №380 (далі - Інструкція №380).
Відповідно до п.4 Інструкції №380 за військовослужбовцями та членами їх сімей в тому числі звільненими з військової служби в запас або відставку, які були зараховані на облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим наказом, зберігається дата зарахування на облік для забезпечення житлом для постійного проживання (за результатами інвентаризації облікових справ); рішення житлових комісій військових частин, об'єднаних житлових комісій, які були прийняті до набрання чинності цим наказом, реалізуються із урахуванням вимог вищезазначеної Інструкції.
Згідно з п.1 розділу 6 Інструкції №380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
За змістом п.7 розділу І Інструкції №380 питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців та членів їх сімей, вирішуються за місцем проходження військової служби та перебування їх на обліку.
Відповідно до п.1 розділу ІІ Інструкції №380 для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини).
До житлових комісій військових частин також належать житлові комісії квартирно-експлуатаційних органів та військових комісаріатів, які утворюються для ведення у встановленому порядку обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, або виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення особами з числа звільнених із військової служби в запас або відставку.
Згідно з п.7 розділу ІІ Інструкції №380 житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.
За змістом п.8 розділу ІІ Інструкції №380 рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.
Рішення об'єднаної житлової комісії затверджується командиром військової частини підрозділу, який відповідає за організацію роботи об'єднаної житлової комісії, та оголошується в наказі командиром військової частини за місцем проходження військової служби.
Відповідно до п.21 розділу 6 Інструкції №380 зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з п.22 розділу 6 Інструкції №380 КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району ведення обліку військовослужбовців здійснює на підставі даних книг обліку військових частин, списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, що користуються правом першочергового та позачергового одержання житла, витягів з відповідних наказів командирів військових частин та копій протоколів житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій).
З цією метою в КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району ведуться: книги обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; книги оперативного обліку службових житлових приміщень (по військових частинах у зоні відповідальності); картки обліку житлових приміщень, наданих військовослужбовцю за час проходження військової служби (додаток 21); загальний список осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, в тому числі із урахуванням пільг.
Облікові документи зберігаються у шафах або ящиках, які замикаються і опечатуються. Місце зберігання документів визначається начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Перелік облікових документів, які ведуться в КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, щороку включається до номенклатури справ на поточний рік.
КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району у випадках, передбачених законодавством, мають право видавати за зверненням військовослужбовців довідки про перебування на обліку (додаток 22).
Під час розформування КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району облікові документи передаються до відповідного КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, визначеного правонаступником, для подальшого ведення обліку військовослужбовців.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до підпункту “в» п. 6 (за віком) звільнено з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу, що підтверджується витягом з наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №314 від 25 червня 2010 року.
При цьому, відповідачем не заперечується, що з 07 серпня 1995 року позивач взятий на квартирний облік та включений в Книгу обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень в житловій комісії військової частини НОМЕР_2 за №53, та знятий з квартирного обліку протоколом №12.12 п.7 від 12.12.12., що відображено у витягу з Книги обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання військової частини НОМЕР_1 (а.с.54).
Матеріалами справи стверджується, що позивач звертався до Самбірського міськрайонного суду Львівської області в порядку цивільного судочинства з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Самбірська квартирно - експлуатаційна частина (району) та просив зобов'язати вчинити дії та ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2023 року провадження у цивільній справі №452/3932/21 закрито.
Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, рішення відповідача від 12 грудня 2012 року за №12.12, яким позивача було знято з квартирного обліку у зв'язку з систематичним не проходженням щорічної перереєстрації у матеріалах справи відсутнє і таке на вимогу суду долучено до матеріалів справи не було.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.
Згідно з п.4 ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Крім того, докази оскарження вищевказаного рішення судів матеріали справи не містять.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звертаючись до Самбірського міськрайонного суду Львівської області суду у 2021 році в порядку цивільного судочинства та до Львівського окружного адміністративного суду 21 серпня 2023 року у порядку адміністративного судочинства, позивачем, рішення відповідача від 12.12.2012 року за №12.12, яким його було знято з квартирного обліку у зв'язку з систематичним не проходженням щорічної перереєстрації, не оскаржувалось, а тому, звернувшись із позовними вимогами про зобов'язання відповідача зарахувати його на квартирний облік ОСОБА_1 неправильно обрав спосіб захисту порушеного права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі №380/19646/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 26 березня 2025 року.