27 березня 2025 року справа №200/8301/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 р. у справі №200/8301/24 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 14.03.2023, відповідно до ч.3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію за вислугу років відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - з 14.03.2023 (за 12 місяців перед звернення за пенсією).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 5 вересня 2024 року, а не з 25 березня 2023 року відповідно до ч.3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - з 25 березня 2023 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. Необхідний пакет документів для призначення пенсії отриманий Головним управлінням в 2024 році.
На час звернення позивача (звільнення зі служби) з заявою про призначення пенсії редакція пункту 3 Порядку № 393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування служби на пільгових умовах до вислуги років застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція пункту 3 Порядку № 393.
Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України НОМЕР_1 , виданого 31.10.1997.
Позивач має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , виданого 13.07.2015.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі №200/13202/21 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 . Скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року у справі № 200/13202/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії. Прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, оформлену листом від 03.09.2021 року № 78/2/15/М-308/11/149 на заяву ОСОБА_1 про обчислення вислуги років для призначення пенсії та оформлення і направлення відповідних документів для призначення пенсії до ГУПФУ в Донецькій області. Зобов'язано Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях зарахувати до пільгової вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, а саме: з 15.07.2014 року по 30.11.2014, з 12.01.2015 по 20.09.2015, з 05.10.2015 по 13.12.2015, з 01.01.2016 по 04.09.2016, з 29.09.2016 по 06.11.2016, з 27.11.2016 по 26.03.2017, з 19.04.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 30.04.2018. Зобов'язано Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях оформити та направити до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», з дня подачі заяви про призначення пенсії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 200/2762/24 задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №2975300714 від 26.03.2024 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. а ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі №200/2762/24 залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі №200/2762/24 залишено без змін.
У вказаній постанові від 5 вересня 2024 року зазначено, що ГУ СБУ в Донецькій і Луганській областях було направлено до ГУ ПФУ у Донецькій області подання про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 . До вказаного подання було додано пакет документів, перелік яких встановлено п. 7 Постанови Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 3-1 від 30.01.2007 року. Проте, відповідно до рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 26.03.2024 № 2975300714 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років
У постанові від 5 вересня 2024 року суд апеляційної інстанції вказав наступне «Матеріалами справи підтверджено, що на дату звільнення позивача - 30.06.2018 року його календарна вислуга складає 20 календарних років 00 місяців 06 днів.
Отже позивач набув право на призначення пенсії відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII».
Позивач через веб-портал звернувся до ГУ ПФУ з заявою ВЕБ-05001-Ф-С-24-162620 від 07.10.2024, в якій просив нарахувати і виплатити йому заборгованість по пенсії, що виникла за період з дня виникнення у нього права на пенсію до дня виплати поточної пенсії (вересень 2024 року), згідно зі ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992.
Листом ГУ ПФУ від 30.10.2024 № 29691-26829/М-02/8-0500/24 позивачу повідомлено про те, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2024 по справі №200/2762/24, яке набрало законної сили 05.09.2024, виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та чинного законодавства. Зазначено, що за рішенням у вересні 2024 року призначено йому пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги 26 років 09 місяців 00 днів. Пенсію призначено з 05.09.2024 відповідно до ст.51 Закону №2262. Роз'яснено, що в рішенні суду не визначено початкової та кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішенням суду починається з дати, з якої суд набрав законної сили та продовжується до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Також зазначено, що з жовтня 2024 року розмір його пенсії складає 13518,87 грн, доплата за рішенням суду відсутня.
Відповідач надав до суду протокол за пенсійною справою - 0502021840 (СБУ) від 05.09.2024, з якого випливає, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 05.09.2024. Дата звернення - 05.09.2024.
Також суд зазначає, що в матеріалах справи № 200/2762/24, які розміщені в КП «ДСС» наявні надані Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях документи для призначення пенсії за вислугу років позивачеві, зокрема, подання про призначення пенсії від 14.03.2024 № 15/44, заява про призначення пенсії від 04.03.2024, супровідний лист Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 18.03.2024 № 78/8/773 з відміткою відповідача про реєстрацію 25.03.2024 за №1503/5.
Указані матеріали не містять відомостей про їх надіслання поштою.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону № 2262, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
За положенням частини 1 статті 48 Закону, заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Щодо доводів апелянта, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. Необхідний пакет документів для призначення пенсії отриманий Головним управлінням в 2024 році, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пункту «б» частини 1 статті 50 Законом № 2262-XII пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Пунктом «є» частини 1 статті 50 Законом № 2262-XII визначено, що пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які набули право на пенсію за цим Законом у зв'язку із внесенням зміни в раніше виданий наказ або інший розпорядчий акт про оголошення їх вислуги років для призначення пенсії та звільнення зі служби, - з дня підписання наказу або іншого розпорядчого акта відповідною посадовою особою про внесення цієї зміни.
Отже, за положенням статті 50 Законом № 2262-XII позивачу пенсії відповідно до цього Закону призначаються з дня підписання наказу яким внесені зміни до наказу про звільнення в частині оголошення вислуги років.
Відповідно до ч.3 ст.50 Закону №2262-ХІІ пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Отже, у разі несвоєчасного звернення особи за призначенням пенсії, така пенсія призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Оскільки матеріалами справи встановлено, що документи для призначення пенсії позивачу були подані до відповідача 25.03.2024, суд обґрунтовано дійшов висновку про протиправність призначення пенсії позивачу з 05.09.2024, а не з 25.03.2023.
Суд зазначає, що в межах справи №200/2762/24 вирішувалося питання про наявність у позивача права на призначення пенсії. Але у даній справі предметом позову є дата, з якої відповідач зобов'язаний призначити пенсію.
Тобто, доводи, що зарахування служби на пільгових умовах до вислуги років застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, відповідач фактично повторно не згодний із рішенням суду від 25 червня 2024 року про зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Щодо доводів, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень, суд зазначає наступне.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право глави держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуду рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності не безпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
За унормуванням п. 7 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - з 25 березня 2023 року.
За наслідками судового розгляду, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 р. у справі №200/8301/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 р. у справі №200/8301/24 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 27 березня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко