Справа № 372/1529/21 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1263/2025 Доповідач: ОСОБА_2
05 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 21 вересня 2022 року відносно ОСОБА_9 ,
Цим вироком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Високе, Бериславського району Херсонської області, громадянина України, українця, неодруженого, непрацюючого, з базовою середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Запобіжний захід ОСОБА_9 залишено тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до вступу вироку в закону силу. Час відбуття покарання ОСОБА_9 постановлено рахувати з 16 лютого 2021 року, зарахувавши йому в термін відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 16 лютого 2021 року по 21 вересня 2022 року.
Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Згідно вироку суду, 15 лютого 2021 року, приблизно о 10 год., ОСОБА_9 перебував разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_11 , де спільно вживали алкогольні напої. В ході розпиття алкогольних напоїв, ОСОБА_11 пішов відпочивати до себе у кімнату, а ОСОБА_9 і ОСОБА_10 пішли в іншу кімнату, у якій проживав останній, де продовжили вживати алкогольні напої.
Приблизно о 22 год. 00 хв., того ж дня між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виник словесний конфлікт з приводу того, що ОСОБА_10 відмовився давати ОСОБА_9 грошові кошти для придбання алкогольних напоїв, в ході якого останній, діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння смерті ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, маючи намір заподіяння смерті іншій людині, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, почав умисно завдавати йому численних ударів кулаками по голові, тулубу та кінцівках, в результаті чого завдав останньому не менше дванадцяти ударів.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заподіяння смерті потерпілому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей, життя та здоров'я людини, використовуючи перевагу у фізичній силі, усвідомлюючи, що удушення за життєво важливий орган людини - шию, та завдання ударів із значною силою по голові потерпілого може призвести до його смерті, ОСОБА_9 поклав руки на шию ОСОБА_10 та почав стискати їх, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження, закриту тупу травму шиї, від якої потерпілий помер на місці. Після цього, ОСОБА_9 пішов відпочивати до сусідньої кімнати вказаного будинку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10.04.2023 року залишено без змінвирок Обухівського районного суду Київської області від 21 вересня 2022 року, яким ОСОБА_9 засудженого за ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.02.2024 рокускасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 10.04.2023 року і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Не погоджуючись із вироком суду, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність вироку у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просить вирок скасувати та постановити ухвалу, якою закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. При цьому у скарзі зазначив клопотання про повторне дослідження доказів, а саме: протокол обшуку від 16.02.2021 року, протокол огляду місця події від 16.02.2021 року, висновок експертного дослідження № 81, висновок експерта № 38/т, протокол затримання ОСОБА_9 .
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає про те, що формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, ґрунтується на припущеннях, що поведінка обвинуваченого під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому та після конфлікту указує на те, що дії ОСОБА_9 не були спрямовані на позбавлення життя потерпілого. Апелянт зазначає, що висновки експертного дослідження № 81 та № 38/т різняться з показаннями, наданими в судовому засіданні експертом ОСОБА_12 , свідками та обвинуваченим. Захисник не згодний із висновком суду в частині визнання протоколу обшуку від 16.02.2021 року у якості допустимого доказу, оскільки вказана слідча дія проводилася у домоволодінні та не була санкціонована ухвалою слідчого судді. Крім цього, на думку захисника, судом безпідставно визнано належним доказом протокол огляду місця події від 16.02.2021 року, який проводився в приміщенні моргу в м. Обухові, де фактично проводився огляд трупа. Апелянт звертає увагу на те, що протокол затримання також незаконно визнаний допустимим доказом, оскільки, ОСОБА_9 з 10 години 38 хвилин змушений був залишатися поряд з уповноваженою службовою особою до закінчення обшуку, хоча фактично затриманий був з 12 години 30 хвилин. Тобто, з 10 години 38 хвилин ОСОБА_9 повинні були забезпечити право на захист та роз'яснити права та обов'язки. Вказаним обставинам суд першої інстанції належної правової оцінки не надав та безпідставно визнав всі слідчі дії, які проведено до 14 години 00 хвилин 16.02.2021 року у якості допустимого доказу всупереч порушення прав і свобод ОСОБА_9 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та обвинуваченого, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
При перевірці доводів апеляційної скарги захисника встановлено, що надаючи оцінку окремим доказам суд першої інстанції не врахував обставин, які впливають на допустимість даних проведених слідчих дій.
Зокрема, обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, суд як на доказ посилався на дані протоколу обшуку від 16.02.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , та відтвореним в судовому засідання відеозаписом обшуку, в ході якого були відібрані змиви та зрізи нігтів обвинуваченого та потерпілого (т.1 а.с.176-181).
Щодо посилання апелянта на проведення 16.02.2021 обшуку за відсутності ухвали слідчого судді, то із змісту відповідного протоколу (т.1 а.п. 176-181) вбачається, що слідчим фактично проводився огляд місця події, оскільки слідчим не проводилось відшукування будь-яких матеріальних об'єктів, невидимих у ході огляду. Огляд проводився у присутності обвинуваченого, який є володільцем указаного приміщення. Матеріали кримінального провадження не містять його заперечень проти проведення цієї слідчої дії. Та обставина, що ця слідча дія була названа обшуком не змінює сутності фактично проведеної слідчої дії.
Разом з тим, як вбачається з даного протоколу, під час проведення даної слідчої (розшукової) дії були вилучені змиви та зрізи з обох рук ОСОБА_9 і його одяг.
Колегія суддів відмічає, що відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 241 КПК України ( в редакції до 27.02.22р.) слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря.
Так, зміст статті 241 КПК України вказує на єдиний можливий порядок проведення освідування, який проводиться слідчим або дізнавачем за участю інших осіб. Однак, протокол освідування не складався через те, що було складено протокол обшуку, в якому зазначено, що він був проведений з використанням технічних засобів фіксації, було роз'яснено права обвинуваченому. В матеріалах справи постанова прокурора про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_9 відсутня, такої постанови не було надано і прокурором в судовому засіданні.
Апеляційні доводи захисника з цього приводу є слушними, оскільки норми КПК України чітко визначають, що відібрання біологічних зразків, якими і є зрізи нігтьових пластин пальців обох рук та змиви з долонь обох рук, здійснюється на підставі процесуального рішення прокурора, яке в даному випадку відсутнє. Оформлення цієї слідчої дії на бланку протоколу обшуку не замінює суть цієї дії навіть якщо ОСОБА_9 добровільно та самостійно надав свої зразки. Враховуючи, що визначений КПК України порядок не дотриманий, колегія суддів вважає, що дані вказаного протоколу обшуку від 16.02.2021 року в частині відібрання змивів та зрізів нігтів ОСОБА_9 , є недопустимими з підстав, передбачених п.2 ч.3 ст. 87 КПК України.
Крім того, отримані від ОСОБА_9 зразки зрізів з нігтьових пластин та змиви з рук були об'єктами дослідження під час проведення експертизи № СЕ-19/111-21/8453-БД від 19.04.2021 (т.2, а.с. 11-29).
Відповідно до висновку експерта від 19.04.2021 № СЕ-19/111-21/8453-БД за результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи з доданою ілюстративною таблицею, згідно якої у наданих на дослідження змиві з правої руки підозрюваного ОСОБА_9 та у змиві з лівої руки підозрюваного ОСОБА_9 виявлено кров людини. Генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові, виявлених у змиві з правої руки підозрюваного ОСОБА_9 та у змиві з лівої руки підозрюваного ОСОБА_9 є змішаними, збігаються між собою, містять генетичні ознаки зразка крові потерпілого ОСОБА_10 та зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_9 . Генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові та клітин з ядрами, виявлених на зрізах нігтьових пластин з правої руки підозрюваного ОСОБА_9 є змішаними, містять генетичні ознаки зразка крові потерпілого ОСОБА_10 та зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_9 (т.2 а.с.11-29).
Враховуючи, що порядок отримання біологічних зразків ОСОБА_9 , був порушений, про що обґрунтовано зазначає сторона захисту, дані висновку цієї експертизи є недопустимими за принципом «плодів отруйного дерева», відповідно до якого критерієм віднесення доказів до «плодів отруйного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом. За таких обставин посилання на зазначені докази підлягають виключенню з мотивувальної частини вироку. Разом з тим, інші докази у справі колегія суддів вважає достатніми та такими, що у своїй сукупності об*єктивно підтверджують обставин та вину ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Щодо змісту протоколу затримання ОСОБА_9 від 16.02.2021 року, достовірність якого заперечує захисник, колегія суддів відмічає, що в даному протоколі вказано дату та час фактичного затримання ОСОБА_9 , а саме: 16 лютого 2021 року о 12 год. 30 хв (т.2, а.с. 64-66).
Згідно з приписами ч. 4 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що положення ст. 208 КПК не вимагають складання протоколу затримання негайно, в ході затримання. Такий протокол має бути складений, як тільки це стане практично можливим. Про це свідчить і вказівка у ч. 5 ст. 208 КПК, згідно з якою в протоколі затримання, крім часу складання протоколу, має зазначатися місце, дата і точний час затримання відповідно до положень ст. 209 цього Кодексу.
Як вбачається з протоколу затримання ОСОБА_9 від 16 лютого 2021 року уповноваженою особою, яка зазначена у протоколі, у присутності захисника та двох понятих, яким у відповідності до вимог чинного законодавства роз'яснені їх права й обов'язки, були виконані зазначені вище вимоги закону, тобто ОСОБА_9 роз'яснено підстави його затримання та у вчиненні якого кримінального правопорушення він підозрюється, його права та обов'язки, у тому числі, роз'яснено право на захист. Зауважень та доповнень до протоколу від учасників слідчої дії не надходило.
Таким чином, при затриманні ОСОБА_9 йому були роз'яснені права, як того вимагає КПК України, зокрема право мати захисника, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти себе, що підтверджується відповідним протоколом, який наявний у матеріалах даного кримінального провадження.
При цьому слід зазначити, що затримання в порядку статей 207 або 208 КПК України, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією. Оскільки закон надає органам правопорядку повноваження за певних умов проводити затримання без попереднього судового дозволу, це означає, що законодавець визнає непередбачуваність обставин, які зумовлюють таке затримання.
Крім того, сам факт несвоєчасного складання протоколу про затримання або ж про затримання особи раніше, аніж це зазначено у протоколі затримання жодним чином не свідчить про недопустимість даної слідчої дії. Зазначене порушення прав особи, яке виразилося у несвоєчасному складанні протоколу про затримання або ж про затримання особи раніше, аніж це зазначено у протоколі затримання може бути усунуте шляхом констатації судом того часу затримання, коли воно реально відбулося.
Так, слідча дія, названа слідчим обшуком, проводилась 16.02.21р. з 10.38 год. до 11.10 год. При цьому ОСОБА_9 був присутнім під час проведення зазначеної слідчої дії, після закінчення якої було складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, де зазначено час фактичного затримання 12.30 год. 16.02.21р. За правилами ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатись поряд з уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Таким чином, часом фактичного затримання ОСОБА_9 є 16.02.21р. о 10.38, коли він за наказом працівників поліції був присутнім під час проведення слідчої дії. При цьому, розбіжності між фактичним часом затримання та часом затримання, зазначеним в протоколі затримання, не свідчать про порушення вимог ст. 208 КПК України під час вилучення одежі ОСОБА_9 .
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість всіх слідчих дій, які проведено до часу фактичного затримання ОСОБА_9 , тобто до 12 години 30 хвилин 16.02.2021 року, є безпідставними.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи захисника про те, що під час судового розгляду кримінального провадження не були встановлені достатні докази для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Як вбачається з вироку суду, за наслідками досліджених показань обвинуваченого, суд зазначив висновок, що незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_9 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його вина за встановлених обставин підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості, з чим погоджується й колегія суддів. Так, в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_9 пояснив, що в той день вживав алкогольні напої разом із своєю матір'ю та її співмешканцем ОСОБА_11 на протязі дня. Коли він прийшов додому, вони знов випили пляшку горілки з потерпілим, потім між ними виник словесний конфлікт, в ході якого він вдарив його, дав йому декілька ляпасів по обличчю і останній впав. Наніс 5-7 ударів у тулуб та в голову. Потім він підняв і посадив його на ліжко. На потерпілому були тілесні ушкодження до події. Конфлікт між ними виник щодо грошей, які він просив на горілку. В область шиї не бив, ударів не наносив та не душив. Визнає, що наносив потерпілому тілесні ушкодження, але не душив. Після нанесення потерпілому ударів він з ним розмовляв. Швидку на другий день він викликав особисто.
Зі змісту вироку вбачається, що суд врахував, зокрема, показання свідка ОСОБА_13 про те, що того дня, коли сталася дана подія, її вдома не було. Вона проживає з ОСОБА_11 в будинку по АДРЕСА_2 з нею проживав її син ОСОБА_9 . В той день вона разом з потерпілим їздила за пенсією, після чого потерпілий пішов до магазину. Тілесних ушкоджень на ньому не було. В будинку залишались ночувати потерпілий, її син та співмешканець. Коли прийшла на другий день, то побачила пляшку в кімнаті потерпілого та чарки. Потерпілий був людиною похилого віку, слабким, кашляв, ходив з паличкою.
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що вона є рідною сестрою обвинуваченого. Вранці о 08.00 годині ранку прибіг її брат і сказав, що знайшли мертве тіло потерпілого у будинку її матері. Вчора вони вечеряли, між братом та потерпілим відбувся конфлікт, обвинувачений завдав потерпілому декілька ляпасів по обличчю. Вони викликали поліцію, яку вони чекали разом з братом. Раніше конфліктів між братом і потерпілим не було.
Свідок ОСОБА_11 суду показав, що того дня прийшов додому випивший і ліг спати, нічого не чув і не бачив. Вдома були обвинувачений і потерпілий. Вранці прийшов обвинувачений і сказав, що потерпілий помер.
Свідок ОСОБА_15 суду показав, що в той день він разом випивав з потерпілим, обвинуваченим та товаришем обвинуваченого. Після чого він пішов додому о 20.00 годині вечора. Що далі сталось йому невідомо.
Свідок ОСОБА_16 суду показав, що в той день він випивав разом з обвинуваченим, після чого вони порозходились по домах. Потерпілий був живий.
Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_12 підтримав свій висновок від 07.04.2021 року та суду показав, що смерть потерпілого настала за 8-16 годин до дослідження трупа. Потерпілий помер від асфіксії, тобто від удушення. На його тілі було виявлено 12 місць прикладань сили, травма гортані потягла смерть оскільки було сильне здавлення хрящів гортані. В результаті падіння потерпілий отримати таку травму не міг. Спочатку були нанесені всі перелічені у висновку тілесні ушкодження, а потім відбулось здавлення гортані. Потерпілому було нанесено багато ударів по голові, по ребрах з обох сторін, розірвана селезінка. Всі травми потерпілим були отримані в один період. З необережності отримати вказані травми неможливо.
Крім того, за висновками суду вина ОСОБА_9 повністю підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування, а саме:
- даними протоколу обшуку від 16.02.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , та відтвореним в судовому засідання відеозаписом обшуку, в ході якого були відібрані змиви та зрізи нігтів потерпілого та вилучено одяг обвинуваченого (т.1 а.с.176-181);
- даними протоколу огляду місця події від 16.02.2021 року з фото таблицею до нього в якому зазначено, що 16.02.2021 року в період часу з 13 год. 53 хв. до 14 год. 23 хв. був проведений огляд трупа потерпілого ОСОБА_10 , який знаходився в приміщенні моргу, за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого були зафіксовані сліди пошкодження на тілі потерпілого (т.1 а.с.182-194);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 16.02.2021 року за участю свідка ОСОБА_11 та відтвореним в судовому засіданні диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 , в якому він зазначає, що близько 19 год. 15.02.2021 року він повернувся додому, вдома перебував ОСОБА_17 та ОСОБА_10 . Коли ОСОБА_11 повернувся додому то перебував в стані алкогольного сп'яніння та пішов в свою кімнату відпочивати. Коли лежав на ліжку у своїй кімнаті то чув, що між ОСОБА_17 та ОСОБА_10 тривав словесний конфлікт з приводу того, що ОСОБА_17 просив у ОСОБА_10 грошові кошти на алкоголь (т.1 а.с.195-197);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 16.02.2021 року за участю обвинуваченого та відтвореним в судовому засіданні диском з відеозаписом слідчого експерименту, в якому він зазначає, що 15.02.2021 року протягом дня вживав спиртні напої спільно із своєю матір'ю ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , дядьком ОСОБА_18 та з незнайомою жінкою, подругою матері. Близько 17 год. 45 хв., коли закінчились алкогольні напої, мати, дядько ОСОБА_18 та незнайома жінка залишили будинок. Після чого, ОСОБА_9 зайшов в кімнату до ОСОБА_10 та просив в нього грошові кошти, на що останній відмовив. Потім пішов до сусідки та просив грошові кошти на які придбав алкогольні напої та повернувся до будинку разом із своїм знайомим на ім'я ОСОБА_19 . Коли прийшли додому, то ОСОБА_10 перебував у своїй кімнаті, а ОСОБА_11 у своїй. Після розпиття спиртних напоїв із ОСОБА_20 , останній пішов додому, а ОСОБА_9 пішов до кімнати ОСОБА_10 , де почав просити грошові кошти на алкоголь, на що останній відмовив, а ОСОБА_9 почав наносити йому тілесні ушкодження руками, а саме два удари кулаками своїх рук з лівої та правої сторони голови та не менше чотирьох ударів в область грудної клітки. ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_10 сидів на ліжку та після першого удару в голову він спустився з ліжка та сів додолу на підлогу. Після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 бачив на обличчі ОСОБА_10 кров. Під час слідчого експерименту ОСОБА_9 показав на статисті механізм нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_10 кулаками в область голови та живота (т.1 а.с.203-205);
- даними висновку експерта № 38/т від 07.04.2021 (т.1 а.с.211-215);
- даними висновку судово-психіатричного експерта № 108 від 25.02.2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_9 під час скоєння інкримінованих йому дій в стані фізіологічного афекту та у будь-якому іншому вираженому афективному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність не перебував, на психологічне захворювання не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.1 а.с.216-218).
- даними висновку експерта від 07.04.2021 №СЕ-19/111-21/8430-БД за результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи з доданою ілюстративною таблицею, згідно якого встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_9 , (т.1 а.с.221-227).
- даними висновку експерта від 06.04.2021 №СЕ-19/111-21/8450-БД за результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи з доданою ілюстративною таблицею, згідно якої встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові потерпілого ОСОБА_10 , (т.1 а.с.230-236).
- даними висновку експерта від 21.04.2021 № СЕ-19/111-21/8703-БД за результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи з доданою ілюстративною таблицею, згідно якої на наданих на дослідження об'єктах, а саме: на сорочці, на брюках, на кофті, та на футболці виявлено кров людини.
Версія сторони захисту щодо непричетності обвинуваченого до заподіяння смерті потерпілого була предметом перевірки суду першої інстанції, який розцінив її як позицію захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності та такою, яка спростовується зібраними доказами у справі. З даними висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. Так, сам обвинувачений не заперечує конфлікту з потерпілим та зазначав, що наносив йому удари, але не душив. Разом з цим, за даними висновку експерта всі травми потерпілим були отримані в один період, після отримання яких він не міг здійснювати будь-які активні дії. Будь-яких обставин щодо перебування в будинку третіх осіб або конфлікту потерпілого з ними під час досудового розслідування та в ході судового розгляду не встановлено. За таких обставин, сукупності зазначених доказів суд надав належну правову оцінку і дійшов вірного висновку про доведеність допустимими та належними доказами висунутого обвинувачення за ч.1 ст.115 КК України.
Покарання обвинуваченому призначене із дотриманням вимог ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, та таким, яке у достатній мірі буде сприяти досягненню мети покарання, передбаченій ст. 50 КК України.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги захисника та можливість змінити вирок суду першої інстанції в мотивувальній частині та виключити посилання на дані протоколу обшуку від 16.02.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 в частині відібрання змивів та зрізів з обох рук ОСОБА_9 та висновку експерта від 19.04.2021 № СЕ-19/111-21/8453-БД як на докази. В іншій частині вирок залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 407, 409, 413, 420 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 21 вересня 2022 року відносно ОСОБА_9 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на дані протоколу обшуку від 16.02.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 в частині відібрання змивів та зрізів з обох рук ОСОБА_9 та висновку експерта від 19.04.2021 № СЕ-19/111-21/8453-БД як на докази.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той самий строк з моменту отримання копії вироку.
Судді:
____________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4