27 березня 2025 року м. Дніпросправа № 215/7745/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Єфанова О.В.) у справі №215/7745/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київстар», в якому просила суд встановити наявність компетенції (повноважень) приватного акціонерного товариства (ПрАТ) Київстар при отриманні заяви від 05.07.2024 створювати штучні перешкоди для належного розгляду і визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати надати запрошення для повторного розгляду заяви, а після розгляду її надати потрібну інформацію.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, оскільки спір між сторонами не належить розгляду за правилами будь-якого судочинства.
Позивачем на ухвалу суду від 28.01.2025 подана апеляційна скарга, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду за територіальною підсудністю, згідно ч. 8 ст. 29 КАС України.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи п.1 ч.1 ст.170 КАС України. Скаржниця вважає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спір у цій справі, оскільки цей спір стосується управлінської діяльності відповідача.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено позов про встановлення наявності компетенції (повноважень) у відповідача, вирішення якого, з урахуванням його суб'єктного складу, перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів.
Колегія суддів визнає зазначений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Приписами пункту 1 частини першої статті 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;
або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
При цьому, існують особливості предмета і суб'єктного складу публічно-правового спору про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Зі змісту наведених норм процесуального закону вбачається, що компетенційний спір виникає між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.
Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них (як позивачем, так і відповідачем) є суб'єкти владних повноважень.
Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, який вважає, що інший суб'єкт владних повноважень (відповідач) своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №705/748/17, від 13.03.2019 у справі №820/3713/17 та від 12.06.2019 у справі №9901/70/19, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №800/566/17, від 10.07.2018 у справі №825/1808/17, від 05.07.2019 у справі № 802/833/17-а, від 18.03.2020 у справі №461/10234/15-а, від 26.05.2020 у справі №808/4327/15, від 29.04.2020 у справі №160/1106/19, від 07.10.2020 у справі №320/1360/19, від 23.02.2021 у справі №808/1259/18, від 18.11.2021 у справі №280/9295/20.
Як вбачається з позовних вимог, позивачем заявлено позовну вимогу щодо встановлення наявності компетенції (повноважень) Приватного акціонерного товариства «Київстар» при розгляді її заяви від 05.07.2024.
За наведених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач не має права звернення до суду з позовом до відповідача із вимогами про встановлення наявності чи відсутності у відповідача компетенції (повноважень), оскільки у спірних правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, а можливість вирішення даного спору адміністративним судом КАС України не передбачена.
Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить до висновку, що у суду першої інстанції були підстави, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України, для відмови ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі.
Згідно частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В даному випадку оскаржена ухвала прийнята судом першої інстанції у відповідності до наведених вище вимог КАС України, підстави для її скасування або зміни відсутні, з огляду на що, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі №215/7745/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник