Головуючий І інстанції: І.Г. Ясиновський
27 березня 2025 р. Справа № 440/13896/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.01.2025, по справі № 440/13896/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.09.2024 № 164850012585 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 12.10.1985 серія НОМЕР_1 та періоди роботи згідно із архівними довідками від 19.07.2024 № 07-03/А-352 та №07-03/А-352-1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.09.2024 № 164850012585.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.09.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до безпідставного та необгрунтованого висновку щодо наявності підстав для повторного розгляду заяви ОСОБА_2 від 23.09.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, оскільки за доданими документами до страхового стажу не зарахований періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.10.1982, де записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме дата народження не відповідає паспортним даним та періоди роботи згідно з архівними довідками від 19.07.2024 №07/03/A-352 та 07-03/А-352-1, де в первинних документах зазначене прізвище ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) та скорочено по батькові особи ( ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,) що не відповідає паспортним даним позивачки ( ОСОБА_10 ).
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачка звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.09.2024 № 164850012585 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи свої права порушеними таким рішенням, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи згідно з трудовою книжкою від 12.10.1985 серія НОМЕР_1 та періоди роботи згідно із архівними довідками від 19.07.2024 № 07-03/А-352 та №07-03/А-352-1.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав законної сили з 01.01.2004.
Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Приписами статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі також - Закон №1058-IV) встановлено, зокрема, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції підтверджено, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 12.10.1982 виписана на ім'я ОСОБА_1 містить відомості про дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 містяться відомості про дату її народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.74 №162 (далі - Інструкція №162).
Згідно з пунктами 2.2 та 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Порядок внесення записів про трудову діяльність особи у відомостях про роботу передбачений пунктами 2.13- 2.14. Інструкції №162.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.73 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
При цьому, відповідно до пункту 18 "Про трудові книжки робітників та службовців" відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Разом з тим, у силу пункту 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 2.12 Інструкції № 58 передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує, що позивачка не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, наведена помилка є несуттєвою та надавала пенсійному органу можливість встановити належність трудової книжки позивачці по справі.
Так, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Крім того, Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Також, Верховним Судом, у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відсутність посилання чи неточних записів, відсутності печатки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність ведення та заповнення трудової книжки.
ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така обставина як помилка у даті народження на титульній сторінці трудової книжки є формальною та не може бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.
Судовим розглядом встановлено, що трудова книжка містить записи про трудову діяльність позивачки починаючи з 01.09.1981 по 11.10.1995 (враховуючи межі поданих позивачем документів).
Натомість згідно наданих представником ГУ ПФ України в Полтавській області відомостей з програмного забезпечення форми РС-право до страхового стажу позивача зараховано, серед іншого, період навчання у вищих / середн. НЗ (01.09.1981 - 12.07.1983, всього 1 рік 10 місяців 12 днів), період догляду за дитиною (20.03.1984 - 05.05.1988, всього 4 роки 1 місяць 16 днів) та періоди трудової діяльності: з 01.04.1999 по 31.10.1999 (7 місяців), з 01.05.2000 по 31.05.2000 (1 місяць).
Таким чином, стаж трудової діяльності позивачки згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 мав бути врахований в повному обсязі під час розгляду заяви про призначення йому пенсії.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, до заяви про призначення пенсії позивачка надала архівні довідки від 19.07.2024 № 07-03/А-352 та № 07-03/А-352-1 архівного сектора Виконавчого комітета Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області. У вказаних довідках зазначене прізвище ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) та скорочено по батькові особи ( ОСОБА_11 ,).
Згідно доданого до матеріалів справи паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 виданого 12.09.1996 року Лубенським МРВ УМВС України в Полтавській області прізвище, ім'я, по батькові позивачки зазначено - ОСОБА_1 .
Тому, оскільки у наведених довідках прізвище позивачки зазначене з помилками, а по батькові вказане в скорочених формах, їй не зараховано до страхового стажу період роботи згідно із архівними довідками від 19.07.2024 № 07-03/А-352 та №07-03/А-352-1.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.09.2024 № 164850012585 також зазначено, що для зарахування до страхового стажу, серед іншого, періодів згідно із архівними довідками від 19.07.2024 № 07-03/А-352 та № 07-03/А-352-1, необхідно надати підтвердження первинними документи, а сервісному центру Пенсійного фонду України за місцем звернення заявниці ініціювати зустрічну перевірку та надати уточнюючий документ про приналежність даних, зазначених в довідках, заявниці.
Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що до матеріалів справи долучені акти перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії від 17.10.2024 № 1600-0903-1/7023 (4046) та № 1600-0903-1/7024 (4047) /а.с. 78-79/, відповідно до яких проведено перевірку архівної довідки про період роботи та про заробітну плату від 19.07.2024 року № 07-03/А-352, виданої Архівним сектором виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (ЄДРПОУ 40574397) гр. ОСОБА_1 за період роботи з грудня 1984 по травень 2000 року в Оріхівському цукеровому комбінаті с. Новооріхівка Лубенського району Полтавської області (Відкритого акціонерного сільськогосподарського товариства «Оріхівське бурякогосподарство» (Берегівського відділення радгоспу Оріхівського цукрового комбінату) с. Новооріхівка Лубенського району Полтавської області, а також архівної довідки про період роботи та про заробітну плату від 19.07.2024 року № 07-03/А-352-1, виданої Архівним сектором виконавчого комітет) Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (ЄДРПОУ 40574397) гр. ОСОБА_1 за період роботи з червня 1986 по травень 1991 року в Відкритому акціонерному сільськогосподарському товаристві «Оріхівське бурякогосподарство» (Березівського відділення радгоспу Оріхівського цукрового комбінату) с. Новооріхівка Лубенського району Полтавської області.
Згідно висновків наведених актів перевірки, дані архівної довідки від 19.07.2024 № 07-03/А-352 та № 07-03/А-352-1 відповідають даним первинних документів, що спростовує твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про їх невідповідність.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.09.2024 № 164850012585 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком.
При цьому, колегія суддів вважає надмірним формалізмом не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивачки, з тих підстав, що в ній зазначено скорочено її ім'я та по батькові й допущено помилки у прізвищі.
Отже, незважаючи на те, що ім'я та по батькові позивачки у вказаних довідках зазначені скорочено, вони відповідають персональним даним, які вказані в паспорті заявниці.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для перерахунку пенсії встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами) (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Проте, позивачка вимогу про зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 12.10.1985 серія НОМЕР_1 та періоди роботи згідно із архівними довідками від 19.07.2024 № 07-03/А-352 та №07-03/А-352-1 звернула до Головного управління Пенсійного фонду у м.Києві. Проте, враховуючи вищевикладене, у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії було визначено ГУПФ України в Хмельницькій області, тому саме останнє має завершити процедуру призначення позивачці пенсії за віком, а не Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, як зазначено у позові.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.09.2024 № 164850012585; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.09.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 по справі № 440/13896/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов