27 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/24219/24
(суддя Боженко Н.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №160/24219/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 06 вересня 2024 року звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , згідно з яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середнього заробітку (середнє грошове забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні (виключенні зі списків військової частини) за період з 03.02.2022 по 16.08.2024;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку під час звільнення (виключення зі списків військової частини) в розмірі 242 057 (двісті сорок дві тисячі п'ятдесят сім) грн. 44 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з несвоєчасною виплатою відповідачем сум, що належали до виплати позивачу при звільнені, відповідач повинен здійснити нарахування та виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.02.2022 по 16.08.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 121849,76 гривень (сто двадцять одна тисяча вісімсот сорок дев'ять гривень 76 копійок), з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що при звільненні позивача з ним не було проведено остаточного розрахунку у повному обсязі, що підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили, що є підставою для задоволення вимог позивача щодо нарахування середнього заробітку за порушення строків розрахунку при звільненні за період з 25.10.21018 по 23.02.2024р.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на момент вирішення судом першої інстанції цієї справи існує спір між позивачем та відповідачем в частині ненарахування та не виплати позивачу в повному обсязі індексації грошового забезпечення (ухвала ДОАС по справі 160/24219/24), а відтак на теперішній час є неможливим встановлення розміру усіх належних звільненому працівникові сум та як наслідок вимога щодо стягнення середнього заробітку є передчасною.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 242057,44 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при визначенні розміру середнього заробітку та застосовуючи принцип пропорційності, безпідставно врахував суму 600066,82 грн яку позивач не отримав. Судом не правильно визначено розмір середнього заробітку позивача. Належним способом захисту позивача є стягнення суми середнього заробітку, а не зобов'язання його виплатити (аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 08.02.2022 року у справі 755/12623/19).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що наказом відповідача від 26.09.2016 року №47 позивача зараховано до списків особового складу відповідача.
Наказом відповідача від 02.02.2022 року №24 позивача виключено зі списків особового складу відповідача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 року у справі №160/8290/23, з урахуванням результатів його апеляційного та касаційного переглядів:
- зобов'язано військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 26.09.2016 року по 28.02.2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року.
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року.
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) належне грошове забезпечення з 29.01.2020 року по 02.02.2022 року (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язано військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 26.09.2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2017 року та грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року по день фактично виплачених сум такої заборгованості.
Згідно з наданої позивачем виписки по рахунку від 17 серпня 2024 року відповідачем на користь позивача здійснено 3 виплати коштів, з призначення платежу встановлено, що виплати здійснено на виконання вищевказаного рішення суду, при цьому одна з виплат є компенсацією втрати частини доходів громадян, тобто - за своєю природою не є сумою, належною до виплати при звільненні, натомість має компенсаційний характер.
Згідно з виписки з банківського рахунку позивача, розрахунок з позивачем за вказаною в рішенні ДОАС від 26.06.2023 року у справі №160/8290/23 заборгованістю здійснено 17.08.2024 року.
Правомірність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 лютого 2022 року по 16 серпня 2024 року є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
За правилами статті 116 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Розбір змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується в разі невиплати всіх сум, що належать працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо) та за період з моменту звільнення до їх повної виплати.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Проте, вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою та не врахував при вирішенні спору, що сума зазначена позивачем та виплачена йому як заборгованість по рішенню ДОАС від 26.06.2023 року у справі №160/8290/23 є лише складовою всіх виплат, що належать йому від відповідача, оскільки відповідно до ухвали ДОАС від 09.10.2024 року у справі №160/26592/24 ОСОБА_1 позивається до суду і щодо стягнення іншої заборгованості відповідача, що враховуючи зазначені висновки Верховного Суду беззаперечно впливає на розмір суми середнього заробітку (а.с.42,43).
Згідно з позовом у цій справі ОСОБА_1 зазначає, що звертається до суду з вимогами про стягнення на його користь середнього заробітку у зв'язку з виплатою йому відповідачем лише сум заборгованості визначених постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 року у справі 160/8290/23, а не «всіх сум, що належать йому» від відповідача.
У рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено «строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався».
Як з'ясовано судом апеляційної інстанції в цій справі, остаточний розрахунок по належним позивачу при звільненні сумам ще не відбувся, оскільки в провадженні ТААС перебуває справа №160/26592/24 щодо стягнення з відповідача на користь позивача інших належних йому при звільненні сум.
Отже, оскільки позивачу на час зверненні до суду з цим позовом, а саме 06.03.2024 року відповідачем не було здійснено виплату всіх належних йому при звільненні сум, оскільки позивачем було подано декілька позовів щодо стягнення з відповідача заборгованості з належних йому при звільненні сум, право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні порушено не було, а звернення до суду з цим позовом є передчасними та підстави для його задоволення відсутні.
Щодо доводів позивача викладених в апеляційній скарзі, слід зазначити, що з урахуванням зазначених висновків суду ці аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, та вони не впливають на висновок суду що до передчасного звернення до суду з позовом у цій справі.
На підставі зазначеного колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача задовольнити у зв'язку з ухвалення судом першої інстанції рішення про часткове задоволення позову з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування та прийняття нової постанови якою у задоволені позову слід відмовити повністю.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 1, 4 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №160/24219/24 - скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 27 березня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов