Справа № 635/10830/24
Провадження № 1-в/635/238/2025
27 березня 2025 року селище Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання Харківського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про вирішення питання про звільнення від покарання засудженого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 засуджений за вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 13 березня 2020 року за ч. 1 ст. 185 КК України до 1700 гривень штрафу; ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 06 жовтня 2021 року покарання у виді штрафу замінене покаранням у виді 100 годин громадських робіт.
Адміністрація Харківського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області клопоче перед Харківським районним судом Харківської області про застосування до засудженого ОСОБА_3 Закону України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та звільнення його від відбування покарання.
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій проти задоволення клопотання не заперечував, просив розглядати справу без його участі.
Представник Харківського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Суд, розглянувши заяви прокурора, представника Харківського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Харкова, громадянин України, який не працевлаштований, раніше засуджений за вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 13 березня 2020 року за ч. 1 ст. 185 КК України до 1700 гривень штрафу, ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 06 жовтня 2021 року покарання у виді штрафу замінене покаранням у виді 100 годин громадських робіт, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Так 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року.
Згідно вказаного Закону стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього кодексу для відповідного року.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
З викладеного вбачається, що два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 13 березня 2020 року Жовтневим районним судом міста Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до 1700 гривень штрафу; ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 06 жовтня 2021 року покарання у виді штрафу замінене покаранням у виді 100 годин громадських робіт.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», з 01.01.2019 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 1921,00 гривня.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2019 рік становили 1921,00 гривню.
Відповідно до вироку Жовтневого районного суду міста Харкова від 13 березня 2020 року, ОСОБА_3 вчинив 14 грудня 2019 року кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 349,00 гривень, що складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.
Отже, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 14 грудня 2019 року становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно кримінальне правопорушення, вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час.
Враховуючи вищезазначене, внесені законодавцем зміни призвели до декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Таким чином, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року за яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК України встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_3 відбуває покарання за вчинене діяння, кримінальна караність якого усунена законом, суд дійшов висновку, що подання Харківського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області підлягає задоволенню, у зв'язку з чим ОСОБА_3 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України підлягає звільненню від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 13 березня 2020 року.
Керуючись ст.ст. 377, 537, 539 КПК України, ст. 74 КК України, Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», суд
подання Харківського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 13 березня 2020 року у зв'язку з усуненням караності діяння.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.
Суддя ОСОБА_1