27 березня 2025 р.Справа № 585/911/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Цвєлодуб Г.О., вул. Соборна, 12, м. Ромни, Роменський, Сумська, 42000, повний текст складено 10.01.25 року по справі № 585/911/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області , Поліцейського Роменського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області Чемериса Владислава Євгенійовича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Поліцейського Роменського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області Чемериса Владислава Євгенійовича, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1448539 від 15.02.2024 року, винесену поліцейським Роменського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області Чемерисом В.Є. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.;
- стягнути з відповідача - Головного Управління Національної поліції в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок компенсації понесених судових витрат по сплаті судового збору 605 грн. та 3000 грн. витрат по оплаті професійної правничої допомоги адвоката.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що 15 лютого 2024 року о 19 год. 24 хв. на вулиці Гетьмана Мазепи в місті Ромни, Сумської області поліцейським Роменського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області Чемерисом В.Є. винесено оскаржувану постанову серії ЕНА №1448539 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до ОСОБА_1 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП за порушення п.2.1 Правил дорожнього руху України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., за правопорушення, якого останній взагалі не скоював, так як не керував транспортним засобом, хоча у нього наявні водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Оскаржувана протиправна постанова серії ЕНА №1448539 від 15.02.2024 року в справі про адміністративне правопорушення винесена без фактичного розгляду справи поліцейським Роменського РВП ГУНП в Сумській області Чемерисом В.Є. відносно ОСОБА_1 , з грубим порушенням вимог Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, не ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, а отже останнього незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гри. за порушення пункту 2.1 Правил дорожнього руху України, зокрема, за те, що нібито він не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Так, 15 лютого 2024 року близько 19:00 год. на вулиці Гетьмана Мазепи в місті Ромни, Сумської області поліцейський Роменського РВП ГУНII в Сумській області Чемерис В.Є. без фактичного розгляду справи про адміністративне правопорушення, без дослідження доказів та порушивши його конституційне право на правову допомогу адвоката, формально роздрукував оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, розгляд справи фактично не проводився, та і не повинен проводитися, так як він не керував транспортним засобом, про що заявляв поліцейським.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10.01.2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, поліцейського Роменського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області Чемериса Владислава Єігвнеійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що 15 лютого 2024 року близько 19:00 год. на вулиці Гетьмана Мазепи в місті Ромни, Сумської області поліцейський Роменського РВП ГУНИ в Сумській області Чемерис В.Є. без фактичного розгляду справи про адміністративне правопорушення, без дослідження доказів та порушивши моє конституційне право на правову допомогу адвоката, формально роздрукував оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а розгляд справи відносно мене фактично не проводив, та і не повинен проводити, так як я не керував транспортним засобом, про що заявляв поліцейським.
Позивач вважає, що поліцейський Роменського РВП ГУНП в Сумській області Чемерис В.Є. умисно протиправно порушив процедуру притягнення, позивача ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, в тому числі і конституційне право позивача на захист, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, так як складена з грубим порушенням вимог ст.ст.8,19 Конституції.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15 лютого 2024 року о 19 год. 24 хв. на вулиці Гетьмана Мазепи в місті Ромни, Сумської області поліцейським Роменського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області Чемерисом В.Є. винесено оскаржувану постанову серії ЕНА №1448539 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП за порушення п.2.1 Правил дорожнього руху України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами та наданим відеозаписом, у діях ОСОБА_1 вбачається наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1.3 ПДР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.
За змістом статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Пунктом 2 частини першої статті 32 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
З системного аналізу вищенаведених норм права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право працівників поліції перевіряти наявність посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Підпунктом «а» пункту 2.1 розділу 2 ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Приписами підпункту «а» пункту 2.4 ПДР визначено, що на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України).
Частина друга статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Інших підстав для перевірки документів на право керування ТЗ, у посадової особи відповідача, в спірних правовідносинах не було.
Абзацом другим частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу співробітників поліції пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, законодавець чітко розділив умови пред'явлення для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що до протоколу про адміністративне правопорушення додано відеозапис з БК 51,52.
Колегія суддів дослідивши відеозапис встановила, що в темну пору доби по дорозі, здійснює рух патрульний автомобіль, попереду якого рухається транспортний засіб, патрульним автомобілем даному транспортному засобу було подано сигнал зупинки за допомогою проблискових маячків, на що транспортний засіб зупинився на узбіччі дороги. Далі видно як з патрульного автомобіля вийшло два інспектори та підійшли до зупиненого транспортного засобу спочатку до водійської двері потім до пасажирської та в цей час просвічуючи салон автомобіля ліхтариком. З зупиненого транспортного засобу ніхто не виходив та двері не відчинялись. Поліцеські стукали у вікна автомобіля. Так тривало більше двох хвилин. При перегляді відеофайлу з назвою 0000339_0Y0000_20240215174352_0004 видно що на передньому пасажирському сидінні перебуває чоловік. Інспектори поліції ходячи навколо автомобіля присвічували у вікна ліхтариками та постукали у вікно. Через деякий час відчинилась задня пасажирська дверка та видно як на задньому пасажирському сидінні перебуває чоловік який тримає на руках дитину Інспектор привітався та представився і запитав «Хто керував транспортним засобом?», при цьому він освітлював пасажира з дитиною ліхтариком, і в цей час, на 33 секунді запису, видно що водій на водійському сидінні відсутній. На питання поліцейського чоловік який перебував в автомобілі відповів: «Ми стояли», на що інспектор зауважив, що в них на відеореєстраторі мається відеозапис на якому видно, що даний транспортний засіб здійснював рух та роз'яснює, що відповідно до ст.40 КУпАП проводиться відеофіксація. Інспектором повторно ставиться запитання хто керував транспортним засобом, на що чоловік відповів, що їх довозили, на запитання інспектора хто сааме, чоловік відповів, що люди, та в цей час дитячий голос говорить: «Папа, це ти їхав». Після цього, з заднього пасажирського сидіння вийшов чоловік.
В цей час, на 1 хвилині 41 секунда запису, також видно водійське сидіння, поте водія на ньому не видно. Інспектор знову, неодноразово запитує, хто керував транспортним засобом, на що чоловік не надає відповіді. Потім з переднього пасажирського сидіння вийшов чоловік, щоб підняти телефон який випав у нього на землю, а інспектор ставить йому запитання: «Хто керував транспортним засобом?», на що чоловік відповів, що не знає. Потім на запитання інспектора: «Хто саме керував транспортним засобом?», з зазначенням того, що в автомобілі не має тверезих та й з моменту зупинки з транспортного засобу ніхто не виходив, чоловік відповів, що не може йому сказати та зазначив: «Займайтесь». Відбуваються розмови про те щоб вирішити дане питання, працівник поліціції роз'яснює що є кримінальна відповідальність за такі речі. Далі, на 7 хвилині 19 секунд запису, з протилежного боку від автомобіля Peugeot, мимо автомобіля поліції, який стояв позаду автомобіля Peugeot, якщо дивитися по напрямку руху автомобілів, видно що підходить чоловік вітається за руку та стає біля автомобіля та інспекторів. У чоловіка на куртці, з лівого боку в горі мається логотип і напис схожий на «Рuma». Інспектор повторно запитує: «Хто керував транспортним засобом?» на що чоловік, який підійшов, відповів, що він їхав, на що інспектор відповів, що в них є відеозапис з камер реєстратора автомобіля де видно, що після зупинки транспортного засобу ніхто крім двох чоловіків, вказавши на них, не виходив. Чоловік, який підійшов говорить - харашо, харашо.
Потім цей чоловік відходить з місця в бік. Потім чоловік говорить, що їх везла людина, на що інспектор запитує: «Коли вийшла та людина? На ходу?» на що чоловік відповів, що не знає, не пам'ятає. Далі інспектор говорить одному з чоловіків, що він попереджає, що це корупція. Потім на наступних відеозаписах видно і чути події які відбувалися. На запитання інспектора обоє чоловіків, які перебували в транспортному засобі пояснили, що за кермом не їхали, на що інспектор відповів, що в такому разі будуть їхати до власника транспортного засобу. Пояснивши, що чує запах алкоголю від обох чоловіків з зупиненого транспортного засобу, оскільки в автомобілі перебували крім них ще троє неповнолітні дітей та встановити хто керував не має можливості, то протокол буде складено на власника транспортного засобу за те, що передав право керування особі яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння. В цей час присутній чоловік у якого на куртці мається логотип і напис схожий на «Рuma» і він не говорить поліцейським що саме він керував транспортним засобом. На пропозицію інспектора надати документи, один з чоловіків уходить та йде через дорогу за ним пішов інший інспектор та інспектор який вів розмову з чоловіками кричить іншому патрульному, що дивись бо він п'яний йде по дорозі та зазначає, щоб він склав протокол за таке за ст.127 КУпАП.
Далі інспектор запитує чоловіка, що стоїть хто ж все таки був за кермом. На що чоловік не відповідає. Інспектор говорить що їх двоє та обоє вживали алкогольні напої що чути по запаху, а в разі якщо керувала неповнолітня дитина то будуть викликати органи кримінальної привенції. Чоловік просить, що не треба, на що інспектор пояснює, що не треба керувати в стані алкогольного сп'яніння та зазначає, якби п'яний збив його дитину, він би теж говорив відпустіть водія чи він би говорив, що поліція погана та продажна. Та зазначив, якщо ще раз запропонує йому «порішати» то він подзвонить на лінію 102 та повідомить про це. Після чого далі ставить запитання чоловіку для з'ясування хто саме керував транспортним засобом. Потім інспектор вказав, що його ж просили не сідати за кермо випивши, мати просила, а він з нею поскандалив та взяв дітей і поїхав. Про це їм повідомили. Потім чоловік щось нерозбірливо відповів на що інспектор говорить, якщо мати його просила то чому дозволили йому сісти за кермо випивши, чоловік не відповідає. Далі інспектор йде через дорогу та підходить до магазину біля якого стоїть інший чоловік з зупиненого автомобіля та інспектор. Підійшовши інспектор говорить іншому чоловік, що батько повідомив, що він був за кермом, на що останній зазначив, що то не батько та інспектор виправившись зазначив, що товариш. Інспектор просить чоловіка пред'явити документи які засвідчують особу.
Потім інспектор говорить іншому, що зараз візьме планшет в автомобілі та йде до авто, після чого повертається та просить пред'явити документи та роз'яснює, що відносно нього буде складено протокол за перехід через дорогу в недозволенному місці з поганою видимістю. Чоловік пред'являє документ. Потім зазначає, що пасажир, який був в автомобілі повідомив, що він був за кермом, на що чоловік запитує який пасажир. На що інспектор пояснює, що той що був в транспортному засобі разом з ним та пропонує пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння. Чоловік запитує чи є свідки. На що інспектор повідомив, що коли є відеозйомка то не потрібно свідків.
Після чого інспектор пояснює, що на нього буде складено постанову та протокол та чи буде він отримувати їх копії на що чоловік відповів, що так. Інспектор роз'яснив, щоб зачекав поки буде складено протокол та роз'яснив за якими статями його буде притягнено. На запитання інспектора чоловік не повідомив домашньої адреси та не надав посвідчення водія. Далі інспектор повертається до патрульного автомобіля та сідає до нього. Інший чоловік з автомобіля який перебував біля авто говорить щоб не писали нічого, інспектор запитує навіщо допустив щоб п'яний сів за кермо. Після чого інспектор телефонує та просить перевірити наявність водійського посвідчення ОСОБА_1 та перепитує чи категорії «В» та зазначає, що по базі він взагалі не світиться. Далі видно як до патрульного автомобіля сів інший інспектор та той чоловік що стояв біля автомобіля просить не писати нічого інспекторів, потім на запитання інспектора чи був все ж таки ОСОБА_1 за кермом, чоловік пояснив, що сьогодні такий праздник в них був та на запитання інспектора відповів, що він його батько. Інспектор повідомив, що все ж таки будуть складати протокол та дістає з папки бланк протоколу та починає його заповнювати.
Після складання протоколу інспектор вийшов з машини та підійшовши до чоловіка який був в зупиненому автомобілі та запитав де інший чоловік ОСОБА_1 , на що він відповів що не знає, після чого інспектор зазначив, що йому повідомлялось про складання протоколу та попросив, щоб останній зателефонував ОСОБА_1 та можливо він підійде, якщо ні то протокол буде направлено йому за адресою реєстрації. Далі інспектор роздрукував постанову та повернувся до чоловіка який був в автомобілі, біля нього перебувало дві жінки та інспектор говорить навіщо ж ви його допустили за кермо на що жінка говорить, що ви за ним бігаєте, напишіть що відмовився та й все. Після чого інспектор знову говорить навіщо ж ви його за кермо пускали, а жінка говорить та що ж зробиш інспектор говорить він був за кермом на чоловіка який був теж в зупиненому автомобілі говорить «Ви ж сиділи поряд», на що останній відповів, що так та інспектор запитує хто був заду в автомобілі на що жінка відповіла, що діти. Інспектор пояснив, які наслідки такого керування могли бути. Та запитав чи це діти ОСОБА_2 були, на що жінка відповіла: «А чиї ж». Інспектор зазначив, що оскільки ОСОБА_3 пішов то йому протокол буде надіслано йому на адресу заказним листом та зазначив, що в суд у йому 28.02.2024 року на 11 год. На запитання чоловіка пояснив, що люди чули як мати просила сина ОСОБА_1 не сідати за кермо пояснюючи, що він випив і з дітьми, а він не послухав та поїхав, а люди яким не байдуже і які розуміють наслідки цієї їзди в такому стані повідомили поліцію.
Не зважаючи на позицію ОСОБА_1 та його захисника, що ним не було вчинено адміністративне правопорушення та про відсутність доказів, неналежні відеозаписи, неналежне складання оскаржуваної постанови провина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: відеозаписом який залучений до матеріалів справи, який відображає всі обставини даної події та того факту, що ОСОБА_1 з моменту зупинки інспекторами поліції його транспортного засобу своїми діями будь-яким чином намагався уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Доводи захисника та ОСОБА_1 , що він не вчиняв адміністративне правопорушення, та інші доводи щодо його невинуватості, спростовуються матеріалами справи та відеозаписом.
Зокрема відеозаписом доведено що транспортний засіб, в якому їхав ОСОБА_4 здійснював рух по вул. Гетьмана Мазепи в бік вул. Гостиннодвірської в м. Ромни, а автомобіль поліції їхав позаду і подав сигнал зупинки, на що автомобіль здійснив з'їзд з проїзної частини і зупинився поряд з входом в парк з вул. Г. Мазепи.
На відео видно як з зупиненого транспортного засобу ніхто не виходив близько 2 хвилин, поліцейські світили ліхтариком у вікна автомобіля, та стукали, після чого з заднього пасажирського сидіння вийшов чоловік, яким виявився саме ОСОБА_1 . При цьому на відео, короткочасно видно пусте сидіння водія.
Також видно що ОСОБА_5 з'явився на місці події більше ніж через 8 хвилин, з моменту зупинки автомобіля і підходить до поліцейських не з боку автомобіля, яким він начебто керував, а з боку поліцейського автомобіля. При цьому він лише один раз повідомив поліцейським, що то він керував транспортним засобом, проте на зауваження поліцейського, що все зафіксовано на відеозаписі і з автомобіля ніхто не виходив, крім двох нетверезих осіб, не пояснив поліцейському чому він відразу не вийшов з автомобіля, на надав документів і де він був весь цей час.
Крім цього, перше питання поліцейського: хто керував транспортним засобом? було поставлене коли ОСОБА_1 сидів на задньому сидінні автомобіля, тобто його чули всі особи, які були присутні в салоні автомобіля, але ОСОБА_5 , який за його словами керував автомобілем, і на той час напевно мав бути в автомобілі, не надав відповіді що саме він керував ТЗ. Крім цього, за весь час спілкування поліції з присутніми, ОСОБА_5 більше ні разу не сказав, що то він керував автомобілем і не пояснив чому він не відчинив водійські дверцята і не надав документи відразу після зупинки автомобіля.
Та обставина, що за кермом автомобіля був саме ОСОБА_1 , а не інша особа, яка була в салоні автомобіля - ОСОБА_6 , підтверджується преш за все показами самого свідка ОСОБА_6 .
Крім цього, з показів самого ОСОБА_1 вбачається що він інколи користувався цим автомобілем, що не заперечувалося і власником автомобіля, отже саме він керував автомобілем і цього дня.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що суб'єктом владних повноважень повністю доведена вина та склад вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, поліцейський Роменського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області Чемерис В.Є. при винесенні оскаржуваної постанови дотримався вимог закону щодо дослідження обставин справи та підтвердження їх доказами, а тому постанова є обґрунтованою та такою, що прийнята без порушення вимог законодавства.
Так, колегія суддів не вбачає жодного обгрунтованого сумніву у тій обставині, що позивач був водієм транспортного засобу Peugeot 308 НОМЕР_1 , оскільки на нього, як на водія транспортного засобу, прямо вказав пасажир, що знаходився на передньому водійському сидінні, а суперечлива поведінка позивача, спілкування із поліцейськими у формі, що порушує загальноприйнятні норми громадянського суспільства та небажання виконувати законну вимогу поліцейського (на відео) у своїй сукупності свідчать про певну позицію захисту позивача із наміром уникнути покарання за більш тяжке адміністративне правопорушення, а саме за ст. 130 КУпАП.
Слід зазначити, що незгода позивача з поставленим йому в провину порушенням ПДР України не звільняє його від обов'язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 464/1470/17 та від 24.01.2019 у справі № 201/6167/17.
Крім того, у постанові Касаційного адміністративного суду від 25.03.2019 (справа №127/19283/17) Верховним судом зазначено наступне: «Водночас, на думку скаржника, він мав право не пред'являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи».
У значених постановах Верховним Судом наголошено, що відповідно до діючого законодавства на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. При цьому право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені у їх сукупному зв'язку, суд вважає, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами та наданим відеозаписом, у діях ОСОБА_1 вбачається наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства, та на підставі повного і всебічного з'ясування обставин вирішено справу, а тому постанова скасуванню не підлягає.
Також, колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на те, що його було позбавлено можливості будь-яким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення та не забезпечено його права на правову допомогу, з огляду на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем не заявлено таких клопотань, так як доказів зворотного суду не надано.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для скасування постанови серії ЕНА №1448539 від 15.02.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10.01.2025 року по справі № 585/911/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10.01.2025 по справі № 585/911/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.А. Спаскін О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 27.03.2025 року