27 березня 2025 року справа №200/656/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року по справі №200/656/24 (суддя І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачка звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та рішення відповідача стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії позивача, не встановленого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - протиправними та скасування протоколу/розпорядження №914420181454 від 26.06.2023 року та позначку в “особливостях» пенсійної справі позивачки: “ВПО не зареєстрована (за рішенням суду) - з 01.07.2018 по довічно» та “не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі», а в графі ознаки роботи - “Працює» та зобов'язання для розрахунку пенсії усунутись від опрацювання справи в режимі “макетної обробки», виплатити недоотриману пенсію позивачу за період з 01.07.2018 року з урахуванням понаднормового стажу за 18 років з суми мінімального розміру пенсії за віком, дійсному на момент нарахування пенсії до виплати, відповідно до ч.1 ст 28 Закону 1058-IV та з урахуванням її осучаснення відповідно ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в редакції дійсної на момент нарахування пенсії до фактичної виплати, за винятком сплачених сум, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині встановлення особливості «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 01.07.2018 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ з 01.03.2016 по довічно» в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №914420181454 від 26.06.2023 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області скасувати в пенсійній справі ОСОБА_1 позначку «Особливості» - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 01.03.2016 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ з 01.07.2018 по довічно».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування до пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 01.07.2018 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ з 01.07.2018 по довічно», та з дотриманням вимог ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» з 01 липня 2018 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію в сумі 247090,80 грн. за період з 01 березня 2016 року по 15 грудня 2023 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Позивачка звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі №200/656/24 про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці без застосування до пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 01.07.2018 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ з 01.07.2018 по довічно», та з дотриманням вимог ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» з 01 липня 2018 року,» має бути здійснено на підставі законодавства “в редакції дійсної на момент нарахування пенсії до фактичної виплати».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивачка вважає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач здійснив розрахунок пенсії за минулий період на підставі законодавства, яке діяло на момент припинення виплат, причому в сталому розмірі. Позивачка, у свою чергу, стверджувала про протиправність таких дій відповідача та наполягала, що пенсія за минулий період має розраховуватись на підставі законодавства в редакції, чинній на момент фактичної виплати. Позивачка в позовних вимогах просила суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії саме на підставі законодавства »в редакції дійсної на момент нарахування пенсії до фактичної виплати». Таким чином, основне питання в цій справі полягає в тому, яке законодавство - в редакції на момент припинення виплат чи на момент фактичної виплати пенсії - має бути застосоване під час розрахунку пенсії за минулий період. Проте, суд не висловився щодо вимоги позивачки здійснити перерахунок пенсії відповідно до законодавства “в редакції, чинній на момент нарахування пенсії до її фактичної виплати»; - не визначив способу виконання цього зобов'язання, зокрема, в якій редакції законодавства відповідач має застосувати зазначені норми - у редакції, чинній на момент виплати пенсії, як стверджувала позивачка, чи в іншій. Суд в ухвалі від 12.12.2024р. зазначив, що позовна вимога позивача в частині зобов'язання виплатити недоотриману пенсію позивачу "в редакції дійсної на момент нарахування пенсії до фактичної виплати", заявлена позивачем передчасно, оскільки відповідачем станом на час ухвалення рішення по суті не здійснено перерахунку пенсії. Тобто сам факт існування вимоги про зобов'язання виплатити недоотриману пенсію позивачу на підставі законодавства "в редакції, чинній на момент нарахування пенсії до фактичної виплати", був визнаний судом, який, по суті, вирішив відмовити в задоволенні цієї вимоги, мотивуючи це її передчасністю. Проте, таке рішення суд першої інстанції мав ухвалювати у вигляді додаткового судового рішення, а не у формі ухвали.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення виникає лише з метою вирішення окремих правових вимог, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки.
З аналізу предмету позову у цій справі та змісту рішення суду вбачається, що судом вирішені усі позовні вимоги, що були заявлені позивачем.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
В резолютивній частині рішення судом зазначено, що позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та рішення відповідача стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії позивача, не встановленого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - протиправними та скасування протоколу/розпорядження №914420181454 від 26.06.2023 року та позначку в особливостях пенсійної справі позивачки: ВПО не зареєстрована (за рішенням суду) - з 01.07.2018 по довічно та не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі, а в графі ознаки роботи - Працює та зобов'язання для розрахунку пенсії усунутись від опрацювання справи в режимі макетної обробки, виплатити недоотриману пенсію позивачу за період з 01.07.2018 року з урахуванням понаднормового стажу за 18 років з суми мінімального розміру пенсії за віком, дійсному на момент нарахування пенсії до виплати, відповідно до ч.1 ст 28 Закону 1058-IV та з урахуванням її осучаснення відповідно ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в редакції дійсної на момент нарахування пенсії до фактичної виплати, за винятком сплачених сум, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів - задовольнити частково.
Отже , судом першої інстанції були розглянуто позов , у тому числі про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без застосування до пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 01.07.2018 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ з 01.07.2018 по довічно», та з дотриманням вимог ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» з 01 липня 2018 року,» саме на підставі законодавства “в редакції дійсної на момент нарахування пенсії до фактичної виплати».
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без застосування до пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 01.07.2018 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ з 01.07.2018 по довічно», та з дотриманням вимог ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» з 01 липня 2018 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Враховуючи те, що рішенням суду вирішено усі позовні вимоги, вирішено питання судових витрат та визначено спосіб виконання судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що у суду відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення у справі.
На думку колегії суддів, недостатня мотивація ухваленого судом рішення, не є підставою для постановлення додаткового рішення у справі.
Колегія суддів також зазначає, що у разі незгоди з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачка має право оскаржити рішення суду в установленому законом порядку. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року по справі №200/656/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року по справі №200/656/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 27 березня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко