Справа № 278/5058/24
25 лютого 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Кравчук Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Жмуцький Микола Володимирович, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутого майна, -
13.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій просить суд стягнути солідарно з останніх на користь позивача безпідставно набуті кошти в сумі 171438, 89 грн за фактично невиконані послуги, а також суму понесених судових витрат: судовий збір в розмірі 1714 грн та витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що у серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 щодо модернізації свого транспортного засобу АЗЛК 2141 д.н.з. НОМЕР_1 , а саме - переоблаштунку його під раритетний, але дані роботи не були виконані.
Між сторонами не було укладено письмового договору, який би визначав умови надання послуг з реставрації автомобіля. Передача грошових коштів здійснювалася Позивачем на рахунок ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними виписками банку.
Загалом з 18.08.2023 року по 22.03.2024 рік, на вимогу ОСОБА_2 , позивачем з особових рахунків перераховано на картковий рахунок ОСОБА_3 як оплату за послуги з реставрації автомобіля кошти в сумі 171438.89 грн., але ОСОБА_2 транспортний засіб не відреставрув, будь-яких робіт по реставрації протягом розумного строку не провів, а навпаки - автомобіль розібрано, тобто вказана сума коштів не була використана за призначенням, а авто не повернуто.
Позивач намагався домовитись із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 провести обумовлені роботи, або повернути кошти, однак останні уникають спілкування та зустрічі із позивачем.
Таким чином, з огляду на відсутність договірних зобов'язань між сторонами, грошові кошти в сумі 171438.89 грн набуті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від позивача, без достатньої правової підстави та є безпідставно набутим майном, а тому відповідачі зобов'язані повернути ці кошти позивачу.
Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду із зазначеною позовною заявою.
20 вересня 2024 року ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити; проти ухвалення заочного рішення суду не заперечував; пояснив, що кошти та транспортний засіб, який не відремовтований, не повернуті позивачу.
Відповідачі по справі у судове засідання не з'явились; про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. Відзив на позовну заяву до суду також не надходив.
У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував позивач по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі ч. 1 ст .4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як зазначив представник позивача, що у серпні 2023 року на інтернет-сайті «Кабанчик UA» позивач побачив оголошення щодо модернізації транспортних засобів, а саме - переоблаштунку їх під раритетні. Під оголошенням був зазначений мобільний номер телефону, який належить ОСОБА_2 . У ході спілкування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 узгодили наступне: умови реставрації автомобіля, що вартість послуг ОСОБА_2 буде залежати від об'єму виконаних робіт, автомобіль ОСОБА_2 транспортує до с. Глибочиця самостійно, а також про те, що у майбутньому позивач та відповідач укладуть відповідний договір. Таким чином, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли позадоговірні зобов'язання.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль АЗЛК, номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 13).
Судом встановлено, що згідно руху коштів по рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_1 - НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих в АТ КБ «ПриватБанк», особового рахунку НОМЕР_4 (картковий рахунок НОМЕР_5 ) з 18.08.2023 року по 22.03.2024 рік ОСОБА_1 перерахував на картковий рахунок ОСОБА_3 як оплату ОСОБА_2 за послуги з реставрації автомобіля кошти в сумі 171438,89 грн.: 18.08.2023-25 050,00 грн.; 06.09.2023 - 1 000,00 грн.; 14.11.2023 - 17 050,00 грн.; 20.11.2023-8 844,22 грн.; 25.11.2023 - 6 331,66 грн.; 02.12.2023-1 608,04 грн.; 15.12.2023-14 050,00 грн.; 02.01.2024-1005,03 грн.; 14.01.2024-3 567,84 грн.; 12.02.2024-5 628,00 грн.; 25.02.2024 - 2 512,50 грн.; 22.08.2023-13 132,50 грн.; 29.08.2023-10 351,50 грн.; 03.09.2023 - 7 898,39 грн.; 05.09.2023 - 1 552,77 грн.; 29.11.2023-4 347,74 грн.; 03.12.2023 - 27 068,40 грн.; 18.01.2024-4 088,95 грн.; 01.03.2024- 7 246,05 грн.; 22.03.2024-2 070,30 грн (а.с. 14, 15-43).
Згідно роздруківок з мобільної мережі Viber та Facebook позивач намагався домовитись із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 провести обумовлені роботи, або повернути кошти, однак останні уникали віповідей на СМС-повідомлення (а.с. 44-51).
Відповідно до наявних фотозображень, станом на 03.09.2024 року транспортний засіб перебуває в розібраному стані, а будь-які ремонтні чи відновлювальні роботи щодо нього не виконувалися (а.с. 52-54).
Згідно розписки ОСОБА_2 підтверджує факт отримання від позивача грошових коштів за ремонт транспортного засобу. Грошові кошти перераховувалися на картковий рахунок ОСОБА_3 . Згідно розписки ОСОБА_2 зобов'язувався повернути кошти наступним чином: до 30 вересня 2024 року - 15 000 гривень, до 05 числа кожного місяця - 15 000 до повного погашення богу (а.с. 77).
З серпня 2023 року і до теперішнього часу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладено іншого договору, угоди, доручення, тощо.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
За змістом статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Таким чином, грошові кошти у сумі 171438,89 грн набуті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від ОСОБА_1 без достатньої правової підстави.
Отримавши грошові кошти без достатньої правової підстави у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підставі статті 1212 ЦК України, виникло зобов'язання з повернення ОСОБА_1 вказаних коштів.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.
Аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25.10.2017 у справі № 3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18).
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: (1) повернення виконаного за недійсним правочином; (2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; (3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; (4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6- 100цс15.
Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не повернули позивачу кошти, які не були використані за призначенням - для реставрації автомобіля ОСОБА_1 , то на підставі статті 1212 ЦК України, кошти в розмірі 171438,89 грн. підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , адже вони є безпідставно набутим майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в солідарному порядку судовий збір у розмірі 1714,39 грн. В одночас суд відмовляє позивачу у присудженні з відполвідачів судових витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано відповідних доказів на їх понесення.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Жмуцький Микола Володимирович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутого майна - задовольнити.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 , та з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_8 , безпідставно набуті грошові кошти в сумі по 85719,44 грн, що в загальній сумі складає 171438,89 грн.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 , та з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_8 , судовий збір у сумі по 857,20 грн, що в загальній сумі складає 1714,39 грн.
В частині стягнення витрат на правову (правничу) допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 26.03.2025 року.
Суддя О. М. Дубовік