27 березня 2025 р. Справа № 520/21879/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 13.01.25 по справі № 520/21879/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 21.07.2023 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2023 у справі №280/8538/21;
- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 79 427,93 гривень у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 21.07.2023 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2023 у справі №280/8538/21.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у порушення вимог статті 46 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ відповідач при виплаті індексації грошового забезпечення на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2023 у справі №280/8538/21 не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 24.02.2023 (виникнення права на компенсацію - набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/8538/21) по 21.07.2023 (дата фактичної виплати заборгованості по індексації грошового забезпечення).
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 24.02.2023 (виникнення права на компенсацію - набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/8538/21) по 21.07.2023 (дата фактичної виплати заборгованості по індексації грошового забезпечення).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідачем на виконання рішення суду виплачено позивачу грошове забезпечення, яке мало бути виплачене ще у грудні 2015 року, січні 2016 року, лютому 2016 року і так далі до лютого 2018 року включно.
Зазначає, що грошове забезпечення має нараховуватись та виплачуватись працівнику щомісячно, а не одноразово при звільненні на відміну, для прикладу, від грошової компенсації за невикористану відпустку чи одноразової допомоги при звільненні, тим більше не на виконання судових рішень, як зазначено судом першої інстанції.
Вказує, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Стверджує, що період, за який позивачу має бути виплачено компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення починається з 01.12.2015 (дата, з якої розпочато нарахування та виплату грошового забезпечення на виконання рішення суду) по 21.07.2023 (дата остаточного розрахунку).
Відповідач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що позивач до військової частини НОМЕР_1 із відповідною заявою про виплату відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення не звертався, військова частина НОМЕР_1 у такій виплаті не відмовляла (доказів протилежного матеріали справи не містять), а отже право позивача не було порушено суб'єктом владних повноважень, тому звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 16.04.2013 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.12.2020 №276 позивача, звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2020 №29-РС з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту, з 17.12.2020 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивачу не виплачувалася індексація грошового забезпечення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.
Відповідно даних автоматизованої системи «Єдиний державний реєстр судових рішень» вбачається наявність наступних судових рішень за участю позивача - ОСОБА_1 :
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2022 у справі 280/8538/21 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2023 у справі №280/8538/21 апеляційну скаргу позивача - задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2022 у адміністративній справі №280/8538/21 - скасовано. Прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 17.12.2020 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.12.2020 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили - 24.02.2023.
На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2023 у справі №280/8538/21 відповідачем позивачу 21.07.2023 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяці для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 84 638,93 із одночасним утримуванням військового збору 1,5%, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача та не заперечується сторонами у справі.
Між тим, відповідачем позивачу ненараховано та невиплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Не погоджуючись з ненарахуванням і невиплатою відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 24.02.2023 (виникнення права на компенсацію - набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/8538/21) по 21.07.2023 (дата фактичної виплати заборгованості по індексації грошового забезпечення).
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 24.02.2023 (виникнення права на компенсацію - набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/8538/21) по 21.07.2023 (дата фактичної виплати заборгованості по індексації грошового забезпечення).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 79 427,93 грн у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, суд першої інстанції виходив з дискреційних повноважень відповідача.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач не погоджується з обраним судом першої інстанції періодом, за який у відповідача виник обов'язок нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, та вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходу за період з 01.12.2015 (дата, з якої розпочато нарахування та виплату грошового забезпечення на виконання рішення суду) по 21.07.2023 (дата фактичної виплати заборгованості по індексації грошового забезпечення), отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).
Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі по тексту - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі по тексту - Порядок №159).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст. 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналогічні норми також викладені у Порядку №159.
Відповідно до п. 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно з п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Зі змісту вказаних норм випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №240/18489/23, від 12.09.2024 року у справі №400/5837/23, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковими для врахування при розгляді даної справи.
Судом встановлено, на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2023 у справі №280/8538/21 відповідачем позивачу 21.07.2023 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяці для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 84 638,93 із одночасним утримуванням військового збору 1,5%, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача та не заперечується сторонами у справі.
Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок затримки виплати індексації грошового забезпечення.
Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач не звертався із заявою про виплату компенсації, оскільки умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 вересня 2022 року у справі №816/1627/18.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошових доході/в у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2023 у справі №280/8538/21.
При цьому, встановлюючи право позивача на нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов висновку, що таке право виникло з 24.02.2023 (набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/8538/21).
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки, як зазначено вище, саме постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2023 у справі №280/8538/21 визначено дату, з якої відповідач повинен виплачувати позивачу індексацію грошового забезпечення в належному розмірі - 01.12.2015, тому саме ця дата і є початком періоду, з якого потрібно обраховувати порушення термінів виплати.
Разом з тим, кінцевою датою нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення є 21.07.2023 (дата фактичної виплати заборгованості по індексації грошового забезпечення), що правомірно враховано судом першої інстанції.
За цим, доводи апеляційної скарги позивача про те, що період, за який позивачу має бути виплачено компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення починається з 01.12.2015 (дата, з якої розпочато нарахування та виплату грошового забезпечення на виконання рішення суду) по 21.07.2023 (дата остаточного розрахунку), приймаються колегією суддів в якості належних.
Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки колегії суддів не впливають.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права щодо визначення дати, з якої у позивача виникло право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок затримки виплати індексації грошового забезпечення, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення дати, з якої слід нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів, а саме: з 01.12.2015 (дати, з якої розпочато нарахування та виплату грошового забезпечення на виконання рішення суду), шляхом викладення резолютивної частини рішення в зміненій редакції. За цим, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 по справі № 520/21879/23 - змінити, виклавши другий та третій абзаци резолютивної частини рішення в такій редакції:
«Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 21.07.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 21.07.2023».
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 по справі № 520/21879/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк