Справа № 638/4963/25
Провадження № 2-н/638/1091/25
26 березня 2025 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Цвірюк Д.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу у частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу адвоката, -
встановив:
Представник заявника адвокат Герасимчук Олег Олександрович звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 20.03.2025 року та до досягнення дитиною повноліття, а також витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу адвоката слід відмовити з наступних підстав.
Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
За змістом положень ч.1, 4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правову допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).
Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до ч.1 ст.42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про видачу судового наказу розглядається в порядку наказного провадження, яке за своєю правовою природою є безспірним.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Герасимчук Олег Олександрович звернувся до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження.
Із системного аналізу положень ст. 137, 141 ЦПК України вбачається, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі і має бути підтверджено належними та допустимими доказами, при цьому законодавець надає іншій стороні право надавати пояснення, заперечення, докази щодо обґрунтованості заявлених до стягнення судових витрат, натомість у рамках наказного провадження боржник позбавлений такої можливості, оскільки стягнення здійснюється в безспірному (наказному) порядку.
Вирішення судом питання про розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката відбувається за участю сторін, статус яких статтею 42 ЦПК України визначений лише в справах позовного провадження, в той час, як за приписами частини другої наведеної норми процесуального права при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Статтею 161 ЦПК України передбачено вимоги, у разі заявлення яких може бути видано судовий наказ. Такими вимогами є: про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; про стягнення юридичної особи або фізичної особи - підприємця заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням того, що ст.161 ЦПК України не передбачено видачу судового наказу за вимогою про стягнення витрат на правову допомогу та такі витрати не вважаються безспірними, вони не можуть бути стягнуті з боржника при видачі судового наказу про стягнення аліментів.
У наказному порядку підлягають стягненню безспірні грошові суми, до яких цивільним процесуальним законодавством із судових витрат віднесено лише судовий збір.
При розгляді вказаної заяви суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 25.03.2020 у справі №607/1219/18, яка полягає в тому, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження.
У зв'язку з особливостями наказного провадження, яке не передбачає процедури розгляду справи, зокрема у судовому засіданні, отримання від боржника відзиву та інших процесуальних документів, що притаманно позовному провадженню, в наказному провадженні клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не може бути подано боржником та розглянуто судом, з дотримання принципу змагальності сторін.
Отже, вимога про стягнення витрат на правову допомогу не може вважатись безспірною, оскільки особа, на яку їх може бути покладено, в силу норм процесуального закону, має право заявити клопотання про зменшення таких витрат.
Європейський суд з прав людини в рішенні в справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» зазначив, що рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Таким чином, розмір витрат на правову допомогу та їх обґрунтованість має бути встановлено на засадах рівності та змагальності сторін, тому заявлена вимога про стягнення витрат на правову допомогу не може бути вирішена в наказному провадженні.
Відповідно до ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.165 ЦПК України передбачено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу у частині вимог про стягнення з боржника витрат на правову допомогу адвоката.
Керуючись ст.ст.160-165 ЦПК України, суд -
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу у частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя: Д.В.Цвірюк