печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11454/25-к
пр. 1-кс-11952/25
11 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження № 42015000000001068 від 02.06.2015 - прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 42015000000001068 від 02.06.2015 - прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Прокурор в судове засідання не з'явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити.
Зважаючи на позицію прокурора, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд клопотання без повідомлення власника майна, з метою забезпечення арешту майна.
Вивчивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001068 від 02.06.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 375, ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом незаконного заволодіння земельними ділянками площею понад 70 га, розташованими у м. Києві, групою осіб за попередньою змовою зі службовими особами Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та юридичними особами: ОК ЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест».
Прокурор в обґрунтування клопотання зазначає наступне.
Під час досудового розслідування встановлено, що на підставі п. 7 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1» надано OK ЖК «Котміст» (код ЄДРПОУ 35265400) у власність для житлової забудови земельні ділянки площею 67,21 га (ділянка 1 - площею 32,6 га, ділянка 3 - площею 34,37 га, ділянка 4 - площею 0, 24 га); у довгострокову оренду на 49 років земельні ділянки площею 7,48 га (ділянка 2 - площею 5,26 га, ділянка 5 - площею 2,22 га) для рекреаційних цілей та благоустрою території.
ОК ЖК «Котміст» оформлено державні акти на право власності на земельні ділянки за номером 8000000000:90:371:0020 площею 30,5199 га, за номером 8000000000:90:371:0019 площею 34,3740 га, за номером 8000000000:90:402:0026 площею 0,2402 га. Надалі щодо зазначених земельних ділянок було здійснено неодноразові поділи, об'єднання, а також іншим чином змінено їх конфігурацію. Крім того, щодо утворених земельних ділянок, із тих що були виділені ОК ЖК «Котміст», було укладено низку правочинів різного характеру, у тому числі результатом яких була зміна власників.
Допитаний в якості свідка засновник та керівник ОКЖК «Котміст» ОСОБА_4 показав, що ніяких установчих та внутрішніх документів ОКЖК «Котміст» не підписував, та фактично він ніколи засновником та керівником кооперативу не являвся. На його думку вказаний кооператив створено лише з метою незаконного заволодіння земельними ділянками.
Даний факт свідчить про те, що ОКЖК «Котміст» створено лише з метою незаконного заволодіння земельними ділянками та їх подальшого продажу.
Разом з цим, рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2016 у справі № 910/3724/14 визнані недійсними:
- п.п. 6-12 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1» в частині передачі у власність ОК ЖК «Котміст» для житлової забудови земельних ділянок: площею 67,21 га (ділянка 1 - площею 32,6 га, ділянка 3 - площею 34,37 га, ділянка 4 - площею 0, 24 га); площею 7,48 га (ділянка 2 - площею 5,26 га, ділянка 5 - площею 2,22 га) у довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території;
- рішення Київської міської ради від 08.10.2009 № 494/2563 "Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Котміст" для житлової забудови на АДРЕСА_1";
- рішення Київської міської ради від 25.03.2010 № 468/3906 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 №79-6-00734";
- договір оренди земельної ділянки площею 6,2572 га, укладений 24.12.2009 між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) та обслуговуючим кооперативом житловим кооперативом "Котміст" зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.01.2010 за № 79-6-00734;
- визнано відсутність в ОКЖК "Котміст", ТОВ "Інтеграліті Інвест", ТОВ "Фінансова компанія "Індекс-Груп" права власності на земельні ділянки за номерами 8000000000:90:371:0165, 8000000000:90:371:0172, 8000000000:90:371:0173, 8000000000:90:371:0174, 8000000000:90:371:0175, які утворені із земельної ділянки номер 8000000000:90:371:0020 шляхом зміни конфігурації.
Також відповідно рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2016 у справі № 910/3724/14, державний акт на право власності ОК ЖК «Котміст» на земельну ділянку за номером 8000000000:90:371:0019 (площею 34,3740 га), скасовано.
Проте відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, площа вказаної земельної ділянки змінена і становить 22,2526 га та станом на цей час вона перебуває у комунальній власності.
Частину земельної ділянки 8000000000:90:371:0019 площею 6,0799 га, ТОВ «Будівельна спілка» відчужило на користь фізичної особи - ОСОБА_5 , іпн НОМЕР_1 шляхом укладення договору дарування від 29.01.2009.
Згідно показів ОСОБА_5 вказана земельна ділянка розподілена на 32 земельні ділянки з метою їх подальшого продажу фізичним особам, які на цей час незаконно перебувають у приватній власності, в тому числі земельні ділянки № 8000000000:90:371:0113 площею 0,0968 га, № 8000000000:90:371:0114 площею 0,0968 га ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 29.10.2013.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0113 площею 0,0968 га, 8000000000:90:371:0114 площею 0,0968 га на цей час перебувають у власності ОСОБА_6 , на підставі договору дарування від 21.02.2025.
У зв'язку з викладеним у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0113, 8000000000:90:371:0114, які перебувають у власності ОСОБА_6 , можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом, тобто є речовими доказами.
Постановою слідчого вказані земельні ділянки визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Незастосування заборони на використання чи розпорядження земельними ділянками може призвести до їх подальшого перепродажу та настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Крім цього, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва № 752/23857/18 від 27.06.2023 задоволено позов прокурора про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0090 із чужого незаконного володіння. Зазначена земельна ділянка, поряд з іншими, виникла у зв'язку з поділом земельної ділянки № 8000000000:90:371:0042 площею 6,0799 га, яка належала ОСОБА_5 .
Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначених у ст. 98 КПК України.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що зазначене майно, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Прокурором в клопотанні наведені доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування, та збереження вищезазначеного майна у первинному вигляді, недопущення здійснення відносно нього будь-якої діяльності як б загрожувала їх знищенню, пошкодженню або перетворенню до кінця досудового розслідування.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів.
Крім того, слідчий суддя вважає, що в даному випадку таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.
Відтак, клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372 КПК України слідчий суддя, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арешт, із забороною права розпорядження та користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0113 площею 0,0968 га, 8000000000:90:371:0114 площею 0,0968 га, розташовані: АДРЕСА_1, які перебувають у власності ОСОБА_6 , ІПН НОМЕР_2 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1