вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 755/18686/24 Апеляційне провадження № 33/824/1771/2025Головуючий у суді першої інстанції - Метелешко О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
25 березня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Даниленко Тетяною Іванівною, на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року про притягнення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.11.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. (а.с.14-16).
Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Даниленко Т.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду є незаконною і необґрунтованою. Вказує, що ОСОБА_1 жодного разу не повідомили про розгляд справи належним чином, оскільки при складанні протоколу була допущена помилка в номері квартири, що позбавило права подати докази, висловити заперечення по суті пред'явлених звинувачень та скористатись правничою допомогою. Посилається, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Зазначає, що ОСОБА_1 не визнав факт керування транспортним засобом, що зафіксовано на відео з нагрудної відеокамери поліцейського. Вважає письмові пояснення ОСОБА_3 суперечливими. Зазначає, що працівники поліції не здійснили тимчасове затримання ОСОБА_4 від керованого транспортного засобу, оскільки не вилучили водійське посвідчення. Відтак, враховуючи, що згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви тлумачяться на користь винної особи, вважає наявними підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі (а.с. 28-31).
Постановою Київського апеляційного суду від 03.03.2025 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 143088 вбачається, що ОСОБА_1 05.10.2024 о 00 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Алматинська, 56А керував транспортним засобом «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився у присутності безперервної відеофіксації на портативний відеореєстратор 473871. Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом передачі тверезому водієві. Таким чином порушив пункт 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З диспозиції наведеної статті убачається, що необхідною передумовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП є керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наведене свідчить про те, що для притягнення водія до адміністративної відповідальності безумовною складовою є безпосередній факт керування транспортним заособом, який нерозривно пов'язаний із фактом перебування водія такого транспортного засобу в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів.
Разом з тим, з урахуванням доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції, всупереч положень ст. 280 КУпАП, не було достеменно з'ясовано чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 повністю доведена, оскільки підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 143088; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; письмовими поясненнями та відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора), який було переглянуто у судовому засіданні.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, ураховуючи наступне.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 143088, інспектором поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. При цьому, від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився (а.с. 1).
У направленні на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарським препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що у результаті огляду, проведеного поліцейським виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці (а.с. 3).
Свідок ОСОБА_3 у поясненнях від 05.10.2024 зазначив, що автомобіль VW Jettaз номерним знаком НОМЕР_2 почав витворювати аварійні ситуації на дорозі, після чого зупинився біля магазину по вул. Алматинська 56А. З авто вийшло двоє чоловіків, на перший погляд у стані алкогольного сп'яніння, після чого підійшли до нього та завели розмову не зрозумілу та не розбірливу для останнього. Після, один чоловік на ім'я ОСОБА_5 сів у авто та поїхав по дорозі у стані алкогольного сп'яніння. Після чого, ним було викликано наряд патрульної поліції та повідомлено про дану ситуацію (а.с. 3а).
Згідно листа Управління організаційно-аналітичного забезпечення оперативного реагування Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві № 47410-2025 від 11.02.2025, на спецлінію «102» Головного управління Національної поліції у м. Києві 04.10.2024 о 23:35:58 надходило повідомлення наступного змісту: «2-є чоловіків - водій та пасажир авто Фольксваген джетта НОМЕР_2 в стані алкогольного та можливо наркотичного сп'яніння чіпляються до заявника та його друзів, конфліктують. Зброї немає. Збираються сісти в авто. Просить поліцію» (а.с. 60-61).
З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудних бодікамер поліцейських, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 143088, вбачається, що працівники поліції прибули на місце виклику. Рух автомобіля не зафіксовано. При цьому, на проїжджій частині дороги припаркований автомобіль «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 . Водій транспортного засобу відсутній в автомобілі, при цьому в автомобілі знаходився пасажир. ОСОБА_1 перебував на тротуарі поряд із автомобілем. Рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 зафіксовано не було. Разом з цим, ОСОБА_1 заперечувався факт керування транспортним засобом.
Отже, указані докази в сукупності не підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Також, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 , оскільки у письмових поясненнях останній указував, що автомобіль витворював на дорозі аварійні ситуації, після чого зупинився, а в подальшому з нього вийшло двоє чоловіків. Після чого чоловік на ім'я ОСОБА_5 сів у авто та поїхав. В той же час, у повідомленні на спецлінію «102» останній вказував, що водій та пасажир авто «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного та можливо наркотичного сп'яніння чіпляються до заявника та його друзів, конфліктують, збираються сісти в авто.
Такі пояснення свідка ОСОБА_3 є неточними, неоднозначними та з них неможливо абсолютно встановити факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
У відповідності до п.43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
З наведеного вбачається, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, матеріали справи не містять, оскільки не містять доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, висновок суду першої інстанції про достатність доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 є помилковим, відтак, з огляду на те, що у діях останнього не вбачається складу указаного адміністративного правопорушення, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Даниленко Тетяною Іванівною - задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Максим Оніщук