25 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/12514/24
Суддя І інстанції - Савченко А.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії, не врахування стажу, не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківській рахунок та не виплати компенсації втрати частини доходу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_1 з врахуванням всього стажу, зазначеного в трудовій книжці та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 27.07.2022 року по дату фактичної виплати пенсії у встановленому Законом розмірі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок та не виплати компенсації втрати частини доходів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок, відповідно до заяви від 12.12.2023 року, із нарахуванням компенсації втрати частини доходів з 27.07.2022 року по дату фактичної виплати пенсії.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його змінити, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку пенсії, не врахування стажу та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_1 з врахуванням всього стажу, зазначеного у трудовій книжці.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії позивача та не врахування всього стажу (періоду навчання з 01.09.1961 року по 31.12.1965 року та період роботи з 20.03.1996 року по 08.07.1997 року).
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також не погодилось з прийнятим судом першої інстанції рішенням та оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Вказує на те, що підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої передбачений Додатком №1 до Порядку №1596), яка відповідно до п.10 Порядку №1596, може бути подана пенсійному органу двома шляхами, а саме, особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку. Зазначає також, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №160/12514/24 було виконане, тож відсутні підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 10.12.2021 р. Згідно штампу у вказаному паспорту позивач постійно проживає в Ізраїлі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 р. у справі №160/4765/23 вирішено:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 27.07.2022 відповідно до вимог Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1 з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.
05.01.2024 року, 07.02.2024 року, позивач звертався до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявами про здійснення виплати пенсії на визначений рахунок та виплату компенсації.
При цьому, 07.03.2024 року позивач звертався до відповідача із заявою, в якій, серед іншого, просив повідомити підстави не врахування до загального стажу періоду навчання ОСОБА_1 згідно диплому серії НОМЕР_3 з 01.09.1961 року по 23.12.1965 року та періоду роботи в ЗАО «МЕЛС» з 20.03.1996 року по 08.07.1997 року.
В матеріалах справи наявна заява від 12.12.2023 року, згідно з якою, позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про виплату пенсії або грошової допомоги, в якій він просив належні йому суми пенсії перераховувати на його поточний рахунок, який відкрито у АТ «Ощадбанк».
Означена заява містить також засвідчений печаткою Банку підпис співробітника Банку, яким підтверджено, що ідентифікація клієнта при відкритті рахунку проведена в повному об'ємі відповідно до вимог діючого законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України.
Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області листом від 02.02.2024 р. повідомило, що виплата пенсії, яка призначена з 27.07.2022 р. у сумі 2027 грн., стаж 30 років 11 місяців 06 днів, належні суми пенсії будуть перераховані на рахунок в АТ «ОТП БАНК».
Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області листом від 06.03.2024 р. повідомило, що заяву про виплату пенсії необхідно подати особисто.
Також листом від 05.04.2024 року №21079-12049/А-01/8-0400/24 відповідач повідомив про те, що до загального страхового стажу заявника не зараховано період навчання з 01.09.1961 року по 23.12.1965 року, оскільки надана трудова книжка від 10.09.1965 року містить відомості щодо періодів роботи з 07.09.1964 року, диплом відсутній. Також згідно зазначеної трудової книжки не зараховано період роботи з 20.03.1996 року по 08.07.1997 року, оскільки наявне виправлення у номері наказу про звільнення.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії, виплати її на визначений ним банківський рахунок, нарахування компенсації втрати частини доходів, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Далі - Закон №1058-ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.01.2024 року №047050025516 позивачу призначено пенсію за віком.
При цьому, пенсійним органом до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1961 року по 23.12.1965 року оскільки надана трудова книжка від 10.09.1965 року містить відомості щодо періоду роботи з 07.09.1964 року, диплом відсутній, а також період роботи з 20.03.1996 року по 08.07.1997 року оскільки наявне виправлення у номері наказу про звільнення.
Щодо незарахування періоду з 20.03.1996 року по 08.07.1997 року, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Відповідно позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести негативні наслідки за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, внесення виправлень у номер наказу про звільнення в трудовій книжці позивача не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову в зарахуванні такого періоду до страхового стражу.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, період роботи позивача з 20.03.1996 року по 08.07.1997 року підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Щодо незарахування пенсійним органом періоду навчання позивача з з 01.09.1961 року по 23.12.1965 року, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись 27.07.2022 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії, позивачем було подано диплом серія НОМЕР_3 від 23.12.1965 року.
В свою чергу, з наявної в матеріалах справи копії диплома серія НОМЕР_3 від 23.12.1965 року вбачається, що ОСОБА_1 у спірний період навчався у Дніпропетровському політехнікумі.
Згідно із ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пунктом д частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За таких обставин, період навчання позивача у Дніпропетровському політехнікумі підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
При цьому, зважаючи на те, що пенсійним органом було зараховано до страхового стажу період його роботи з 07.09.1964 року по 02.08.1965 року, та беручи до уваги, що пенсійним законодавством не передбачено подвійне зарахування до страхового стажу періоду навчання та періоду роботи, то у такому випадку, період навчання ОСОБА_1 у Дніпропетровському політехнікумі підлягає в частині періоду з 01.09.1961 року до 07.09.1964 року та з 03.08.1965 року до 23.12.1965 року.
Разом з тим, зважаючи на те, що із заявою з питань зарахування до страхового (загального) стажу періодів навчання та роботи позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 07.03.2024 року, та беручи до уваги, що рішення пенсійного органу від 19.01.2024 року №047050025516 не оскаржувалось, колегія суддів робить висновок про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1961 року до 07.09.1964 року, з 03.08.1965 року до 23.12.1965 року, період роботи з 20.03.1996 року по 08.07.1997 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.03.2024 року.
Щодо позовних вимог про виплату пенсії на визначений пенсіонером банківській рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 662 (далі - Порядок) одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Згідно з п. 10 Порядку заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
У разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати прийняття документів.
Уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
Уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови.
Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
Отже, з аналізу положень вказаного Порядку вбачається, що підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п. 10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (зі змінами).
Проте, жоден з пунктів Порядку №22-1 не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про виплату пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін заявник, як вже зазначено вище, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 по справі №280/6637/22 дійшов такого правового висновку:
«Слід зазначити, що наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми, на думку суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Таким чином, колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.»
Разом з тим, у вищевказані постанові Верховний суд виснував, що зобов'язання пенсійного органу виплатити пенсію на реквізити банківського рахунка, зазначеного пенсіонером у заяві є належним та ефективним способом захисту його порушеного права (див. пункт 58 вказаної постанови).
Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи пенсійного органу про відсутність заяви позивача про виплату його пенсії на визначений позивачем банківський рахунок.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу з 27.07.2022 року по дату фактичної виплати пенсії у встановленому Законом розмірі, колегія суддів зазначає наступне.
Так, питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (далі - Порядок № 159).
Статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно із п. 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм викладено Верховним Судом у постановах від 15.04.2019 р. (справа № 727/7818/16-а), від 20.02.2018 р. (справа №336/4675/17), від 14.05.2019 р. (справа № 804/2994/18), від 12.06.2019 р. (справа № 425/38/17), від 21.06.2018 р. (справа №523/1124/17) та від 03.07.2018 р. (справа №521/940/17), від 19.09.2019 року у справі №522/9778/16-а, від 17.09.2020 року у справі №300/544/19.
Крім того, у постанові від 05.03.2020 у справі №140/1547/19 Верховний Суд зазначив:
"Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу".
Відповідно до ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, компенсація втрати частини доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені доходи.
Пунктами 3 та 4 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Обчислення суми компенсації передбачене Порядком №159 кореспондується з ст.3 Закону №2050-III, в якому зазначено, що обчислення суми компенсації шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-III).
Частиною 2 ст.6 Закону №2050-III передбачено, що виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №160/4765/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначено позивачу пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.07.2022 року. Відповідачем у лютому 2024 року виплачена донарахована сума пенсії в розмірі 38839,94 грн.
При цьому, компенсація втрати частини доходів відповідачем не нарахована та не виплачена.
Таким чином, бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправною.
За встановлених обставин справи, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок, відповідно до заяви від 12.12.2023 року, із нарахуванням компенсації втрати частини доходів з 27.07.2022 року по дату фактичної виплати пенсії.
Водночас, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування стажу ОСОБА_1 , не здійснення перерахунку розміру пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1961 року до 07.09.1964 року, з 03.08.1965 року до 23.12.1965 року, період роботи з 20.03.1996 року по 08.07.1997 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.03.2024 року.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування стажу ОСОБА_1 , не здійснення перерахунку розміру пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1961 року до 07.09.1964 року, з 03.08.1965 року до 23.12.1965 року, період роботи з 20.03.1996 року по 08.07.1997 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.03.2024 року та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги у цій частині задовольнити. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування стажу ОСОБА_1 , не здійснення перерахунку розміру пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1961 року до 07.09.1964 року, з 03.08.1965 року до 23.12.1965 року, період роботи з 20.03.1996 року по 08.07.1997 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.03.2024 року та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги у цій частині задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування стажу ОСОБА_1 та не здійснення перерахунку розміру пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1961 року до 07.09.1964 року, з 03.08.1965 року до 23.12.1965 року, період роботи з 20.03.1996 року по 08.07.1997 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.03.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 25 березня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун