27 березня 2025 р.Справа № 641/5571/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.
представника позивача - Санжаревського І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Ященко С.О., м. Харків, повний текст складено 20.01.25 року по справі № 641/5571/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - ДПП, відповідач), в якому просив суд:
- скасувати постанову серії ЕНА № 2716248 від 30.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн, а провадження у справі закрити;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог стверджував про протиправність спірної постанови серії ЕНА № 2716248 від 30.07.2024, оскільки станом на день її винесення не був обізнаний про існування рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 по справі № 638/11082/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та позбавлення його права керування транспортним засобом, так як судова повістка про виклик до суду та судове рішення були направлені не за адресою проживання позивача, а інших повідомлень, у тому числі СМС, суд не відправляв.
Стверджував, що оскільки до моменту зупинки транспортного засобу позивач мав при собі водійське посвідчення, а про оформлення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 902043 від 09.06.2023 за частиною 1 статті 130 КУпАП та про позбавлення його Дзержинським районним судом м. Харкова права керування транспортним засобом дізнався тільки зі слів інспектора поліції, у спірних правовідносинах відсутня суб'єктивна сторона правопорушення.
Крім того, зазначив про незаконність самої зупинки транспортного засобу позивача на підставі ознак ДТП, як такої, що не передбачена статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), що нівелює правомірність подальшого складання спірної постанови та свідчить про наявність підстав для визнання її протиправною та скасування.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.01.2025 по справі № 641/5571/24 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову серії ЕНА № 2716248 від 30.07.2024 року - без змін.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.01.2025 у справі № 641/5571/24 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департамент патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги наполягав, що у позивача відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, через те, що він не знав та не міг знати про позбавлення його права керування транспортним засобом, оскільки не повідомлявся ані про розгляд протоколу про адміністративне правопорушення, ані про розгляд справи № 638/11082/24 у Дзержинському районному суді м. Харкова.
Крім того, стверджував, що постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 у справі № 638/11082/24 не набрала законної сили на момент прийняття спірної постанови серії ЕАН № 2716248 від 30.07.2024, так як позивачем була подана апеляційна скарга на вищезазначене судове рішення від 15.07.2024 по справі № 638/11082/24, за результатами розгляду якої, Харківським апеляційним судом винесена постанова від 14.01.2025 по справі № 638/11082/24, якою поновлено строк для подання апеляційної скарги, однак сама апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 без змін. Отже, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 у справі № 638/11082/24 набрала законної сили 14.01.2025 за результатами апеляційного перегляду, переконував, що ОСОБА_1 не був позбавлений права керування транспортним засобом станом на 30.07.2024, що виключає наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП.
Також підтримав доводи, викладені у позовній заяві щодо безпідставності зупинки транспортного засобу позивача з огляду на приписи статті 35 Закону № 580-VIII.
Відповідач у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти її доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
В обґрунтування відзиву зазначив про правомірність зупинки транспортного засобу позивача на підставі пункту 3 частини 1 статті 35 Закону № 580-VIII, оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Aveo д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками дорожньо - транспортної пригоди, що підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом, а під час ознайомлення з документами позивача інспектором було виявлено факт позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 по справі № 638/11082/24. З огляду на те, що станом на 30.07.2024 апеляційну скаргу на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 у справі № 638/11082/24 подано не було, виходячи з приписів статті 294 та 317-1 КУпАП, вважав, що вказане рішення набрало законної сили 25.07.2024. Тобто, станом на день винесення оскаржуваної постанови 30.07.2024 позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, а отже був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП.
У надісланих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позивача щодо його неналежного повідомлення про судовий розгляд адміністративних матеріалів за частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки дослідженим відеозаписом з нагрудного реєстратора поліцейського 471784, зробленого 29.05.2024, вбачається що ОСОБА_1 будучи в приміщенні КНП ХОР ОКНЛ на запитання лікаря - наркоголога вказав адресу проживання саме АДРЕСА_1 , а тому, ані у поліцейських, ані у суду не виникало сумніву про те, що ОСОБА_1 умисно вказав невірну адресу місця проживання.
Вважав, що свідоме вказування ОСОБА_1 невірної адреси для листування, неявка на вимогу поліцейських до підрозділу поліції для складання протоколу, подальші дії щодо поновлення строку та апеляційне оскарження та оскарження рішення Дзержинського суду м. Харкова є способом уникнення від адміністративної відповідальності.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 3 статті 268 та частини 2 статті 313 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 902043 від 09.06.2024, 29.05.2024 о 20:43 год в м. Харкові по вул. Клочківська, 134Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, згідно з висновком лікаря-нарколога КНП ХОР ОКНЛ № 1497.
Вказаний протокол складено без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що підтверджується написом "Не з'явився" в графі "Особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи" та "Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення".
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 по справі № 638/11082/24 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2716248 від 30.07.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП.
За змістом спірної постанови ОСОБА_1 30.07.2024 о 13:12 у м. Харкові по вул. Киргизька, 19, керував транспортним засобом з ознаками ДТП, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1.а. ПДР.
В постанові зазначено, що вказаними діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП, внаслідок чого до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 оскаржено в апеляційному порядку постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 по справі № 638/11082/24 про притягнення його до відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою Харківського апеляційного суду від 14.01.2025 поновлено строк на апеляційне оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2024 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Санжаревського Ігоря Анатолійовича залишено без задоволення. Постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2024 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції враховано, що станом на дату складання оскаржуваної постанови серії ЕНА № 2716248 від 30.07.2024 постанова Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.07.2024 відповідно до приписів ст. 294 КУпАП набрала законної сили, оскільки не була оскаржена у встановленому законом порядку, а тому, з огляду на дату вчинення правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП (30.07.2024), дату набрання законної сили постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 (26.07.2024), позивач мав передбачити можливість настання шкідливих наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховував на їх відвернення, що доводить наявність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про необізнаність з фактом позбавлення його права керування транспортним засобом, позаяк ОСОБА_1 , будучи особою, яка проходила огляд на стан наркотичного сп'яніння, мав передбачити, що у разі складення відносно нього лікарем позитивного висновку про перебування у стані наркотичного сп'яніння, можливе настання для нього шкідливих наслідків, зокрема накладення на нього штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, а отже не був позбавлений можливості добросовісно користуватись процесуальними правами, зокрема, цікавитись, на якому етапі перебуває розгляд справи відносно нього, а також результатами такого розгляду.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що відповідачем станом на 30.07.2024 доведено скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, що свідчить про наявність підстав для притягнення його працівниками патрульної поліції до адміністративної відповідальності.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Відповідно до частини 2 статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Визначення правових та соціальних основ дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища здійснює Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі по тексту - Закон № 3353-XII).
Відповідно до статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до положень статті 16 Закону № 3353-XII водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;
на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.
Відповідно до статті 15 Закону № 3353-XII забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлено Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі по тексту - ПДР України).
За пунктом 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Відповідно до приписів п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Відповідно до п.п. «а» п. 2.1. ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з пп. «а» п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Виходячи з аналізу наведених норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Колегією суддів встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП слугувало керування позивачем автомобілем Chevrolet Aveo д.н.з. НОМЕР_2 за наявності рішення суду про позбавлення права керування транспортним засобом.
Згідно з частиною 4 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за частиною 4 статті 126 КУпАП настає у разі фактичного керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
На виконання положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що підставою для зупинки автомобіля позивача слугувала наявність ознак ДТП на транспортному засобі, яким керував ОСОБА_1 .
З дослідженого колегією суддів відеозапису з боді - камери поліцейського встановлено, що на транспортному засобі Chevrolet Aveo д.н.з. НОМЕР_2 в момент його зупинки дійсно, наявна тріщина на передньому бампері в районі лівої фари, яка може вказувати на потрапляння даного автомобіля в ДТП, а отже, з огляду на приписи пункту 3 частини 1 статті 35 Закону № 580-VIII у працівників поліції були законні підстави для зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, що спростовує доводи апелянта про безпідставність та незаконність такої зупинки.
Також, після ознайомлення з документами позивача, інспектором було виявлено факт притягнення позивача до відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП та позбавлення його права керування транспортними засобами постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 по справі № 638/11082/24, строком на 1 рік.
Надаючи оцінку доводам позивача з приводу його необізнаності про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та про існування вищезазначеного рішення суду через направлення повідомлення про виклик у судове засідання не за місцем проживання ОСОБА_1 , колегією суддів встановлено наступне.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 902043 від 09.06.2024 вбачається, що особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи ( ОСОБА_1 ) не з'явилась на її розгляд за вищенаведеним протоколом.
Доданим до матеріалів справи повідомленням про запрошення до підрозділу патрульної поліції підтверджено, що ОСОБА_1 під підпис доведено про необхідність з'явитись 09.06.2024 о 10:00 за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26 для розгляду справи за вчиненим ним адміністративним правопорушенням.
Роз'яснено, що у разі неприбуття та відсутності клопотання про відкладення розгляду справи, справа про адміністративне правопорушення розглядатиметься відповідно до вимог статті 268 КУпАП.
Доведення до позивача інформації про необхідність з'явитись до підрозділу патрульної поліції 09.06.2024 о 10 год. 00 хв. відбулось також і в усній формі, що підтверджується наданим до суду апеляційної інстанції відеозаписом з боді-камери поліцейського ID реєстратора 471784, зробленим 29.05.2024.
З іншого доданого до матеріалів справи відеозапису з боді-камери поліцейського - ID реєстратора 475712, зробленого 09.06.2024, вбачається, що ОСОБА_1 не прибув 09.06.2024 о 10 год. 00 хв. за адресою : м. Харків, вул. Шевченка, 26 для розгляду справи за вчиненим ним адміністративним правопорушенням. При цьому клопотань про відкладення розгляду справи ним не заявлялось.
Колегія суддів зазначає, що проведення лабораторного дослідження на визначення наркотичної речовини потребує певний час, та, відповідно лише після отримання поліцейським висновку лікаря, яким підтверджено перебування водія в стані сп'яніння, у поліцейського виникають підстави та обов'язок на складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статей 254, 255, 256 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висловленою думкою суду першої інстанції про те, що позивач, будучи особою, яка проходила огляд на стан наркотичного сп'яніння, мав передбачити, що у разі складення відносно нього лікарем позитивного висновку про перебування у стані наркотичного сп'яніння, можливе настання шкідливих наслідків, зокрема накладення штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, а тому ОСОБА_1 повинен був добросовісно користуватись процесуальними правами.
Разом з цим, позивач до підрозділу патрульної поліції на розгляд протоколу про адміністративне правопорушення 09.06.2024 о 10 год. 00 хв. не прибув, що мало наслідком складання такого за його відсутності та передачу матеріалів до суду.
Таким чином, обставини щодо отримання 29.05.2024 ОСОБА_1 повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції на 09.06.2024 о 10 год. 00 хв. на розгляд справи та оголошення висновку лікаря підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому доводи позивача про зворотне є такими, що спростовані під час апеляційного перегляду справи.
Крім того, зі змісту протоколу серії ААД № 902043 вбачається, що особу позивача встановлено на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕР № 1 м. Харків від 30.12.2011, в якості місця проживання ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з наданого до матеріалів справи відеозапису подій з боді-камери поліцейського ID реєстратора 471784, зробленого 29.05.2024 у приміщенні Обласної клінічної наркологічної лікарні під час медичного огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, позивачем при оформленні необхідних документів поліцейському особисто повідомлено адресу проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 , яка і була занесена працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 902043, який в подальшому було передано до Дзержинського районного суду м. Харкова для розгляду адміністративного матеріалу за частиною 1 статті 130 КУпАП.
З огляду на неприбуття ОСОБА_1 до підрозділу патрульної поліції на розгляд справи 09.06.2024 о 10 год. 00 хв. та оголошення висновку лікаря, повідомлення ним в якості адреси проживання/реєстрації саме: АДРЕСА_1 , яка у подальшому відображена у протоколі, у суду були відсутні підстави для направлення викликів та судових рішень за іншою адресою, ніж вказана позивачем особисто, а тому не отримання позивачем поштової кореспонденції суду за адресою його проживання/реєстрації - АДРЕСА_2 , є наслідком зловживання ним своїми процесуальними правами та невиконання покладеного обов'язку повідомляти дійсну адресу проживання/реєстрації.
Окремо слід зазначити, що за адресою АДРЕСА_2 , на якій позивач наполягає як на належній, ним так само не отримується поштова кореспонденція у межах справи, що переглядається, оскільки судові повістки, які направлялись судом першої інстанції 13.09.2024 та 29.10.2024, так само повертались з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
При цьому, довідка про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Департаменту реєстрації Харківської міської ради, в якій зазначено зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 сформована 11.06.2021 о 15:20, а отже не є достовірним підтвердженням реєстрації місця проживання позивача за вказаною адресою станом на 2024 рік.
Актуальних відомостей про зареєстроване місце проживання позивача матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 2 статті 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
На виконання частин 1 та 2 статті 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтями 32 або 32-2 цього кодексу. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього кодексу.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Дзержинського районного суду від 15.07.2024 опублікована 16.07.2024.
Тобто, станом на дату складання оскаржуваної постанови серії ЕНА № 2716248 від 30.07.2024 постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 відповідно до приписів статті 294 КУпАП набрала законної сили 25.07.2024, оскільки не була оскаржена у встановленому законом порядку.
З апеляційною скаргою до Харківського апеляційного суду щодо перегляду постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 у справі № 638/11082/24 апелянт звернувся лише 20.08.2024.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, після оскарження з порушенням, визначеного статтею 294 КУпАП строку, у серпні 2024 року постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.07.2024, апеляційним судом не приймалось процесуальне рішення про зупинення дії такої постанови суду. Строк на апеляційне оскарження постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2024 року поновлено тільки постановою Харківського апеляційного суду від 14.01.2025 та цією ж постановою апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Санжаревського Ігоря Анатолійовича залишено без задоволення, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2024 року залишено без змін.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки станом на день винесення оскаржуваної постанови 30.07.2024 позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, інспектор патрульної поліції, встановивши вказаний факт, правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності на підставі частини 4 статті 126 КУпАП.
Вищенаведене дозволяє дійти висновку про доведення відповідачем наявності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , яке передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП та, як наслідок, правомірності оскаржуваної постанови.
Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.01.2025 по справі № 641/5571/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій