Справа № 203/28/25
Провадження № 2/0203/754/2025
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
27 березня 2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
за участю секретаря Погрібного О.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу у паперовій формі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У січні 2025 року позивач, АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ), за зміненою підсудністю у відповідності до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» згідно розпорядженню Голови Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022 внаслідок припинення роботи Іллічівським районним судом м. Маріуполя з об'єктивних причин неможливості здійснення ним правосуддя в умовах воєнного стану, який продовжено до 09 травня 2025 року, з підстав прострочення зобов'язання за договором пред'явив через суд вимоги на предмет стягнення з відповідача, ОСОБА_2 , заборгованості станом на 10 грудня 2024 року на загальну суму 38969 грн., а також сплаченого за пред'явлення цього позову судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позову зазначається, що відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву б/н від 17 травня 2011 року, відповідно до якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що в подальшому збільшувався до 31980 грн. Підписуючи вказану анкету-заяву відповідач приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку http://privatbank.ua/terms.
Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 31980,00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримала кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 01/15, тип - Універсальна.
Таким чином, відповідач не лише отримала кредитну картку, а й визнала укладення кредитного договору та погодилася з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі щодо сплати відсотків.
Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: 1) кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 05/18, тип - PKMMD GOLD CHIP CREDIT INST; 2) кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 05/18, тип - Універсальна GOLD; 3) кредитна картка номер - НОМЕР_4 , строк дії 09/18, тип - Універсальна GOLD; 4) кредитна картка номер - НОМЕР_5 , строк дії 05/19, тип Універсальна GOLD; 5) кредитна картка номер - НОМЕР_6 , строк дії 06/22, тип Універсальна GOLD. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8% річних. У процесі користування кредитним рахунком клієнту були завжди доступні у вільному доступі на сайті банку та у додатку Приват24 умови обслуговування кредитних карток, які банк постійно пропонує клієнту для ознайомлення огляду кожного наступного разу, коли відбуваються навіть незначні зміни. Також, в зв'язку з зі змінами у законодавстві - впровадженні нормами закону «Про споживче кредитування» клієнт підписав паспорт споживчого кредиту від 05.09.2018 в якому також є інформація про відсоткові ставки по кредитуванню по картковим рахункам. Клієнт не надавав банку жодного разу заперечень щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково погашав заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування.
АТ КБ «ПриватБанк» виконав свої зобов'язання щодо надання банківських послуг, надавши можливість відповідачу розпоряджатися кредитними коштами, на умовах договору та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за за борговим зобов'язанням за договору. Таким чином, у порушення умов договору про надання банківських послуг відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала.
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за договором про надання банківських послуг відповідач станом на 10 грудня 2024 року має заборгованість у загальній сумі 38969 грн, що складається із основної заборгованості по кредиту в розмірі 31976,13 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 6992,87 грн.
На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в розмірі 38969 грн. та сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідач свій відзив не подала, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляла.
З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 20 січня 2025 року, після отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.
У зв'язку з відсутністю поштового обігу з м. Маріуполь Донецької області, де проживає відповідач, і яке знаходиться на тимчасово окупованій та відповідно непідконтрольній українській владі території України, виклик відповідача в судове засідання здійснено шляхом розміщення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» оголошення про виклик до суду. Інших відомостей про місцезнаходження відповідача, її адреси як тимчасово переміщеної особи, відомостей про місце роботи суд не має.
У судове засідання не з'явилися всі учасники справи, і про причини своєї неявки відповідач не повідомила та про розгляд справи в її відсутність не клопотала, на підставі чого без фіксування судового процесу технічними засобами проведений заочний розгляд справи згідно з ст. ст. 280, 281 ЦПК України з урахуванням письмової згоди представника позивача, який одночасно з позовом подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі, що з'ясуванню обставин не перешкоджає.
Суд, дослідивши зібрані докази, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з частковим задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Судом встановлено, що між позивачем та споживачем ОСОБА_3 , яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_4 , відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 17 травня 2011 року підписано договір про надання банківських послуг, за змістом якої клієнтом банку засвідчено згоду із тим, що вказана заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідачу на виконання умов договору видано кредитну картку «Універсальна». За змістом анкети-заявки споживач ознайомлений із умовами договору до його укладення, погоджується із ними, отримавши їх примірник у письмовому вигляді (а.с.82).
Судом встановлено, що з 01.07.2019 у наявному розрахунку наведено дані щодо нарахування в окремі періоди різних процентів за відмінними (між собою) ставками, а саме, процентної ставки (3,5%), процентної ставки при порушенні умов кредитування 7%), а також на прострочений кредит (84%) (на рік), які згодом знижені банком. Вказані процентні ставки не узгоджені сторонами, доказів протилежного суду не надано (а.с.46 зворот - 57).
Факт користування грошовими коштами в рахунок кредитного ліміту підтверджений випискою за договором б/н за період з 17.05.2011 по 12.12.2024 вбачається, що відповідач користувалася наданими банком кредитними коштами, зокрема здійснював перекази з цієї карти через застосунок «Приват24», поповнювала мобільний телефон, витрачала кошти на оплату послуг (а.с. 58-79).
Відповідно до паспорта споживчого кредита, підписаного відповідачкою 05.09.2018, у ньому викладені умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Пільгова процентна ставка 0,00001%, поза межами пільгового періоду 43,2% та 42%, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 86,4% та 84% (а.с.83-84).
Звертає увагу суду примітка у розділі 7 паспорта («Інші важливі правові аспекти»), за змістом якої умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у паспорті та будуть залежать від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Відповідно, існуючі на певний, окремо взятий період, умови не конкретизовані, а наведена у паспорті інформація зберігає чинність, як про це вказаному у тому ж розділі, до 20.09.2018, що впливає на висновки суду за результатами розгляду даної справи.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором (за період з 29 квітня 2022 року по 10 грудня 2024) станом на 10.12.2024 складає 38969 гривень та складається з основної заборгованості по кредиту у сумі 31976,13 грн. та заборгованості за відсотками у сумі 6992,87 грн..
Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
За загальним правилом ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов'язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України). Зокрема, ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, судом враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.07.2019 у цивільній справі №342/180/17, пр. 14-131цс19.
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Враховуючи зміст наведених норм, можна вважати, що споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки такі умови договорів приєднання розробляються АТ КБ «Приватбанк», як надавачем банківських послуг, відповідно, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору та під час його виконання діють певні вимоги у визначеній редакції.
У вказаній справі цієї умови не дотримано позивачем, тому й положення ст.634 ЦК України на правовідносини між сторонами не розповсюджуються.
За нормою ч.2 ст.1050 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, ч.1 ст.1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Крім того, згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Так, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами та міра відповідальності кредитора поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У цій справі позивачем заявлено вимоги про погашення кредиту, а саме, тіла кредиту та відсотків, нарахованих на вказане тіло.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позивач у позовній заяві наводить посилання на Умови та правила надання банківських послуг, відповідно до якого сторони ніби то дійшли згоди про те, що в разі порушення клієнтом строків платежів за будь яким з грошових зобов'язань, передбачених дійсним договором, більше ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. по кредитним карткам, відкритим в валюті USD) + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій (п.1.1.5.20 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг) (а.с.86-170).
Проте, як видно з матеріалів справи, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, якими регулюється нарахування зазначених вище відсотків та пені, інших комісій та штрафів, не підписаний відповідачем.
Укладений між сторонами кредитний договір про надання банківських послуг б/н у вигляді заяви із анкетними даними клієнта, підписаної сторонами, не містить умов про зміну розміру процентів, що підлягають сплаті, виходячи зі ставок, які застосовувались банком до наявної заборгованості.
Матеріали справи не містять підтверджень того, що саме із наданими до суду умовами ознайомилась й погодилась відповідач, підписуючи анкету-заяву. На користь цьому доводу свідчить й те, що з наявних розрахунків заборгованості підтверджено періодичну зміну редакції умов стосовно нарахування відсотків, зокрема, що відбулись 01.07.2019, 01.03.2020, 01.08.2020, 01.03.2022, 01.04.2022, 01.06.2022, 01.09.2022, 01.08.2024, але підтверджень ознайомлення із змінами клієнта банку (відповідача) суду не надано.
Так, відсоткові ставки, що змінювались періодично, як видно з розрахунків, сторонами не узгоджені. Паспорт споживчого кредиту діяв протягом 20 днів, на підставі чого суд не можу дійти протилежних висновків у порівнянні із наведеними вище, тобто, на користь доводів позивача.
Редакція умов, розміщена на сайті позивача, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.05.2015 (провадження № 6-16цс15).
Проте, під час розгляду справи суд дійшов висновку про те, що АТ КБ «Приватбанк» виконало свої зобов'язання за вказаним кредитним договором про надання банківських послуг, а саме, відкрив на ім'я відповідача картковий рахунок, видав платіжну картку із встановленим лімітом, яку використовувала ОСОБА_1 протягом строку користування нею (як видно з наявної виписки).
Підтверджень розірвання договору за ініціативою відповідача чи заперечень проти списання платежів, які стягувались банком протягом строку користування кредитною карткою на час розгляду справи у її матеріалах немає.
Так, з урахуванням наведених норм та наданого позивачем розрахунку суд встановив, що станом на 10 грудня 2024 року відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань до звернення до суду належним чином не виконала, сума основної заборгованості по кредиту, що підтверджена розрахунком, є обґрунтованою та підлягає стягненню з вказаної фізичної особи в повному обсязі.
Хоча вказана заява-анкета не містить строку користування карткою, повернення кредиту, але, як видно з розрахунку, фактично використані позичальником кошти в межах встановленого банком ліміту в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» відповідачем повернуті не були.
Із врахуванням норми ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення заборгованості за основною заборгованістю по кредиту у сумі 31976,13 грн., що за даними виписки по рахунку виник за період з 29 квітня 2022 року по 12 грудня 2024 року.
У суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в належний спосіб згідно з умовами договору процентну ставку, яка, вочевидь (відповідно до розміру заявленої вимоги про стягнення прострочених відсотків), не відповідає й нормі ст.625 ЦК України, внаслідок чого у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками необхідно відмовити. У вказаній частині позовні вимоги є безпідставними (з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №191/2648/17, пр.№ 61-5662св19).
Суд враховує правові висновки, здійснені Верховним Судом у постанові від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, пр.№ 61-9618св19.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час розгляду справи), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за основною заборгованістю по кредиту, яка повинна досліджуватися у сукупності з іншими доказами.
Позовних вимог про стягнення відсотків на рівні облікової ставки Національного банку України позивачем не заявлено, натомість, суд не може в силу положень, зокрема, ч.1,2 ст.5 ЦПК України, самостійно редагувати підстав стягнення.
Дослідивши надані представником позивача на підтвердження позовних вимог письмові докази, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню лише у визначеній частині.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн. підтверджується платіжним дорученням. Враховуючи те, що задоволено 82,05 % позовних вимог (31 976,13 грн. х 100% / 38 969 грн.), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 1 987,58 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2 422,40 грн х 82,05% / 100%).
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279-283 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), заборгованість за кредитним договором б/н від 17 травня 2011 року, яка станом на 10 грудня 2024 року становить 31 976,13 грн. (тридцять одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість гривень 13 коп.), що складається із основної заборгованості за кредитом.
Стягнути на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), судовий збір в сумі 1 987,58 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят сім гривень 58 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідач вправі подати до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом тридцяти днів, починаючи з наступного за днем складення повного рішення, з правом на поновлення такого пропущеного строку в разі подання цієї заяви протягом двадцяти днів з дня вручення копії повного заочного рішення суду.
Повне рішення складене та підписане 27 березня 2025 року у день його складення і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів, протягом яких може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного шляхом подання апеляційної скарги, а так само відповідачем - з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.
Суддя О.В. Колесніченко