Справа№938/1633/24
Провадження № 2/938/73/25
25 березня 2025 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,
за участю: секретаря судових засідань Ласкурійчук С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: ОСОБА_1 ,
до відповідача: ОСОБА_2 ,
про стягнення додаткових витрат на дитину та зміну способу стягнення аліментів,
за участю:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Обставини справи.
ОСОБА_1 звернулася до Верховинського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: стягнути з відповідача додаткові витрати на дитину у розмірі 68395,45грн; змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.08.2021 у справі №938/379/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 1900,00грн щомісячно, а саме стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 20.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 18.12.2024.
В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.
Зокрема, судові засідання 18.12.2025 та 13.01.2025, за участю позивачки, було відкладено на 13.01.2025 та 06.02.2025, у зв'язку з неявкою відповідача та відсутністю у суду, станом на дату розгляду справи відомостей про вручення йому судової повістки про виклик до суду.
При цьому, поштовий конверти якими суд скеровував на адресу відповідача судові повістки про виклик до суду на 18.12.202 та 13.01.2024, а також копії ухвал та копію позовної заяви з додатками, поверталися на адресу суду неврученими із відмітками поштової установи «за закінченням встановленого строку зберігання».
30.01.2025, представник відповідача- адвокат Юрчук С.В., через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач не визнає позовні вимоги та просить у їх задоволенні відмовити.
В судове засідання 06.02.2025 з'явилася позивачка.
Відповідач в судове засідання 06.02.2025 не з'явився. Представник відповідача - адвокат -Юрчук С.В. 03.02.2025, на електронну заяву суду подала заяву (Вх.№ЕП-200/25), в якій просила справу розглянути без її участі та без участі відповідача. Також, у поданій заяві просила у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину та зміну способу стягнення аліментів, відмовити у повному обсязі.
Оскільки позивачка, повідомила, що не отримала відзив на позов, та подала заяву, в якій просила надати їй час для ознайомлення з відзивом на позов, судове засідання було відкладено на 21.02.2025.
Судове засідання 21.02.2025, не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні.
Відтак, наступне судове засідання було відкладено на 06.03.2025.
В судове засідання 06.03.2025 з'явилася позивачка та її представник.
В судовому засіданні 06.03.2025, за клопотанням представника позивачки оголошено перерву до 20.03.2025 для надання можливості підготувати та подати суду додаткові докази.
В судове засідання 20.03.2025 з'явилася позивачка та її представник, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Як уже зазначалося судом, представник позивача подала заяву, в якій просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, а справу розглянути без її участі та без участі відповідача.
Відповідно до положень ч.2 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до положень ч.2 ст.244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення у справі було відкладено на 25.03.2025 о 16год. 20хв.
В судове засідання 25.03.2025 учасники справи не з'явились.
Правова позиція позивача викладена у позовній заяві.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 10.11.2007 між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано у Яблуницькій сільській раді Верховинського району Івано-Франківської області, актовий запис №10. У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 07.12.2015 рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області у справі №340/574/15-ц, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 -розірвано. Сина - ОСОБА_3 , за спільною згодою батьків залишено на проживання при матері ОСОБА_1 . Також вказаним рішенням суду стягнуто із відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 600грн. щомісячно до досягнення ним повноліття. Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.08.2021 у справі 938/379/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 збільшено розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина, а саме вирішено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1900,00грн, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації до досягнення сином повноліття.
Як на підставу для збільшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що з 2021 року споживчі ціни на комунальні послуги, одяг, продукти, харчування, ліки, навчальне приладдя, тощо зросли в декілька разів, та того розміру, який сплачує відповідач, не вистачає на утримання дитини, як і не вистачає її доходу, щоб утримувати сина.
Як на підставу стягнення з відповідача додаткових витрат, позивач посилається на те, що у неповнолітнього сина наявне хронічне захворювання: гострий гематогенний остеомієліт лівої стегнової кістки. Згідно фіксальних чеків позивачка понесла додаткові витрати на дитину, а саме: на придбання ноутбуку та мишки -48349,00грн; телефону -5999,00грн; на освітні послуги (репетиторство) -54447,00грн; придбання одягу - 13490,00грн; придбання ліків - 14505,90грн. Всього: 136790,90грн. Надавати кошти в добровільному порядку відповідач відмовляється, у зв'язку з чим, позивачка змушена була звернутися до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, з підстав, що викладені у позовній заяві. Додатково пояснила, що звернулася до суду із даним позовом, оскільки самостійно не має змоги утримувати дитину. Зокрема, дитина часто хворіє, у зв'язку з чим необхідні кошти на лікування та придбання ліків. Також на даний час дитина здійснює підготовку до НМТ, для цього потрібно оплачувати послуги репетитора, також для навчання придбано ноутбук. Немалі кошти потрібні для придбання одягу. Сума аліментів, яка стягується з відповідача на даний час становить 1900грн, та є недостатньою для утримання дитини. Тому, просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, також, просить стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати, у розмірі 68395,45грн.
Представник позивача в судовому засіданні, також просив позовні вимоги задовольнити.
Правова позиція відповідача викладена у відзиві.
Представник відповідача подала письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала. Свої заперечення мотивує тим, що відповідач не ухиляється від утримання сина та сумлінно сплачує аліменти на утримання сина, визначені рішенням суду. Окрім того, зазначає, що він купляє дитині всі необхідні речі для його розвитку. Вважає, що заявляючи вимогу про зміну способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів, позивачка належним чином не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами, факт зміни обставин, які мали місце за період з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів та станом на час звернення до суду з даним позовом. Зазначає, що позивачкою, не надано суду, будь яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про збільшення її витрат на утримання дитини. Також, вважає, що вимога позивачки про стягнення з відповідача додаткових витрат у розмірі 68395,45грн, не відповідає вимогам чинного законодавства, розмір цих витрат є необгрунтовано великим, не враховує реального матеріального становища відповідача та інших обставин, що мають значення для вирішення подібного роду питань. Крім того, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Зазначає, що відповідач, також здійснював для сина чимало покупок для його повноцінного розвитку. З цих підстав просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Фактичні обставини встановлені судом.
В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06.08.2008 (а.с. 9).
Рішенням Верховинського районного суду від 07.12.2015 у справі №340/574/15-ц, шлюб між між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 -розірвано. Сина - ОСОБА_3 , за спільною згодою батьків залишено на проживання при матері ОСОБА_1 . Також вказаним рішенням суду стягнуто із відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 600грн. щомісячно до досягнення ним повноліття (а.с. 7).
Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.08.2021 у справі 938/379/21 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а саме, розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина, визначений рішенням Верховинського районного суду від 27.04.2018, збільшено, та вирішено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1900,00грн, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації до досягнення сином повноліття (а.с.107-108).
На виконання вказаного рішення, судом 13.01.2021 видано виконавчий лист (а.с. 8).
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №7951/22 від 05.09.2022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні в «КНП ІФОДКЛ ІФ ОР» отоларингологічне відділення з 29.08.2022 по 05.09.2022 з діагнозом: зовнішній отит зліва (арк.13).
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №6589 від 07.08.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні в «КНП Верховинська багатопрофільна лікарня Верховинської селищної ради» педіатричне відділення з 07.08.2023 по 08.08.2023 з діагнозом: первинний генералізований (остео) артроз М15.0 (арк.12).
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №10052/23 від 08.09.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні в «КНП ІФ Івано-Франківська ОДКЛ ІФ ОР» педіатричне відділення, з 08.08.2023 по 08.09.2023 з діагнозом: гострий гематогенний остеомієліт лівої стегнової кістки септикопієлитична форма (М 86.0). Остеомієлітична флегмона нижньої третини лівої стегнової кістки (L 03-1). Лівобічний гоніт (М 00.8) (а.с. 11).
Відповідно до виписки КНП «ІФ ОДКЛ ІФ ОР» відділення ультразвукової та функціональної діагностики від 01.12.2023 було проведено обстеження ОСОБА_4 , та встановлено діагноз Інфільтрат в нижній третині лівого стегна (стан після операції) (а.с. 15).
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1598/24 від 07.02.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні в «КНП ІФОДКЛ ІФОР» з 30.01.2024 по 07.02.2024 з діагнозом: абсцес п/о рубця в н/з лівого стегна (L 02.42) (а.с 10).
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №9593 від 31.10.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні в «КНП Верховинська багатопрофільна лікарня Верховинської селищної ради» хірургічне відділення з 22.10.2024 по 31.10.2024 з діагнозом: Хронічний остеомієліт лівої стегнової кістки, норицева форма, стадія нестійкої ремісії. Контрактура лівого колінного суглобу вираженого ступеню, пери артроз з больовим синдромом. Порушення опори та ходи (арк.14).
Згідно договору про надання послуг №Т1567569 від 21.09.2024 ОСОБА_1 уклала договір з ОСОБА_5 про надання інформаційно-консультаційних послуг освіти за напрямком GolTeens_UA_NMT_2024ENG_3_07_10_24-отримувач ОСОБА_3 (а.с. 28-33)
Згідно договору про надання послуг №0110-2024 від 01.10.2024 ОСОБА_1 уклала договір з ФОП ОСОБА_6 про надання послуг з навчання комп'ютерному програмуванню та/або/ тестуванню програмного забезпечення та/або веб дизайну на тему Java Developer пакет «Plus». Згідно вказаного договору оплата за надання вказаних послуг становить 27197,00грн (сплачується до 10.10.2024) (а.с. 35-36).
Згідно платіжної інструкції №0.0.3917896788.1 від 01.10.2024 ОСОБА_1 здійснила оплату коштів в сумі 27197,00грн на рахунок отримувача ОСОБА_6 , призначення платежу -оплата курсів з підвищення професійної кваліфікації (а.с. 37).
Згідно Договору про надання освітніх послуг з позашкільної онлайн-підготовки до національного мультипредметного тесту №09/11 від 31.10.2024 ОСОБА_1 уклала договір з Центром підготовки до ЗНО «Cactus» в особі ФОП ОСОБА_7 про надання послуг спрямованих на онлайн підготовку до національного мультипредметного тесту 2025, студентом за цим договором є ОСОБА_8 . Вартість послуг за умовами цього договору встановлена 5960,00грн на місяць(а.с. 38).
Згідно платіжної інструкції №0.0.3992201866.1 від 08.11.2024 ОСОБА_1 здійснила оплату коштів в сумі 5630,00грн на рахунок отримувача ОСОБА_7 (ФОП), призначення платежу -оплата за освітні послуги (а.с.40).
Згідно довідки, виданої ОСОБА_9 , остання надавала освітні послуги - репетиторство (англійська мова) ОСОБА_3 . Сума сплачених послуг за період з 10.09.2023 по 15.08.2024 складає 19220,00грн (а.с. 39).
Згідно платіжних інструкцій № 0.0.3218509349.1 від 25.09.2023; №0.0.3229890279.1 від 02.10.2023; №.0.0.3279820672.1 від 31.10.2023; №0.0.3372642411.1 від 20.12.2023; №0.0.3422739304.1 від 18.01.2024; №0.0.3745922103.1 від 06.07.2024 ОСОБА_10 сплатила на рахунок ОСОБА_9 кошти в загальній сумі 19220,00грн (а.с. 41-46).
Позивачкою на підтвердження понесених додаткових витрат, до позовної заяви, також долучено фіскальні чеки та квитанції на придбання медикаментів (а.с.16-21), одягу, мобільного телефону, ноутбуку та мишки (а.с.22-27) .
Зокрема, згідно долучених: квитанції №ФН №2573915764 вбачається, що 04.09.2021 було придбано мобільний телефон марки Xiomi Redmi Note 10 4/128 ОСОБА_11 (V2101K7AG), за ціною 5999,00грн (а.с.22-зворот); згідно видаткової накладної №426175435 від 20.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 придбано ноутбук «Lenovo LOQ 16IRH8»( а.с. 23), за ціною 46999,00грн; згідно квитанції ПН 437380915530 вбачається, що було придбано мишку ігрову «Logіtech», за ціною 1250,00грн (а.с.23-зворот).
Згідно чеку №2913091162 від 22.08.2024 придбано товар з маркуванням DeMark 02395- на суму 2105.00грн; згідно квитанції ПН 373570226592 від 29.10.2024, придбано куртку на суму 3509,00грн; згідно квитанції ПН 410974226597 від 22.08.2024 придбано кросівки чоловічі на суму 1797,00грн; згідно квитанції ІД 2962808750 придбано джинси (мом) на суму 100,00грн (а.с.24); згідно квитанції ІД 3179306130 від 06.11.2024 придбано флісовий костюм FM (на манжетах) на суму 2989,00грн; згідно товарного чеку від 22.08.2024 магазину «Де-Люкс» було придбано штани «Diorellі» на суму 2090,00грн (а.с. 27).
Також позивачкою долучено платіжну інструкцію №0.0.3987517196.1 від 06.11.2024 на суму 2989,00грн, згідно якої платником коштів, є ОСОБА_1 отримувачем коштів, є ОСОБА_12 (а.с. 26).
Згідно письмових пояснень, щодо вказаних вище фіскальних чеків та квитанцій останні стосуються: оплати коштів на медичні огляди та придбання ліків на суму 14505.90грн; оплати коштів на придбання дитині ноутбуку, мишки та телефону 954348,00грн; оплати коштів на освітні послуги 13490,00грн (а.с. 121).
Оцінка суду.
Як вбачається із позовної заяви, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу утримання їхньої спільної дитини ОСОБА_3 , зокрема, щодо зміни способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Відповідні правовідносини врегульовані положеннями Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Частиною першою статті 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частиною першою ст.3 Конвенції ООН «Про права дитини» визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Згідно з ч.1 ст.18 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частин 1, 2 ст.27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень ст.180 Сімейного кодексу України, які кореспондуються із положеннями ч.2 ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч.2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 192 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника, суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст.182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.
При цьому суд повинен враховувати встановлені ч.2 ст.182 СК України гарантії прав дитини, а саме: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.ст.181,192СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 10.09.2018 року у справі №486/466/18, яка відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до якої право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
В будь-якому випадку, відповідно до ч.3 ст.181 СК України (в редакції Закону №2037-V-ІІІ від 17 травня 2017 року), право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.
Одним із різновидів зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (ч.1 ст.185 СК України).
Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
У постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 545/819/18 Верховним Судом зазначено, що аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 07.12.2015. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого вказаним рішенням суду, за спільною згодою батьків залишено на проживання при матері ОСОБА_1 . Також вказаним рішенням суду стягнуто із відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 600грн. щомісячно до досягнення ним повноліття.
Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.08.2021 у справі 938/379/21 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а саме, розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина, визначений рішенням Верховинського районного суду від 27.04.2018, збільшено, та вирішено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1900,00грн, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації до досягнення сином повноліття.
Згідно виконавчого листа, виданого Верховинським районним судом Івано-Франківської області, 13.08.2025 із відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1900,00грн, щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації до досягнення сином повноліття.
Позивач скористалася своїм правом, звернувшись із позовом про зміну способу стягнення аліментів, шляхом їх присудження у частці від доходу відповідача. Крім того, закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.
Слід звернути увагу також на те, що з огляду на положення п.4 ч. 1 ст.161 ЦПК України, аліменти у розмірі однієї четвертої частини заробітку (доходу) платника аліментів на одну дитину можуть стягуватися навіть у безспірному порядку (в наказному провадженні).
Згідно з ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Враховуючи, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, та може отримувати гідну заробітну плату і виконувати передбачений законом обов'язок щодо утримання дитини, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо зміни способу стягнення аліментів, ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, та підлягають до задоволення.
Що стосується позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину, суд зазначає наступне.
Так, позивач обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, зазначає, що у неповнолітнього сина наявне хронічне захворювання: гострий гематогенний остеомієліт лівої стегнової кістки, у зв'язку з чим на лікування та огляди сина нею понесені чималі додаткові витрати. Також зазначає, що нею було придбано для дитини мобільний телефон, ноутбук та мишку, перераховано кошти на освітні послуги (репетиторство), а також придбавався одяг. Загальна суму додаткових витрат, які позивачка просить стягнути з відповідача, складає, 68395,45грн.
Згідно наявних в матеріалах справи виписок із медичних карток стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_3 , долучених позивачкою додаткових пояснень, які вона надала на підтвердження понесення додаткових витрат на утримання дитини вбачається, що вона з дитиною звернулася в обласну дитячу клінічну лікарню, де дитині було встановлено діагноз гострий остеомієліт лівої стегнової кістки (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №10052/23 від 08.09.2023, лікування в період з 08.08.2023 по 08.09.2023).
Позивач, зазначає, що протягом лікування дитини, а також в подальшому при повторних оглядах, нею були закуплені ліки на суму 14505,90грн, що підтверджується фіскальними чеками (№№128415 від 25.08.2023; 127865 від 18.08.2025; 0000093540 від 25.08.2023; 129059 від 03.09.2023; ПН 221744609167 від 30.08.2023; ПН 408223113509 від 31.08.2023; 210048 від 24.08.2023; 128052 від 22.08.2023; 128523 від 27.08.2023; 128724 від 29.08.2023; № 0000093617 від 26.08.2023; № 110977 від 13.08.2023; № 128339 від 24.08.2023; № 127141 від 11.08.2023; 127254 від 13.08.2023; № 228145 від 13.08.2023; 128968 від 01.09.2023; 127249 від 13.08.2023;№ 128610 від 28.08.2023; № 127248 від 13.08.2023; № 127325 від 14.08.2023; № 110431 від 09.08.2023; № 128087 від 22.08.2023; 128419 від 25.08.2025; № 127636 від 17.08.2023; № 129129 від 04.09.2023; № 0000093532 від 25.08.2023; № 0000093501від 24.08.2024; № 41810 від 28.09.2023; № 89013 від 11.08.2023; № 127411 від 15.08.2023; № 129486 від 07.09.2023; № 117139 від 29.09.2023; № 103594 від 29.09.2023; № 216890 від 20.05.2024; РЗ 408223113509 (б/д); № 000009237; РЗ 205344009159 (а.с. 16-21).
Аналізуючи наведені обставини та подані на їх підтвердження позивачем докази, суд приходить до висновку, що такі додаткові витрати на утримання дитини викликані особливими обставинами пов'язаними із захворюванням дитини. Відповідні витрати, були понесені позивачкою після огляду дитини та встановлення діагнозу, на підставі якого було проведено необхідне лікування, а також при повторних оглядах. Понесення таких витрат позивачем, підтверджено належними доказами.
Таким чином, враховуючи стан здоров'я сина сторін, наявне у нього захворювання, а також характер лікування, чого не спростувала і сторона відповідача, суд вважає, що в даному випадку таке лікування повинне покриватись і за рахунок додаткових витрат зі сторони батька дитини відповідача ОСОБА_2 .
Також суд, вважає, підтвердженими та такими, що стосуються навчання дитини, витрати, щодо понесення коштів на придбання освітніх послуг, а саме, за договором про надання освітніх послуг з позашкільної онлайн-підготовки до національного мультипредметного тесту №09/11 від 31.10.2024, укладеним між ОСОБА_1 та Центром підготовки до ЗНО «Cactus» в особі ФОП ОСОБА_7 про надання послуг спрямованих на онлайн підготовку до національного мультипредметного тесту 2025, студентом за яким є ОСОБА_8 . Вартість послуг за умовами цього договору встановлена 5960,00грн на місяць (платіжна інструкція №0.0.3992201866.1 від 08.11.2024 згідно якої ОСОБА_1 здійснила оплату коштів в сумі 5630,00грн на рахунок отримувача ОСОБА_7 (ФОП), призначення платежу -оплата за освітні послуги).
Крім цього, підтвердженими та такими, що стосуються навчання дитини, є витрати, за придбання освітніх послуг за довідкою, виданою ОСОБА_9 , згідно якої вбачається, що остання надавала освітні послуги - репетиторство (англійська мова) ОСОБА_3 . Сума сплачених послуг за період з 10.09.2023 по 15.08.2024 складає 19220,00грн (платіжні інструкції № 0.0.3218509349.1 від 25.09.2023; №0.0.3229890279.1 від 02.10.2023; №.0.0.3279820672.1 від 31.10.2023; №0.0.3372642411.1 від 20.12.2023; №0.0.3422739304.1 від 18.01.2024; №0.0.3745922103.1 від 06.07.2024 згідно яких ОСОБА_1 сплатила на рахунок ОСОБА_9 кошти в загальній сумі 19220,00грн).
Також, суд вважає доведеними витрати на придбання позивачкою ноутбуку (видаткова накладна №426175435 від 20.09.2024 на суму 46999,00грн); мишки (фіскальний чек ПН 437380915530 на суму 1250,00грн); мобільного телефону (фіскальний чек ФН 2573915764 від 04.01.2021на суму 5999,00грн) та, що ці витрати, є необхідним для забезпечення отримання дитиною освіти, зокрема проходження онлайн-навчання.
Щодо понесення позивачкою додаткових витрат на придбання освітніх послуг для дитини згідно договору про надання послуг №Т1567569 від 21.09.2024, укладеним між нею та ОСОБА_5 про надання інформаційно-консультаційних послуг освіти за напрямком GolTeens_UA_NMT_2024ENG_3_07_10_24-отримувач ОСОБА_3 , то суд вважає, що такі не доведені належним чином, оскільки, доказів на підтвердження понесення вказаних витрат позивачка, не надає. Посилання позивачки, в додаткових поясненнях на те, що нею було сплачено кошти за договором №Т1567569 від 21.09.2024 в сумі 2400,00грн, згідно квитанції №0384267609466735, суд не приймає до уваги, так як, вказана квитанція не містить реквізитів сторін та вказівки на призначення платежу.
Також, суд вважає недоведеним, той факт, що освітні послуги згідно договору про надання послуг №0110-2024 від 01.10.2024 укладеним між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 «Про надання послуг з навчання комп'ютерному програмуванню та/або/ тестуванню програмного забезпечення та/або веб дизайну на тему Java Developer пакет «Plus» на суму 27197,00грн, надавалися неповнолітньому ОСОБА_3 , так, як положення вказаного договору не містять посилання, на те що отримувачем послуг є - ОСОБА_3 . Згідно п.3.1 договору, послуги надавалися безпосередньо замовнику, яким виступає ОСОБА_1 . Більше того, згідно платіжної інструкції №0.0.3917896788.1 від 01.10.2024 вбачається, що ОСОБА_1 здійснила оплату коштів в сумі 27197,00грн на рахунок отримувача ОСОБА_6 , призначення платежу -оплата курсів з підвищення професійної кваліфікації.
Що стосується додаткових витрат понесених на придбання одягу на суму 13490,00грн, то такі задоволенню не підлягають, оскільки не включаються до передбачених ст.185 СК України додаткових витрат, оскільки вони не пов'язані з особливими обставинами, зумовленими як позитивними, так і негативними фактами та охоплюються аліментними зобов'язаннями відповідача.
Отже, з усього обсягу наданих стороною позивача доказів, суд вважає прийнятними як додаткові, витрати позивача щодо придбання ліків, придбання освітніх послуг за договором про надання освітніх послуг з позашкільної онлайн-підготовки до національного мультипредметного тесту №09/11 від 31.10.2024, за довідкою, виданою ОСОБА_9 , згідно якої вбачається, що остання надавала освітні послуги - репетиторство (англійська мова); витрати на придбання ноутбуку, мишки та мобільного телефону на загальну суму 93641,90грн.
Виходячи із принципу рівності обов'язку батьків щодо утримання дитини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, щодо стягнення додаткових витрат на дитину в загальній сумі 46801,95грн (93603,90:2).
Щодо іншої частини позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, то суду не надано належних доказів того, що вони були понесені та що вказані позивачем додаткові витрати на дитину були викликані особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України.
Судові витрати.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду із позовними вимогами щодо зміни способу стягнення аліментів та оплату додаткових витрат на дитину, була звільнена від сплати судового збору, то такий слід стягнути на користь держави з відповідача в сумі 2422,40грн.
Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,
позов задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.01.2021 року по справі № 938/379/21.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але неменше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня набрання вказаним рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинити стягнення аліментів на підставі рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.01.2021 року по справі № 938/379/21.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 46 801,95грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2422,40грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; персональний ідентифікаційний номер -відсутній.
Суддя Роман ДЖУС