справа №761/2429/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/2070/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
25 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
адвоката: ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №42024000000000170 від 29 січня 2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 212 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна - задоволено частково.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 14 січня 2025 року у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме:
- мобільний телефон «Iphone» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАт «Київстар» НОМЕР_3 .
В іншій частині клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу, якою частково задоволено клопотання прокурора та відмовлено у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти загальною сумою 68 500 доларів США, грошові кошти у сумі 5 000 Євро, та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про арешт майна задовольнити у повному обсязі та накласти арешт на майно, вилучене 14 січня 2025 року під час обшуку, проведеного у кримінальному провадженні №42024000000000170 від 29 січня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: грошові кошти загальною сумою 68 500 доларів США; грошові кошти у сумі 5 000 Євро; мобільний телефон «Iphone» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАт «Київстар» НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_9 .
Уважає, що ухвала слідчого судді в частині відмови у накладенні арешту на тимчасово вилучене майно, а саме на грошові кошти загальною сумою 68 500 доларів США та грошові кошти у сумі 5 000 Євро є необґрунтованою, невмотивованою та не ґрунтується на нормах КПК України, а також не відповідає фактичним обставинам справи, постановлена з порушенням норм процесуального права.
У мотивування скарги зазначає, що Державне агентство національної безпеки (ДАН) республіки Болгарія повідомило, що у 2023 році була отримана інформація про підозрілі операції на банківський рахунок ТОВ «Віктор Інвест» НОМЕР_4 , власником якого є громадянка України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що згідно з інформацією від Державного агентства національної безпеки (ДАН) республіки Болгарія, на рахунок надійшло 1 982 743 доларів США від української компанії ТОВ «МІК» із зазначенням причини - «оплата за договором», на вимогу документів, які підтверджують законність операції, було надано договір від 2022 року та інвойс, в якому відсутні тарифні коди наданих товарів.
Посилається на те, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ОСОБА_9 за 2023 рік отримала дохід у сумі 6 000 грн, а в 2024 році - 4 000 грн, що дає достатні підстави вважати, що вказані грошові кошти здобуті злочинним шляхом.
Зауважує, що постановою детектива Бюро економічної безпеки України від 15 січня 2025 року вилучене майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти загальною сумою 68 500 доларів США та грошові кошти у сумі 5 000 Євро визнано речовим доказом, який має значення у даному кримінальному провадженні.
Вказує, що вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні, про що органом досудового розслідування у встановленому порядку винесено відповідну постанову.
25 березня 2025 року до суду адвокатом ОСОБА_7 подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких остання просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Зазначає, що прокурор в апеляційній скарзі посилається на обставини, що не були предметом дослідження у справі №761/2429/25, а також на документи, які не надавалися органом досудового розслідування та відповідно не досліджувалося судом.
Звертає увагу суду на те, що докази щодо законності джерела походження коштів наявні у матеріалах справи, органом досудового розслідування не заперечувалися та не спростовувалися.
Уважає, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що вилучене майно відповідає ознакам, визначеним статтею 98 КПК України, а постанова про визнання речовим доказом є так званим «процесуальним документом» / «змагальним документом» та не є доказом у розумінні статті 84 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала вимоги поданої апеляційної скарги та просила її задовольнити, думку адвоката ОСОБА_7 , яка заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024000000000170 від 29 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 212 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що документи бухгалтерського обліку, податкової звітності, печатки, чорнові записи, комп'ютерна техніка, на якій складалися документи фінансово-господарської діяльності підконтрольних суб'єктів підприємницької діяльності, готівкові кошти, отримані від протиправної діяльності, можуть знаходитися на адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується ОСОБА_9 , яка являється керівником Viktor Invest, м. Добрич, Болгарія, яке підконтрольне ОСОБА_11 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , яка є керівником Viktor Invest, м. Добрич, Болгарія, яке підконтрольне ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання вказаної ухвали 14 січня 2025 року детективами БЕБ України проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон «Iphone» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 ; грошові кошти загальною сумою 68 500 доларів США (шістдесят вісім тисяч п'ятсот); грошові кошти в сумі 5 000 Євро (п'ять тисяч).
15 січня 2025 року вказані речі постановою детектива визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, як такі, що містять відомості, які можуть бути використані як доказ фактів та обставин, що підлягають доказуванню, а також є знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди.
17 січня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024000000000170 від 29 січня 2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 212 КК України, в якому прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене 14 січня 2025 року у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон «Iphone» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАт «Київстар» НОМЕР_3 ; грошові кошти загальною сумою 68 500 доларів США (шістдесят вісім тисяч п'ятсот); грошові кошти в сумі 5 000 Євро (п'ять тисяч).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна - задоволено частково.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 14 січня 2025 року у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме:
- мобільний телефон «Iphone» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАт «Київстар» НОМЕР_3 .
В іншій частині клопотання - відмовлено.
Задовольняючи клопотання прокурора про арешт мобільного телефону «Iphone» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАт «Київстар» НОМЕР_3 слідчий суддя обґрунтовано вважав, що вказаний мобільний телефон може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні №42024000000000170 від 29 січня 2024 року, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а тому накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів та проведення судових експертиз.
Крім того, слідчий суддя звернув увагу на те, що у ході судового розгляду клопотання про арешт майна адвокат ОСОБА_7 не висловлювала заперечень щодо арешту вилученого 14 січня 2025 року у ОСОБА_9 мобільного телефону, жодних заперечень чи зауважень не було висловлено й самою власницею пристрою у ході проведення обшуку, про що свідчить відповідний запис у протоколі обшуку від 14 січня 2025 року.
Разом з тим, з висновками слідчого судді суду першої інстанції щодо відсутності підстав для накладення арешту на грошові кошти, які були вилучені під час обшуку, а саме: загальною сумою 68 500 доларів США (шістдесят вісім тисяч п'ятсот); грошові кошти в сумі 5 000 Євро (п'ять тисяч), колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
За правилами частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів установлено, що зазначені вимоги слідчим суддею дотримані не в повному обсязі, оскільки слідчий суддя належним чином не перевірив викладені у клопотанні обставини та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти, які були вилучені під час обшуку, а саме: загальною сумою 68 500 доларів США (шістдесят вісім тисяч п'ятсот); грошові кошти в сумі 5 000 Євро (п'ять тисяч), виявлені та вилучені під час проведення обшуку 14 січня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 .
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження колегія суддів уважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 212 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що майно, а саме: грошові кошти загальною сумою 68 500 доларів США (шістдесят вісім тисяч п'ятсот); грошові кошти в сумі 5 000 Євро (п'ять тисяч), виявлені та вилучені під час проведення обшуку 14 січня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 , відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки могло бути набутим кримінально протиправним шляхом або отриманим внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зберегти на собі сліди злочинів та використовуватися для вчинення кримінальних правопорушень, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Крім того, виявлені та вилучені грошові кошти загальною сумою 68 500 доларів США (шістдесят вісім тисяч п'ятсот); грошові кошти в сумі 5 000 Євро (п'ять тисяч) визнані у кримінальному провадженні речовими доказами, про що винесено відповідну постанову.
На переконання колегії суддів, прокурором у клопотанні у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучене за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 , майно з метою забезпечення збереження вказаного майна як речового доказу, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно, а саме грошові кошти загальною сумою 68 500 доларів США (шістдесят вісім тисяч п'ятсот); грошові кошти в сумі 5 000 Євро (п'ять тисяч), може бути відчужене, приховане, пошкоджене, зіпсоване чи втрачене.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
З огляду на положення частин другої, третьої статті 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти загальною сумою 68 500 доларів США (шістдесят вісім тисяч п'ятсот); грошові кошти в сумі 5 000 Євро (п'ять тисяч), виявлені та вилучені за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 , пославшись на те, що як вбачається із долучених представницею власника майна адвокатом ОСОБА_7 документів, указані грошові кошти належать доньці ОСОБА_9 - ОСОБА_12 , разом з тим, остання жодного процесуального статусу в рамках даного кримінального провадження не має, її причетність до розслідуваних в рамках даного провадження обставин не доводиться наданими матеріалами кримінального провадження №42024000000000170 від 29 січня 2024 року, а її дії, як вбачається зі змісту клопотання про арешт майна, так і ухвали про дозвіл на проведення обшуку, не є предметом дослідження у даному провадженні. В ході судового розгляду детективом не було спростовано доводи адвоката та не надано документів, які б підтверджували, що вилучені грошові кошти належать саме ОСОБА_9 , здобуті злочинним шляхом і відповідно мають ознаки речових доказів в рамках даного кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене, зазначені в ухвалі слідчого судді доводи про те, що вилучені грошові кошти належать доньці ОСОБА_9 - ОСОБА_12 , не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт указаних грошових коштів, остання жодного процесуального статусу в рамках даного кримінального провадження не має, її причетність до розслідуваних в рамках даного провадження обставин не доводиться наданими слідчій судді матеріалами кримінального провадження №42024000000000170 від 29 січня 2024 року, а її дії, як вбачається зі змісту клопотання про арешт майна, так і ухвали про дозвіл на проведення обшуку, не є предметом дослідження у даному провадженні
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам статей 170, 171 КПК України.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, виявлені та вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 , грошові кошти загальною сумою 68 500 доларів США (шістдесят вісім тисяч п'ятсот); грошові кошти в сумі 5 000 Євро (п'ять тисяч), підлягають арешту з тих підстав, що вони у встановленому законом порядку визнані речовими доказами у межах кримінального провадження №42024000000000170 від 29 січня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 212 КК України, та відповідають критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.
При цьому, колегією суддів не беруться до уваги посилання прокурора на те, що Державне агентство національної безпеки (ДАН) республіки Болгарія повідомило, що у 2023 році була отримана інформація про підозрілі операції на банківський рахунок ТОВ «Віктор Інвест» НОМЕР_4 , власником якого є громадянка України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; згідно з інформацією від Державного агентства національної безпеки (ДАН) республіки Болгарія, на рахунок надійшло 1 982 743 доларів США від української компанії ТОВ «МІК» із зазначенням причини - «оплата за договором», на вимогу документів, які підтверджують законність операції, було надано договір від 2022 року та інвойс, в якому відсутні тарифні коди наданих товарів, а також на те, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ОСОБА_9 за 2023 рік отримала дохід у сумі 6 000 грн, а в 2024 році - 4 000 грн, з огляду на те, що вказані обставини підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду в частині вирішення питання щодо арешту грошових коштів загальною сумою 68 500 доларів США (шістдесят вісім тисяч п'ятсот); грошові кошти в сумі 5 000 Євро (п'ять тисяч), колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням апеляційним судом у нової ухвали про задоволення клопотання прокурора у повному обсязі та накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки останнім у повній мірі доведено необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року - скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, тимчасово вилучене 14 січня 2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Iphone» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАт «Київстар» НОМЕР_3 ; грошові кошти загальною сумою 68 500 доларів США (шістдесят вісім тисяч п'ятсот); грошові кошти в сумі 5 000 Євро (п'ять тисяч)
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4