Справа № 754/11462/24 Головуючий у І інстанції Соловйов О.Л.
Провадження № 22-ц/824/1120/2025 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
17 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка Максима Юрійовичана постанову Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2024року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , водій ТОВ «Епіцентр К», адреса місця проживання: АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2024року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, що становить 605,60 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить постанову Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2024року скасувати, провадження у даній справі закрити, у зв'язку з відсутності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 не був водієм в розумінні п. 1.10 ПДР України, оскільки не керував транспортним засобом.
Працівниками поліції мотоцикл під керуванням ОСОБА_1 не зупинявся, останні підійшли до ОСОБА_1 коли він перебував в магазині.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. звертає увагу апеляційного суду на те, що знаходження особи за кермом транспортного засобу чи поряд з транспортним засобом, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані) не доводить факту керування транспортним засобом.
Враховуючи вищевикладене, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як його вину поліцейськими не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятним та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Сіренко М.Ю. підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити її.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
На підставі цих вимог закону, а також ст.ст. 251, 252 КУпАП суд приймаючи постанову, повинен навести докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та дати їм належну оцінку в їх сукупності.
Однак, всупереч вказаним вимогам закону, судом першої інстанції не були в повному обсязі з'ясовані та перевірені всі обставини справи, у зв'язку з чим оскаржувана постанова не може бути визнана законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду не достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов неправильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок не ґрунтується на наявних у справі доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, за якою складено протокол відносно ОСОБА_1 , є зокрема керування транспортними засобами особами в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Отже, при наявності у особи яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного/наркотичного сп'яніння, як і відмова такої особи від проходження медичного огляду на стан сп'яніння є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкція 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, п. 2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Встановивши винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 857016 від 28 липня 2024 року, підписати який ОСОБА_1 відмовився;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- відеозапис з місця події на цифровому носії;
- постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовану не в автоматичному режимі, серії БАД №381412 від 22 липня 2024 року, за якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу за ч. 5 ст. 121 КУпАП, через порушення правил користування мотошоломом.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (ч. 1 ст. 266 КУпАП, п. 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп'яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452).
Вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (пункт 6).
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 857016 від 28 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 вбачається, що останній відмовився його отримати, про що зроблена відповідна відмітка особою, яка складала даний протокол.
У протоколі зроблено запис про те, що працівниками поліції здійснювалась відео фіксація.
Із даного відеозапису вбачається, що працівники поліції останні підійшли до ОСОБА_1 коли він перебував в магазині. Особу невідомого чоловіка працівники поліції не встановлювали, а лише повідомили йому, що він керував транспортним засобом мотоциклом «Дніпро 10», д.н.з НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 керував даним транспортним засобом відеозапис не містить.
Не вбачається з відеозапису і встановлення поліцейськими кола осіб, які дійсно бачили, що саме ОСОБА_1 керував мотоциклом «Дніпро 10», д.н.з НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 висловлює свої заперечення щодо керування мотоциклом, працівники поліції повідомили останньому про те, що є відео як він їхав на мотоциклі без шолому, однак до матеріалів справи вказане працівниками поліції відео керування ОСОБА_1 мотоциклом долучено не було.
З відеозапису, який міститься в матеріалах справи не вбачається, викладених в протоколі та в оскаржуваній постанові обставин події учасником якої є ОСОБА_1 .
Перевірити правильність дій працівників поліції відповідно до Інструкції у суду з наявного в матеріалах справи відеозапису немає можливості. Свідків в протоколі не зазначено.
Не є належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в розумінні ст. 251 КУпАП і наявне в матеріалах справи направлення останнього на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки воно жодним чином не підтверджує вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
До того ж таке направлення складається у разі направлення особи до закладу охорони здоров'я для проходження відповідного огляду на стан сп'яніння, а не у разі відмови від його проходження.
Таким чином, слід визнати, що будь-яких належних та допустимих доказів того, що працівники поліції дотримались порядку встановлення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння в матеріалах справи немає.
Отже, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності не свідчать про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом мотоциклом «Дніпро 10», д.н.з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, однак суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про встановлення факту керування та перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння.
Будь-яких беззаперечних доказів факту керування чи перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, встановлених за допомогою об'єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону, пояснення свідків) матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що за відсутності факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2024 рокущодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасуванню, а провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка Максима Юрійовичазадовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2024 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній