Справа № 175/2062/25
Провадження № 1-кс/175/470/25
про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
27 березня 2025 року селище Слобожанське
Слідчий суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025052390000162 від 07.02.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Краматорська Донецької області, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області за ч.1 ст.263 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.317 КК України, -
27.03.2025 старший слідчий ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21:00 год. до 07:00 год., крім випадків евакуації або запобіганню загрози життю, строком на 60 днів із покладенням обов'язків.
Необхідність застосування запобіжного заходу слідчим обґрунтовано тим, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, наявністю ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливістю переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення та неможливістю запобігання вказаним ризикам більш м'якими запобіжними заходами.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання і просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання та застосування відносно нього домашнього арешту.
Заслухавши прокурора, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.
Відомості про кримінальне правопорушення 07.02.2025 внесені до ЄРДР за №12025052390000162 з попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст.317 КК України.
26.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, згідно якої він 27.02.2025 приблизно о 12:30 год., достовірно знаючи, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вживають психотропні речовини, діючи умисно, незаконно, розуміючи протиправний характер своїх злочинних дій, не маючи корисливого мотиву, надав дозвіл останнім на незаконне вживання у приміщенні своєї квартири за адресою: АДРЕСА_1 , особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин- 1-іл-пентан-1-он), тим самим забезпечив їм можливість вжити психотропну речовину шляхом ін'єкцій в приміщенні своєї квартири.
Таким чином, ОСОБА_4 органом досудового розслідування підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, а саме наданні приміщення для незаконного вживання психотропної речовини.
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує наступне.
Згідно з положеннями статті 5 пункту 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Статтею 29 Конституції України передбачено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як визначено ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші відомості.
Про існування обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.317 КК України можуть свідчити долучені до клопотання докази, а саме: протоколом обшуку від 27.02.2025, в ході проведення якого було відшукано 4 медичних шприці об'ємом по 2 мл; протоколами допиту свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ; висновками експерта щодо медичного освідування ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 від 27.02.2025; висновками щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 від 27.02.2025; висновками судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 03.03.2025, 04.03.2025, 05.03.2025 та 12.03.2025.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.317 КК України відноситься до нетяжких злочинів.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Так ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.317 КК України, яке відноситься до категорії нетяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, у зв'язку із чим слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Також суд вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення про існування ризику незаконного впливу на свідків, оскільки їх показання не були досліджені безпосередньо судом, тому існує певна ймовірність незаконного впливу на них зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки, лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Обґрунтованими є доводи про існування ризика, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки ОСОБА_4 будучи засудженим за ч.1 ст.263 КК України на протязі місяця вчинив дане кримінальне правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України - є визначеною законом підставою застосування запобіжного заходу.
Згідно ст. 181 КПК України до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі може бути застосований запобіжний захід - домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Як встановлено під час розгляду клопотання підозрюваний ОСОБА_4 має постійне місце проживання у м. Краматорську, раніше судимий за ч.1 ст.263 КК України, а тому на думку слідчого судді до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 статті 194 КПК України, що обумовлені ризиками, про які зазначено слідчим в клопотанні, на строк два місяці.
Саме такий запобіжний захід буде достатнім для дотримання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, відповідатиме меті застосування запобіжного заходу, запобіганням реалізації встановлених ризиків, а також не буде занадто обтяжливим заходом для підозрюваного.
На підставі вищезазначеного, керуючись вимогами статей 176 - 178, 181, ч.4,5 ст. 194, 196, 372 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , в межах строку досудового розслідування, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 21:00 год. до 07:00 год., крім випадків евакуації або запобігання загрози життю та здоров'ю.
Дата закінчення дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - 26 травня 2025 року.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду та виконувати наступні обов'язки:
1) не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
3) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Визначити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків до 26 травня 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на орган поліції за місцем проживання підозрюваного.
Апеляція на ухвалу може бути подана безпосередню до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1