17 березня 2025 р.Справа № 440/5514/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/5514/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС"
до Полтавської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
07.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спейр Патс" (надалі - позивач, ТОВ "Спейр Патс") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської митниці (надалі також - відповідач, апелянт, митний орган), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів № UA806020/2023/000132/2 від 01.12.2023.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року адміністративний позов ТОВ "Спейр Патс" задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів № UA806020/2023/000132/2 від 01.12.2023.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь ТОВ "Спейр Патс" судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 3028 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Полтавська митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що у ході митного оформлення товарів позивача, встановив, що у поданих до митного оформлення документах відсутня інформація про розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що унеможливлює здійснити точний розрахунок витрат на транспортування від місця завантаження до кордону з Україною. Вказує, що в ціну товару включені вартість тари, пакування, маркування та завантаження у транспортний засіб. Вважає, що подані позивачем документи для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять інформацію про усі складові митної вартості. За результатом консультації позивач повідомив митний орган про те, що товар не страхувався, про те податковий орган вважає, що позивач має обов'язок обґрунтувати причини щодо відсутності страхування вантажу на умовах FBO. Також декларант відмовився у наданні додаткових документів.
У зв'язку з наведеним митний орган вважає, що обґрунтовано відмовив позивачеві у розмитненні товару за першим методом - ціною договору та застосував резервний метод визначення вартості товару позивача, а саме максимально наближений опис, призначення та пакування, вартість якого визначена за першим методом (оприскувач акумуляторний) товар № 1 у митній декларації № UA 209230/2023/124533 на рівні 4,827 дол. США/кг.
З огляду на те, що поставка товару здійснювалася на умовах FBO стверджує, що позивач мав надати документи щодо понесених витрат на навантажувально- розвантажувальні роботи в порту м. Гданськ (Польща). Вказує. Що в названому порту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.
Вказує, що позивачем не надавалися акти про надані послуги експедиторського обслуговування з ТОВ «Таніт груп», у той час як надані позивачем рахунки не містять виокремленої суми витрат понесених на вантажно-розвантажувальні роботи.
Також вказує, що позивачем не надано доказів сплати транспортно-експедиційних витрат на маршруті Гданськ-Шегині-Медика на користь ТОВ «Ланвел» на підставі договору укладеного між ТОВ «Таніт груп» та ТОВ «Ланвел».
Зазначає, що у відзиві на позов зверталася увага суду першої інстанції на те, що по підрахункам представника митниці товар позивача зберігався в порту 16 днів, проте позивачем не надано документів щодо зберігання таких товарів в порту.
Також митний орган вважає, що подані до митного оформлення документи, а саме комерційний інвойс, специфікація, пакувальний лист містять ознаки комп'ютерної підробки.
05.05.2025 на адресу суду від представника позивача надійшов відзив, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року без змін, вказавши про безпідставність та необґрунтованість вимог апеляційної скарги митного органу.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, відзиві на неї та в додаткових письмових поясненнях дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
17.08.2023 між ТОВ "Спейр Патс" (Покупець) та Taizhou City Hangyu Plastic Co.,Ltd, Китай, (Продавець) був укладений контракт №SP-22 (а.с. 29-31), за умовами якого Продавець продає продукцію, далі іменовані Товари, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Товари відповідно до умов цього Контракту. Відповідно до п. п. 1.2., 2.1, 2.2 Контракту №SP-22, найменування, асортимент і кількість Товарів, що поставляються, на кожну поставку будуть вказуватися в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Ціни на Товар встановлюються в доларах США - USD ($) - та вказуються у Специфікаціях, які оформляються на кожну поставку. Загальна сума Контракту становить суму всіх Специфікацій, підписаних сторонами в рамках цього Контракту. Згідно з пунктом 2.3 Контракту, у ціну Товару включається вартість тари, упаковки, маркування, завантаження в транспортний засіб, згідно з умовами постачання FOB Ningbo (Китай), або на інших умовах, зазначених у специфікаціях до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною. Відповідно до пунктів 7.1. та 7.3. Контракту, «Товар» повинен відвантажуватися в упаковці, що забезпечує повну безпеку «Товару» від будь-яких пошкоджень при його перевезенні будь-якими видами транспорту. Тара, в яку упаковано «Товар» - разова, неповоротна, входить у вартість «Товару».
Згідно з комерційним інвойсом №HYCC2023056-2 від 17.09.2023 (а.с. 32) ТОВ "Спейр Патс" придбав у продавця Taizhou City Hangyu Plastic Co.,Ltd товар торгівельної марки СИЛА, а саме:
- Sprayer (Оприскувач акумуляторний) ES-12L у кількості 500 шт.;
- Sprayer (Оприскувач акумуляторний) ES-16L у кількості 350 шт.;
- Sprayer (Оприскувач пневматичний) 2L у кількості 1000 шт.
Загальна вартість вказаних товарів склала 11 955 доларів США.
Дещо раніше між позивачем (клієнт) та ТОВ "Таніт Груп" (експедитор) був укладений договір транспортного експедирування №16.08.2023/1200-1 ОД від 16.08.2023 (а.с. 15-18), за умовами якого експедитор зобов'язується за дорученням клієнта та за його рахунок надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, організацію виконання митних формальностей, здійснення операцій, пов'язаних з пред'явленням митному органу до митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших вантажів клієнта та документів на них, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
Відповідно до заявки №19 від 19.09.2023 до договору транспортного експедирування №16.08.2023/1200-1ОД від 16.08.2023 (а.с. 33) сторони погодили між собою конкретні послуги, їх вартість та умови надання.
Згідно з додатковою угодою від 23.10.2023 до договору транспортного експедирування №16.08.2023/1200-1ОД від 16.08.2023 (зворот а.с. 18) сторонами внесені зміни до пункту 3.1 договору щодо оплати рахунків експедитора.
20.09.2023 позивач, як замовник, уклав договір доручення №20/09-23 з ФОП ОСОБА_1 , як виконавцем, яким доручив виконавцю відповідно до положень Митного кодексу України (надалі - МК України). надавати послуги з митного оформлення вантажу замовника (а.с. 19-20).
З метою митного оформлення імпортованого на виконання умов контракту від 17.08.2023 № SP-22 та згідно з Інвойсом №HYCC2023056-2 від 17.08.2023 товару - торгівельної марки СИЛА декларантом ФОП Цись О.С. в інтересах ТОВ "Спейр Патс" подано до №1 ВМО "Полтава" Полтавської митниці Держмитслужби митну декларацію №23UA806020013730U7 від 01.12.2023 (а.с. 61).
Як повідомляє представник позивача, ТОВ "Спейр Патс" була заявлена митна вартість товару за основним методом відповідно до частини 1 статті 53 МК України (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) і разом з митною декларацією до митного органу подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: пакувальний лист (Packing list) №Б/н від 17.09.2023, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №HYCC2023056-2 від 17.09.2023, Коносамент (Bill of lading) №WMSS23091228A від 26.09.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) №12409/1 від 20.11.2023, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №HYCC2023056-2 від 17.09.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №TG101123014 від 10.11.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №TG211123018 від 21.11.2023, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №155 від 13.11.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №12409.1 від 24.11.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Спец. № 2 від 17.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №SP-22 від 17.08.2023, договір про надання послуг митного брокера №20/09-23 від 20.09.2023, договір (контракт) про перевезення №04/05/20 ОД-П від 04.05.2020, договір (контракт) про перевезення №16.08.2023/1200-1 ОД від 16.08.2023, заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю від 01.12.2023, інші некласифіковані документи такі як Заявка №19 від 19.09.2023, Лист №01/12 від 01.12.2023, Тех. опис від 01.12.2023.
Вказані обставини не заперечуються відповідачем.
Формуючи протокол обробки електронного документу від 01.12.2023 (а.с. 23-24), відповідач зазначив, що згідно з декларацією митної вартості до МД №23UA806020013730U7 від 01.12.2023 до митної вартості товару включено вартість транспортування до митного кордону України - 61025,38 грн. Витрати на страхування вантажу до митної вартості не включено. Декларантом у підтвердження даних витрат разом з МД подано рахунки-фактури на оплату транспортних витрат від 10.11.2023 №TG101123014 та від 21.11.2023 №TG211123018, довідку про транспортні витрати від 24.11.2023 №12409.1, складені експедитором ТОВ "Таніт Груп", договір транспортного експедирування від 16.08.2023 №16.08.2023/1200-1 ОД між ТОВ "Таніт Груп" та ТОВ "Cпейр Патс", банківський платіжний документ на оплату транспортно-експедиційних витрат від 13.11.2023 №155. У поданих декларантом рахунках-фактурах на оплату транспортних витрат від 10.11.2023 №TG101123014 та від 21.11.2023 №TG211123018 не зазначено посилання на заявку від 19.09.2023 №19 до договору транспортного експедирування від 16.08.2023 №16.08.2023/1200-1 ОД. Відповідно до банківського платіжного документу на оплату транспортно-експедиційних витрат від 13.11.2023 №155, підприємством ТОВ "Спейр Патс" перераховано суму 62050,00 грн відповідно до рахунку-фактури на оплату транспортних витрат від 10.11.2023 №TG101123014, призначення платежу "оплата за МФ та ТЕО згідно рахунку від 10.11.2023 №TG101123014". Відповідно до наданих документів на оплату транспортних послуг, оплата здійснена за транспортування товару від порту NINGBO (Китай) до порту GDANSK (Польща) та від м. Гданськ до митного кордону України. У поданих до митного оформлення документах відсутня інформація про розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що унеможливлює здійснити точний розрахунок виплат на транспортування від місця завантаження до кордону з Україною. Пункт 2.3 контракту від 17.08.2023 № SP-22 передбачає, що до ціни товару включено вартість тари, пакування, маркування та завантаження у транспортний засіб. Однак відсутні документи, в яких було б виділено ці складові, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України унеможливлює перевірку складових митної вартості (документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товару, тобто неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, що не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакувальні матеріали та інші витрати на пакувальні послуги, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару). Враховуючи вищевикладене, документи, подані декларантом для підтвердження митної вартості, містять розбіжності та не містять інформацію про усі складові митної вартості.
Враховуючи викладене, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч. 3 ст. 53 МК України, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прайс-листи на весь асортимент продукції виробника товару, документи, що підтверджують вартість транспортних витрат та страхування товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на письмову вимогу митного органу ТОВ "Спейр Патс" направило листа вих. 01/12 від 01.12.2023, в якому повідомило про те, що по контейнеру SUDU6834843 авто, НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що надійшов на підприємство з товаром з Китаю страхування вантажу не проводилось і контейнер знаходиться в митниці призначення та під митним контролем у місті Полтава.
У подальшому декларантом ФОП ОСОБА_1 в інтересах ТОВ "Спейр Патс" на адресу начальника №1 ВМО №1 "Полтава" Полтавської митниці було направлено листа №01/12 від 01.12.2023, в якому було зазначено, що інші документи стосовно МД №23UA806020013730U7 від 01.12.2023 надаватися не будуть (зворот а.с. 35).
Здійснивши відповідно до ч. 4 ст. 54 МК України перевірку документів, наданих Товариством до митного оформлення, Полтавська митниця 01.12.2023 прийняла рішення про коригування митної вартості імпортованих товарів UA806020/2023/000132/2 (а.с. 28), яким було здійснено коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервний метод з дотриманням положень ст. 64 МК України.
Визначена митницею митна вартість була обґрунтована наявністю у митного органу інформації щодо митного оформлення товару №1 за раніше визнаною митною вартістю за МД від 26.11.2023 №UA209230/2023/124533 з рівнем митної вартості - 4,827 дол./США/кг, що має максимально наближений опис, призначення та пакування (оприскувач акумуляторний), митна вартість якого визнана митним органом за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), час митного оформлення товарів максимально наближений.
Коригування митної вартості стало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 806020/2023/000362 (а.с. 38).
Позивач не погоджуючись із правомірністю підстав прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України, у редакції, чинній на момент ухвалення спірного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 МК України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
Згідно з ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. (ч. 3 ст. 318 МК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. (ст. 49 МК України)
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно цієї статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Аналіз вищевказаних норм законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Як свідчать встановлені судом обставини справи, позивач надав до митного органу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені приписами ч. 2 ст. 53 МК України, перелік яких наведений у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806020/2023/000362, зокрема, пакувальний лист (Packing list) №Б/н від 17.09.2023, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №HYCC2023056-2 від 17.09.2023, Коносамент (Bill of lading) №WMSS23091228A від 26.09.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) №12409/1 від 20.11.2023, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №HYCC2023056-2 від 17.09.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №TG101123014 від 10.11.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №TG211123018 від 21.11.2023, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №155 від 13.11.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №12409.1 від 24.11.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Спец. №2 від 17.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, які декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №SP-22 від 17.08.2023, договір про надання послуг митного брокера №20/09-23 від 20.09.2023, договір (контракт) про перевезення №04/05/20 ОД-П від 04.05.2020, договір (контракт) про перевезення №16.08.2023/1200-1 ОД від 16.08.2023, заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю від 01.12.2023.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Керуючись цими положеннями МК України декларантом було заявлено митну вартість товару за першим методом (вартість товару за контрактом + витрати на транспортування до митного кордону України).
Так, у графі 12 митної декларації №23UA806020013730U7 "відомості про вартість" позивач зазначив митну вартість усієї партії товару у розмірі 495631,47 грн, хоча фактурна вартість товару складає 11955,00 USD (графа 22) х 36,3535 грн (курс на момент) = 434606,09 грн.
Представник відповідача у відзиві зазначив, що у зв'язку з розбіжностями в поданих декларантом документах щодо підтвердження митної вартості, які також не містили усі складові митної вартості митним органом було витребувано додаткові документи.
Так, у рішенні від 01.12.2023 ВМО №1 митного поста "Полтава" серед іншого зазначено, що до митної вартості товару включено вартість транспортування до митного кордону України - 61025,38 грн. Витрати на страхування вантажу до митної вартості не включено.
З цього приводу представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що під час доставки товару до митної території України страхування вантажу не здійснювалось, про що ТОВ "Спейр Патс" повідомляло Полтавську митницю листом від 01.12.2023 №01/12.
Відповідно до висновку Верховного Суду, сформульованому у постанові від 01.03.2023 у справі №420/18880/21, у разі якщо товар фактично не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
При цьому, апелянт не навів жодного посилання на чинну на момент виникнення спірних правовідносин норму права, яка б зобов'язувала позивача страхувати свій товар або обґрунтовувати митному органу обставини за яких відповідний товар не страхувався.
Відтак зауваження апелянта з приводу не включення до митної вартості витрат на страхування, яких позивач не поніс у зв'язку з відсутністю самого факту страхування товару, суд визнає безпідставними.
Колегія суддів враховує, що Декларантом у підтвердження супутніх витрат разом з МД подавалися рахунки-фактури на оплату транспортних витрат від 10.11.2023 №TG101123014 та від 21.11.2023 №TG211123018, довідка про транспортні витрати від 24.11.2023 №12409.1, складена експедитором ТОВ "Таніт Груп", договір транспортного експедирування від 16.08.2023 №16.08.2023/1200-1 ОД, укладений з перевізником ТОВ "Таніт Груп".
Відповідач у рішенні від 01.12.2023 зазначав, що в рахунках-фактурах на оплату транспортних витрат не зазначено посилання на заявку до договору транспортного експедирування від 16.08.2023 №16.08.2023/1200-1 ОД.
Однак зі змісту вказаних рахунків-фактур колегія суддів встановила, що такі містять посилання на договір транспортного експедирування №16.08.2023/1200-1 від 16.08.2023, що, на думку колегії суддів, є достатньою підставою для визначення приналежності таких рахунків-фактур. Крім того, в рахунках і у довідці про вартість транспортних витрат чітко вказані суми коштів, посилання на контейнери, коносаменти, що дає змогу ідентифікувати товар та провести розмитнення за ціною договору.
Стосовно тверджень апелянта про те, що згідно з наданими документами на оплату транспортних послуг, оплата здійснена за транспортування товару від порту NINGBO (Китай) до порту GDANSK (Польща) та від м. Гданськ до митного кордону України, та те, що у поданих до митного оформлення документах відсутня інформація про розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що унеможливлює здійснити точний розрахунок виплат на транспортування від місця завантаження до кордону з Україною, колегія суддів зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що декларантом до митного оформлення надавалася довідка ТОВ "Таніт Груп" про транспортні витрати №12409.1 від 24.11.2023, в якій зазначено, що на умовах FOB NINGBO, CHINA до порту GDANSK, POLAND вартість морського перевезення вантажу складає 19784,48 грн, вартість транспортно-експедиторського обслуговування (вантажно-розвантажувальні роботи в порту вивантаження, оформлення транзитної декларації Т1, документальне оформлення) за межами території України складає 7323,13 грн, вартість міжнародного автоперевезення за межами території України від GDANSK, POLAND до пункту-переходу Шегині, Україна (675 км) автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 складає 33917,77 грн. Експедиторська винагорода нараховується на території України з урахуванням ПДВ, а не за її межами. Страхування вантажу не здійснювалося (зворот а.с. 31).
Відповідно до п. 1.1 Договору транспортного експедирування №16.08.20231200-1ОД від 16.08.2023 Експедитор зобов'язується за дорученням Клiєнта та за його рахунок надати або органiзувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з органiзацiєю та забезпеченням перевезень експортно - імпортних та транзитних вантажiв Клiєнта, органiзацiю виконання митних формальностей, здiйснення операцiй, пов'язаних з пред'явленням митному органу до митного оформлення тoвapiв, транспортних засобiв та iнших вантажів Клiєнта та документiв на них, а також додаткових послуг, необхiдних для доставки вантажу.
Отже, згідно з умовами цього договору ТОВ "Спейр Патс" сплачував кошти за доставку товару, а ТОВ "Таніт Груп" мав право залучати до виконання цього договору інших осіб, але вже за власний кошт.
Тобто кошти, які позивач сплатив на користь ТОВ "Таніт Груп", факт чого детально відображений у довідці №12409.1 від 24.11.2023, не змінювались та не збільшувались. У свою чергу для виконання цього договору ТОВ "Таніт Груп" укладав договори перевезення, які також надавалися відповідачу під час розмитнення товару (Договір №04//05/20 ОД-П на перевезення вантажів від 04.05.2020, укладений ТОВ "Таніт Груп" з ТОВ "Ланвел", а.с. 34-35).
При цьому, позивач надав митному органу довідки та рахунки, з яких чітко видно вартість затрачених коштів на доставку розмитненого товару.
Тож з огляду на обставини транспортування товару, колегія суддів погоджується з безпідставністю тверджень митного органу про неповідомлення декларантом усіх складових вартості доставки, оскільки позивач, уклавши договір транспортного експедирування з ТОВ "Таніт Груп", узгодив умову, відповідно до якої експедитор взяв на себе зобов'язання, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень, у тому числі від м. Гданськ до пункту-переходу Шегині, про що яскраво свідчить довідка №12409.1 від 24.11.2023, відповідно до якої перевезення здійснювалося автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , вартість доставки складає 33917,77 грн.
Стосовно тверджень апелянта про те, що відповідно до пункту 2.3 контракту від 17.08.2023 №SP-22 в ціну товару включено вартість тари, пакування, маркування та завантаження у транспортний засіб, однак відсутні документи, в яких було б виділено такі складові, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України унеможливлює перевірку складових митної вартості, колегія суддів зазначає таке.
Як вже встановлено судом, умовами контракту від 17.08.2023 №SP-22 (а.с. 29-31), зокрема пунктом 2.3, чітко і недвозначно передбачено, що у ціну Товару включається вартість тари, упаковки, маркування, завантаження в транспортний засіб, згідно з умовами постачання FOB Ningbo (Китай), або на інших умовах, зазначених у специфікаціях до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною).
Відповідно до пунктів 7.1. та 7.3. Контракту «Товар» повинен відвантажуватися в упаковці, що забезпечує повну безпеку «Товару» від будь-яких пошкоджень при його перевезенні будь-якими видами транспорту. Тара, в яку упаковано «Товар» - разова, неповоротна, входить у вартість «Товару».
Отже, вартість тари, упаковки, маркування а також вартість завантаження в транспортний засіб у цьому випадку включена у вартість товарів за умовами контракту, а тому такі витрати в силу приписів частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості не додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
При цьому, як вже встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, завантаження товару у порту Гданськ відбувалося експедитором позивача - ТОВ "Таніт Груп" в межах вказаного вище договору транспортного експедирування від 16.08.2023 №16.08.2023/1200-1 ОД.
Відтак у митного органу були відсутні будь-які законні підстави вимагати від декларанта документи на підтвердження вартості тари, пакування, маркування та навантаження.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 у справі №815/6794/17 зазначив, що згідно із зовнішньоекономічним договором ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав до митного органу усі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товарів, як того вимагає ч. 2 ст. 53 МК України, і такі документи не містять розбіжностей, ознак підробки, натомість містять повні і достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни.
Виходячи з положень ст. 53 МК України, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення для підтвердження митної вартості товару декларант подає митному органу документи, перелік яких визначений частиною другою цієї статті. При цьому виключно у випадку наявності у поданих документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявності ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, декларант надає ще й документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.
Тож законодавчо встановлено, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів та інше.
При цьому витребувати дозволяється лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені у ст. 53 МК України.
У постанові від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18 Верховний Суд також дійшов висновку про те, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів.
Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.
Ухвалюючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів митний орган не навів аргументовані та конкретні доводи щодо наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність конкретних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а. Підстав для відступу від цього висновку суд не знаходить.
Також колегія суддів зазначає, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної податкової служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Подібний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Тобто, декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі №820/9195/15, від 28.08.2018 у справі №810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів UA806020/2023/000132/2 від 01.12.2023 митним органом безпідставно використана ціна товару № 1 з митної декларації №23UA209230124533U9 (зворот а.с. 67), з таких підстав.
Так, у митній декларації №23UA209230124533U9 як товар 1 вказані - Сокири, сікачі та аналогічні інструменти, є абсолютно іншим товаром, ніж оприскувачі акумуляторні та оприскувачі пневматичні, які розмитнював позивач.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у митній декларації №23UA209230124533U9 як товар 3 вказані «оприскувач акумуляторний», проте на вазний товар у спірному рішені не посилався, ва тому його врахування судом є безпідставним. Також колегія суддів вважає нерелеватним посилання апелянта на необхідність розмитнення товарів позивача виключно виходячи з вартості лише оприскувачів акумуляторних іншого виробника, ніж придбаний позивачем, також з тих підстав, що позивачем окрім оприскувачів акумуляторних розмитнювалися оприскувачі пневматичні, які коштують значно менше, ніж акумуляторні.
Тобто, для визначення митної вартості товарів позивача, митний орган використовував інформацію щодо абсолютно інших товарів.
При цьому, спірне рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Отже, вказане у сукупності дає підстави погодитися з висновком суду першої інстанції про нечіткість та часткову безпідставність витребування додаткових документів митним органом, яке призвело до порушення прав позивача при проведенні консультацій з митним органом, що, у свою чергу, призвело до ухвалення спірного рішення без урахування документів, наявних у позивача та належним чином підтверджуючих заявлену позивачем митну вартість, які містять належну та достатню інформацію про товар та його ціну, та відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості, підтверджують повноту та правильність її визначення декларантом.
У силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Враховуючи вище зазначені обставини справи та положення правових норм, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
Посилання апелянта на те, що у відзиві на позов зверталася увага суду першої інстанції на те, що по підрахункам представника митниці товар позивача зберігався в порту 16 днів, проте позивачем не надано документів щодо зберігання таких товарів в порту, а також думку апелянта про те, що подані до митного оформлення документи, а саме комерційний інвойс, специфікація, пакувальний лист містять ознаки комп'ютерної підробки,- колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі судження не були покладені в основу спірного рішення, атому не входять до предмету доказування у цій справі
Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленою у постанові від 28.05.2020 у справі № 826/17201/17, суб'єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб'єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування. У зв'язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання» свого рішення).
Щодо посилань апелянта на практику Верховного Суду, викладену у низці його постанов, колегія суддів вказує на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права.
Тобто, колегія суддів вказує апелянтові на те, що суди мають враховувати висновки Верховного Суду виключно щодо застосування конкретних норм права, а не «практику Верховного Суду».
Наведені апелянтом висновки Верховного Суду є висновками за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та жодним чином не стосується порядку застосування певних норм права, що мали би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів.
Отже, твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 242, 246 КАС України є хибним.
Покликання апелянта на «практику» розгляду подібних справ судами апеляційної інстанції колегія суддів відхиляє з огляду на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції не є постановами Верховного Суду, в яких викладені висновки щодо застосування норм права.
Також хибними є посилання на постанови пленуму Вищого адміністративного суду України, оскільки вони не є ані нормативно-правовими актами, ані судовим рішення - постановою Верховного Суду стосовно застосування конкретних норм права.
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
З таких підстав колегія суддів визнає необґрунтованим як застосування митним органом другорядного методу - резервного методу визначення митної вартості, так і зроблений розрахунок скоригованої митної вартості без доведення підстав проведених коригувань.
Вказане у сукупності дає підстави для висновку про недоведеність відповідачем належних підстав неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а у спірному рішенні про визначення митної вартості товару не наведено обґрунтованого розрахунку скоригованої митної вартості, що є належною та достатньою підставою для його скасування.
Отже, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з цим вважає відсутніми підстав для її задоволення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність тверджень митного органу про маніпуляцію з автоматичним розподілом цієї справи.
Також колегія суддів зазначає про безпідставність посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.03.2019 по справі № 826/27412/15, від 14.12.2019 по справі № 807/190/16, з таких підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду, викладені в постановах лише щодо застосування конкретних норм права.
Наведені апелянтом висновки Верховного Суду є висновками саме за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та жодним чином не стосується порядку застосування конкретних норм права, що мали би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Підсумовуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Полтавської митниці залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року по справі №440/5514/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 27.03.2025.