Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 33/824/1670/2025
м. Київ Справа №755/17182/24
25 березня 2025року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Кафідової О.В.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Сіренка Максима Юрійовича на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП
Постановою Дніпровського районного суду м. Києвавід 05 лютого 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 11 лютого 2025 року адвокат ОСОБА_1 - Сіренко М.Ю. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову першої інстанції та справу закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції допущено спрощений підхід до розгляду справи, не надано правової оцінки тим доказам, які надано поліцейським, не надано належної правової оцінки доводам сторони захисту, не взято до уваги пояснення свідка, внаслідок чого було винесено незаконне рішення.
Зазначає, що ОСОБА_1 не був водієм в розумінні п.1.10 Правил дорожнього руху України, оскільки він не керував автомобілем, працівниками поліції автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не зупинявся, працівники поліції підійшли до ОСОБА_1 , коли останній перебував в автомобілі.
Встановлення факту керування транспортним засобом є суттєвим для подальшої правової кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння матеріали справи не містять, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки саме водій зобов'язаний проходити огляд на стан сп'янінням відповідно до п.2.5 ПДР України.
Крім того, вказує, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, що є порушенням процедури проведення огляду водія на стан сп'яніння та оформлення його результатів.
У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_2 пояснив, що з ОСОБА_1 вони сусіди, 15 вересня 2024 року побачив ОСОБА_1 з самого ранку, як він ремонтував автомобіль біля їх під'їзду в будинку в якому вони проживають,в цей день місце де був припаркований автомобіль не змінювалось.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 - Сіренко М.Ю. апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у скарзі, просив скаргу задовольнити.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у скарзі, просив скаргу задовольнити.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши під час апеляційного розгляду докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень ст.ст. 245, 280 КУпАП не з'ясував повно, всебічно і об'єктивно обставини справи та дав неправильну оцінку наявним у справі доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки останній керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.
Разом з тим, суддя у оскаржуваній постанові дав неправильну оцінку встановленим ним обставинам справи та наявним у справі доказам, що, зокрема, вбачається з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Зі змісту постанови суду першої інстанції та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, судом в обґрунтування оскаржуваного рішення покладено докази - відеозапис з нагрудної камери поліцейського, протокол, які, разом із тим, не підтверджують поза розумним сумнівом ту обставину, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel», д.н.з НОМЕР_1 , 15.09.2024 року о 12:25 год. в м. Києві на вул. Міста Шалетт, 3.
Зокрема, з дослідженого відеозапису, наявного у справі, вбачається, що поліцейський підходить до вже припаркованого на автомобіля. Даний доказ не містить жодної інформації щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинки працівниками поліції під час керування ним.
Пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 взагалі не являються доказом керування ним транспортним засобом, оскільки ОСОБА_1 як в суді першої інстанції, так і на відеозаписі, послідовно пояснював, що автомобілем він не керував.
Пояснення ОСОБА_1 повністю узгоджуються з показаннями допитаного в суді апеляційної інстанції свідка ОСОБА_2 , які підтвердили обставини про те, що ОСОБА_1 за кермо автомобіля не сідав, і автомобіль був припаркований.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення, то поза увагою суду залишилась та обставина, що протокол сам по собі без підтвердження іншими доказами не являється достатнім доказом наявності певних обставин, зокрема, факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Opel», д.н.з НОМЕР_1 , 15.09.2024 року о 12:25 год. в м. Києві на вул. Міста Шалетт, 3.
Крім того, в самому протоколі в графі пояснення по суті порушення ОСОБА_1 власноручно написав, що не керував транспортним засобом тому і відмовився від проходження огляду на стан сп"яніння.
Згідно п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
У п. 2.5 ПДР України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази для висновку про те, що ОСОБА_1 15.09.20243 року о 12:25 год. керував транспортним засобом «Opel», д.н.з НОМЕР_1 , у м. Києві на вул. Міста Шалетт, 3, оскільки цю обставину не підтверджує ні відеозапис, ні пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ні показання свідка. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду, що в даному випадку відсутнє.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 не є водієм у розумінні п. 1.10 ПДР України, відповідно не несе обов'язку проходити на вимогу поліцейського в установленому законом порядку медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Враховуючи викладені обставини у їх сукупності, висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), є необґрунтованим, оскільки наявними у справі доказами не підтверджується поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 є суб'єктом вчинення даного правопорушення і може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, якіб дали можливість констатувати, що його винуватість доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні допустимі і достатні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанова судді суду першої інстанції про притягнення його до адміністративної відповідальності є помилковою та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Сіренка Максима Юрійовичазадовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 рокускасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: