Справа № 761/14722/22 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2291/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
18 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
представника потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, має двох неповнолітніх дітей, працюючого водієм, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, 04 вересня 2019 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «MAN L200», н.з. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вулиці Академіка Заболотного у м. Києві, зі сторони Столичного шосе у напрямку Одеської площі, зі швидкістю не менш ніж 101 км/год., яка понад вдвічі перевищувала максимально дозволену на даній ділянці - 50 км/год.
В цей час велосипедист ОСОБА_11 , порушуючи вимоги п. 6.5 Правил дорожнього руху України, розпочав перетинати проїзну частину вул. Академіка Заболотного у м. Києві, рухаючись зліва на право по ходу руху вищевказаного транспортного засобу.
Під час руху ОСОБА_7 допустив порушення вимог п. п. 1.5, підпункт «б» п. 2.3, п.п.12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України: п. 1.5; підпункт «б» п. 2.3; п. 12.3; п. 12.4.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_7 виразилося у тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем марки «MAN L200», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Академіка Заболотного у м. Києві, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, маючи об'єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати швидкість руху в межах дозволеної, відволікся від керування транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін та, рухаючись зі швидкістю не менш ніж 101 км/год., в момент виникнення небезпеки для руху, чим для нього виявився початок руху велосипедиста ОСОБА_12 , застосував екстрене гальмування, однак внаслідок перевищення максимально дозволеної швидкості руху, не зміг зупинити керований ним транспортний засіб до лінії руху велосипедиста, в результаті чого, навпроти будинку № 37 по вулиці Академіка Заболотного в місті Києві, здійснив наїзд на останнього.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження внаслідок яких загинув на місці пригоди.
Так, під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми - синців ділянки осаднення на обличчі, перелом кісток носа, великої забійної рани в лобній ділянці зліва з переходом на волосисту частину голови, масивні крововиливи в м'які покрови голови в лобно-тім'яній ділянці зліва та в тім'яній ділянці справа; перелом на лобній кістці зліва, з лініями переломів, що переходять на лобну кістку, луску лівої скроневої кістки, на основу черепа в передню черепну ямку зліва, в середню черепну ямку справа та зліва, розриви твердої мозкової оболонки, обмежено-дифузні крововиливи в м'які мозкові оболонки по основі та випуклій поверхням тім'яно-потиличних долей, крововиливи у шлуночки мозку, набряк-набухання тканини головного мозку. Закрита травма грудей та живота - множинні двосторонні переломи ребер з розривами пристінкової плеври, множинні масивні забої легень з пухирцями повітря на їх фоні; розрив-розмізчення нижньої долі правої легені; ушкодження хребта в грудному відділі з його повним розривом по диску між 4- 5 грудними хребцями, переломи правих поперечних відростків 2-5 поперекових хребців та лівих поперечних відростків 4-5 поперекових хребців; масивний крововилив на спині зліва нижче від лопатки; переломи тазу; ділянка відшарування з утворенням тканевої «кишені» в попереково-сідничній ділянці справа; розрив-розмізчення правої долі печінки, відрив жовчний міхура від ложа; розрив кореня брижі тонкого кишківника; плямисті крововиливи у коренях легень, множинні лінійно-звивисті косо-вертикальні та паралельні розриви капсули печінки - ознаки струсу тіла. Множинні зливні садна на тильній поверхні правої та лівої кисті з переходом на пальці з наявністю на їх фоні дрібних ран з потоншеними краями, зливаються поміж собою; садно на зовнішній поверхні лівого передпліччя; садно по зовнішній поверхні лівої сідниці; дугоподібна ділянка осаднення по зовнішній та передній поверхні лівого надколінка із зовнішньої сторони на висоті 33 см від підошов; синець на внутрішній поверхні правого стегна в нижній третині; садно на внутрішній поверхні правого стегна; вертикальне смугасте садно на внутрішній поверхні правої гомілки на висоті 30 см від підошов; забійно-рвана рана в нижній третині правої гомілки по внутрішній поверхні що пересікає внутрішню кісточку в середній частині. Крововилив в товщу м'язів по передній поверхні правого стегна. Множинні переломи внутрішньої та зовнішньої кісточок правого гомілково-стопного суглоба. Відшарування шкіри з розмізченням підшкірно- жирової клітковини на внутрішній поверхні лівої гомілки на висоті 12 см від підошов. Смерть ОСОБА_11 , 1953 року народження, настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів.
Всі наявні множинні ушкодження об'єднані одним механізмом травмування, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя та знаходяться у прямому -причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті. Наявні ушкодження утворились від дії тупого(-их) предмета(-ів). Характер та локалізація ушкоджень, ознаки струсу тіла вказують на утворення їх при транспортній травмі - зіткненні автомобіля (ймовірно вагонного типу), що рухався з водієм велосипеда (велосипедистом). Первинний контакт відбувся в ділянку задньої правої частини тулуба - тазової ділянки та спини; ушкодження на голові обумовлені подальшим падінням потерпілого з велосипеда на дорожнє покриття з ударом лівою лобною ділянкою та ділянкою обличчя об тупу тверду поверхню, травми гомілок та стегон могли утворитись від дії велосипедної рами та педалей велосипеда. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлений етиловий спирт в концентрації 0,50 проміле. Така концентрація етилового спирту в крові за життя звичайно відповідає легкому алкогольному сп'янінню.
В діях водія ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, є причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, в ході досудового розслідування в діях водія ОСОБА_7 виявлено порушення вимог пунктів 1.3, 1.5 підпункту «б» п 2.3 Правил дорожнього руху України.
Порушення вимог пунктів 1.5 підпункт «б п. 2.3, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Такі дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. До вступу вироку в законну силу запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 не обрано. Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня його затримання в порядку виконання вироку.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 14 710 гривень 00 копійок. Стягнуто з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 25 038 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_7 , на користь ОСОБА_9 100 000 гривень 00 копійок, заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди, та 10 000 гривень 00 копійок в частині відшкодування судових витрат (витрати на правову допомогу). В іншій частині позову - відмовлено.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_13 моральну шкоду в розмірі 25 038 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_7 , на користь ОСОБА_13 100 000 гривень 00 копійок, заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди В іншій частині позову - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави - 38776 гривень 55 копійок процесуальних витрат, пов'язаних з залученням експертів.
Вирішено питання речових доказів та арешту майна
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами зі звільненням від основного покарання на підставі ст. 75 КК України із призначенням іспитового строку 3 роки.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржуваний вирок є явно несправедливим та підлягає зміні, оскільки призначене покарання є таким, що за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого.
Вказує, що ОСОБА_7 , позитивно характеризується за місцем проживання, утримує самостійно двох доньок: ОСОБА_14 . 23.03.2012 року та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з батьком, розлучений (рішення суду набрало законної сили 27 07.2024) - (мати дітей проживає за кордоном); має постійне місце роботи в ТОВ «Торговий Дім М'ясний Гурман», де працює на посаді водія з 25.03.2023.
Також, свою вину у вчиненому ОСОБА_7 , визнає в повному обсязі, щиро розкаюється у вчиненому. Просить вибачення у потерпілих. Має намір як найшвидше відшкодувати призначену судом моральну шкоду. 27.07.2024, ОСОБА_7 , шляхом перерахування грошового переказу через «УкрПошту» перерахував часткове відшкодування моральної шкоди на ім'я потерпілих за їх місцем проживання по 20 000 тис гри. що і в подальшому зобов'язується робити.
Разом з тим, застосовуючи такий вид покарання суд першої інстанції не прийняв до уваги, що злочин вчинений без умислу. Обвинувачений ОСОБА_7 , не бажав настання таких наслідків та такий злочин згідно ст. 25 КК України відноситься до необережних злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_7 , є особою молодого віку (1993 р.н.). із часу скоєння кримінального правопорушення минув тривалий час. Більше до кримінальної відповідальності не притягувався, за час розгляду справи в суді обвинувачений свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих принципів, що свідчить про істотне зниження ступені небезпечності обвинуваченого для суспільства, і утворює підставу для висновку суду про те, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Посткримінальна поведінка ОСОБА_7 засвідчує про його каяття, характеризує суб'єктивне ставлення по вчиненого злочину яке виявляється в тому, до він визнав свою провину, критично оцінив свої дії, шкодує з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію подальшою правомірною поведінкою.
Відтак, на думку сторони захисту, покаранням необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 , буле покарання у виді позбавлення волі із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Заслухавши доповідь судді,
Пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення потерпілої ОСОБА_9 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги,
пояснення представника потерпілої ОСОБА_10 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який також заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України сторонами у апеляційному порядку не оскаржується.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника щодо суворості призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення
Колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведені положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Так, перевіряючи вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року передбачено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу обвинуваченого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити менш суворий вид покарання або більш суворий в межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог зазначених норм кримінального закону. Зокрема, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, особу винного, який раніше не судимий, має місце реєстрації та проживання, міцні соціальні зв'язки, на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.
Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, з яким погоджується і колегія суддів, оскільки саме таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.
На переконання колегії суддів, таке покарання відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України та принципам законності, індивідуалізації та справедливості.
Апеляційний суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, оскільки досліджені судом в сукупності обставини свідчать про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без реального відбуття покарання.
З огляду на те, що ОСОБА_7 допустив грубе порушення декількох вимог правил безпеки дорожнього руху, спричинивши непоправні наслідки у вигляді смерті людини, приймаючи до уваги позицію потерпілої, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, є вірним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.
При цьому, зазначені в апеляційній скарзі захисником обставини не знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення. Крім того, вони були належним чином враховані судом першої інстанції.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо призначеного обвинуваченому покарання та свідчили б про наявність підстав для застосування до нього положень ст. 75 КК України в апеляційній скарзі не наведено та за матеріалами кримінального провадження не встановлено.
На переконання колегії суддів, при призначенні ОСОБА_7 покарання із призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, судом враховано всі обставини на які вказує в апеляційній скарзі захисник, та належним чином мотивовано висновок про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 додаткового покарання, що не суперечить санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судового рішення, в апеляційній скарзі не наведено, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4