Ухвала від 13.03.2025 по справі 761/4592/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/4592/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/1967/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2025 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Макіївка, Донецької області, громадянки України, одруженої, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваної ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погодженого з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Зобов'язано у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду, на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибуття повідомляти про це зазначених осіб;

2) не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, іншими підозрюваними та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Встановлено строк виконання даного зобов'язання 60 днів, починаючи з 04.02.2025 року до 04.04.2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.

У відповідності до ч. 3 ст. 179 КПК України контроль за виконанням особистого зобов'язання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладено на слідчого у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та постановити нову, якою клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12023100040001756 від 12.05.2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 задовольнити. Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 31.03.2025 року, з урахуванням абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначити заставу у розмірі понад 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у розмірі завданої матеріальної шкоди, що становить 5 839 000 гривень. Взяти ОСОБА_7 під варту в залі судового засідання.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначає, що дана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Прокурор зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що учасники організованої групи ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та інші невстановлені особи, шляхом обману та зловживання довірою заволоділи 4 об'єктами нерухомого майна у місті Києві.

У ході досудового розслідування встановлено достатньо доказів для підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що підтверджується показаннями потерпілих, свідків, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, договорами купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновками експертів, згідно яких встановлено, що рукописний текст у графі підпис в заповіті на нотаріальному бланку, виконаний не ОСОБА_12 , а іншою особою, результатами проведених обшуків за місцем проживання ОСОБА_7 , в ході яких вилучено ряд документів, які належать потерпілим, паспорти, свідоцтва про смерть, нотаріально посвідчені довіреності на ім'я підозрюваних, які додані до матеріалів клопотання.

У зв'язку з викладеним сторона обвинувачення вважає, що обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Також, на думку прокурора, при постановленні ухвали про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , судом не дотримано вимог КПК України та не взято до уваги обґрунтованість підозри та наявність мети застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, судом при винесенні рішення не враховано обставини, передбачені ст. 178 КПК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрювана ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих та свідків та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

Крім цього, прокурор стверджує, що судом не взято до уваги неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, враховуючи дані про особу ОСОБА_7 , яка підозрюється у вчиненні злочинів проти власності, вчинила їх у складі організованої групи, не враховано обставини кримінального правопорушення, а саме, вчинення ряду особливо тяжких злочинів щодо потерпілих, серед яких є особи похилого віку, які мали фінансові труднощі та які в подальшому залишились без житла, суму завданих збитків, надзвичайно високий ступінь небезпеки злочинів, зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваної, що в сукупності свідчить про недостатність запобігання ризикам застосованого судом запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.

З огляду на викладене прокурор вважає, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 04.02.2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 та застосування щодо останньої запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала подану нею апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури розслідується кримінальне провадження № 12023100040001756 від 12.05.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.

31.01.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України.

03.02.2025 року (клопотання датоване 31.01.2025 року) слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилалась на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше серпня 2021 року, більш точної дати в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_10 , не маючи постійного джерела отримання доходів, діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного особистого збагачення та заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), організував та очолив стійке об'єднання - організовану групу, до складу якого залучив осіб з найближчого оточення, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та інших невстановлених осіб.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_10 розробив план незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), чітко розподіливши функції та обов'язки кожного з учасників організованої групи.

Згідно з цим планом, ОСОБА_10 підшуковував осіб з числа незахищених верств населення, які володіють нерухомістю на території міста Києва, після чого шляхом обману під виглядом волонтерської діяльності за допомогою інших учасників організованої групи заволодівали правовстановлюючими документами та здійснювали нотаріальне переоформлення права власності на відповідну нерухомість.

Розроблений ОСОБА_10 план злочинних дій був відомий всім учасникам групи, що діяли відповідно до відведених їм злочинних функцій, підкоряючись під час злочинної діяльності організатору організованої групи ОСОБА_10 , що виразилось у свідомому, беззаперечному виконанні усіх його вказівок.

Так, ОСОБА_13 , діючи у складі організованої групи, очолюваної ОСОБА_10 , до складу якої окрім неї входили ОСОБА_11 та інші невстановлені особи, згідно з розробленим планом злочинних дій, об'єднаним єдиним умислом, діючи в інтересах організованої групи та виконуючи свої функції, направлені на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в серпні 2021 року, більш точної дати встановити не представилось можливим, увійшли у довіру до ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що у ОСОБА_12 є двоє синів, які відповідно до приписів Цивільного кодексу України в першу чергу мають право на спадкування за законом, обманним шляхом 30.08.2021 року о 14 год. 43 хв. вмовили ОСОБА_12 підписати заповіт, в якому вона заповідає все своє нерухоме майно ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 ) та о 16 год. 46 хв. ОСОБА_12 нібито надала довіреність ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 ) на представництво інтересів розпорядження майном.

Далі, на виконання розробленого злочинного плану, ОСОБА_11 у вересні 2021 року з метою підшукання потенційних покупців розмістив оголошення на сайті «ОЛХ» про продаж квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_12 та в подальшому здійснював показ вказаної квартири ОСОБА_15 разом з ОСОБА_7 .

Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 03 год. 00 хв. ОСОБА_12 за місцем свого мешкання померла. Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян причиною смерті ОСОБА_12 є атеросклеротичний кардіосклероз.

Достовірно знаючи про факт смерті власниці квартири, ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 ) ІНФОРМАЦІЯ_8 року, у день смерті ОСОБА_12 , на підставі довіреності здійснив формальний продаж квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за 874 567 грн. ОСОБА_15 , чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_16 .

Згідно висновку почеркознавчої експертизи, рукописний текст та підпис у графі підпис на документі «Довіреність» та «Заповіт» виконані ОСОБА_12 . Разом з цим, рукописний текст у графі підпис в заповіті на нотаріальному бланку, виконаний не ОСОБА_12 , а іншою особою.

Крім того, ОСОБА_13 , діючи у складі організованої групи, очолюваної ОСОБА_10 , до складу якої окрім неї входили ОСОБА_11 та інші невстановлені особи, згідно з розробленим планом злочинних дій, об'єднаним єдиним умислом, діючи в інтересах організованої групи та виконуючи свої функції, направлені на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), у жовтні 2022 року, більш точної дати встановити не представилось можливим, ОСОБА_10 з метою конспірації, представляючись іншою особою, а саме ОСОБА_17 , разом з ОСОБА_13 увійшли у довіру до ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана квартира перейшла у власність ОСОБА_18 після смерті бабусі та матері.

З метою налагодження довірливих відносин ОСОБА_10 разом з ОСОБА_13 під виглядом волонтерської діяльності надавали безкоштовно продукти харчування ОСОБА_18 та обіцяли допомогти з продажем квартири, розташованої адресою: АДРЕСА_3 з метою придбання в подальшому іншого житла.

Надалі, 04.11.2022 року ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 ) разом з ОСОБА_13 , зловживаючи довірою, змусили ОСОБА_18 надати довіреність на ім'я ОСОБА_10 на представництво інтересів з продажу вищевказаної квартири через приватного нотаріуса ОСОБА_19 .

Будучи введеною в оману, 20.11.2022 року ОСОБА_18 спільно з ОСОБА_10 та під його контролем, перебуваючи у приватного нотаріуса ОСОБА_20 , заключила договір-купівлі продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 (зареєстровано в реєстрі за №1841) з громадянкою ОСОБА_21 на суму 2 000 000 гривень.

Після продажу квартири ОСОБА_18 залишилась без місця постійного мешкання. З метою приховування правопорушення ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 ) разом з ОСОБА_13 почали перевозити ОСОБА_18 за різними адресами, однією з яких стала: АДРЕСА_4 .

Крім того, ОСОБА_13 , діючи у складі організованої групи, очолюваної ОСОБА_10 , до складу якої окрім неї входили ОСОБА_11 та інші невстановлені особи, згідно з розробленим планом злочинних дій, об'єднаним єдиним умислом, діючи в інтересах організованої групи та виконуючи свої функції, направлені на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), приблизно у 2022 році увійшли в довіру до потерпілої ОСОБА_22 , яка проживала зі своєю донькою ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є особою з інвалідністю третьої групи, не розмовляє та має вади зі слухом, за адресою: АДРЕСА_5 .

В подальшому, ОСОБА_10 , дізнавшись, що ОСОБА_22 має заборгованість з оплати комунальних послуг, у зв'язку з відсутністю грошових коштів, веде асоціальний спосіб життя та іноді зловживає алкогольними напоями, почав безкоштовно надавати останній продукти харчування та ввівши в оману пообіцяв продати її квартиру АДРЕСА_6 та з його допомогою придбати іншу квартиру, меншу по площині. На що ОСОБА_22 конкретної остаточної відповіді не надала, однак ОСОБА_10 , без дозволу власниці взяв документи на квартиру та доручив ОСОБА_11 підшуковувати покупців на вищезазначену квартиру.

Далі, виконуючи розроблений план, 24.03.2023 року ОСОБА_11 розмістив оголошення на сайті «ОЛХ» про продаж квартири за адресою: АДРЕСА_5 з метою підшукання потенційних покупців.

В подальшому, 04.05.2023 року, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_13 шляхом зловживання довірою ОСОБА_22 , разом з її донькою, перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_24 , уклали договір-купівлі продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 з громадянкою ОСОБА_25 за 1 316 700 грн., чим спричинили матеріальну шкоду.

Покупець віддала грошові кошти ОСОБА_10 , так як він представився представником ОСОБА_22 , однак остання ніяких грошових коштів не отримала.

Крім цього, встановлено, що 06.04.2023 року приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_26 , була посвідчена довіреність, на підставі якої ОСОБА_22 уклала договір купівлі-продажу частки квартири, від імені своєї доньки ОСОБА_23 , яка являється інвалідом третьої групи, не розмовляє та має вади зі слухом, однак останні до нотаріуса в м. Умань не їздили та довіреність не надавалась.

Крім того, ОСОБА_13 , діючи у складі організованої групи, до складу якої окрім неї входили ОСОБА_11 та інші невстановлені особи, очолюваної ОСОБА_10 , згідно з розробленим планом злочинних дій, об'єднаним єдиним умислом, діючи в інтересах організованої групи та виконуючи свої функції, направлені на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в середині жовтня 2022 року разом з ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 ) увійшли у довіру до ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_4 .

В подальшому, з метою заволодіння вказаною квартирою - 15.04.2023 року ОСОБА_13 вступила у фіктивний шлюб з ОСОБА_27 (згідно актового запису про шлюб).

07.09.2023 року, будучи введеним в оману, ОСОБА_27 надав довіреність на розпорядження майном ОСОБА_13 , посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_20 .

Далі, виконуючи розроблений план, 31.01.2024 року ОСОБА_11 розмістив оголошення на сайті «ОЛХ» про продаж квартири за адресою: АДРЕСА_4 , з метою підшукання потенційних покупців.

В подальшому, 22.02.2024 року ОСОБА_10 змусив ОСОБА_27 , який у зв'язку з тривалим перебуванням на лікарняному мав погане самопочуття та не розумів своїх дій, здійснити договір купівлі-продажу своєї квартири через приватного нотаріуса - ОСОБА_28 (зареєстровано в реєстрі № 213) за 1 165 500,00 грн. і в подальшому новим власником квартири стала ОСОБА_29 .

Після здійснення договору купівлі-продажу ОСОБА_27 було вивезено з вказаної адреси.

Таким чином, у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підозрюється: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка Донецької області, м. Макіївка, громадянка України, українка, одружена, не працююча, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.

31.01.2025 року уповноваженими особами СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України.

Слідча зазначила, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних систем щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_30 ;

- матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, що перебувають у володінні операторів мобільного зв'язку: ПрАТ «ВФ України», ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «Київстар»;

- матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, що перебувають у володінні Державного підприємства «Національні інформаційні системи»;

- протоколами допитів потерпілих та протоколами впізнання за фотознімками ОСОБА_27 , ОСОБА_18 , ОСОБА_31 та ОСОБА_22 ;

- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з електронних інформаційних систем, які перебувають у володінні ОСОБА_10 , а також облікових записів та усіх програмних продуктів «WhatsApp», «Viber», «Skype»;

- відповіддю від ТОВ «ЄМАРКЕТ УКРАЇНА» про розміщення оголошень щодо продажу квартир, що розташовані за адресами: АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 , ОСОБА_11 ;

- висновками почеркознавчих експертиз щодо автентичності підписів щодо оформлення заповіту;

- протоколами допитів свідків та протоколами впізнання за фотознімками ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_25 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та інших;

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Також, слідча вказала, що відомі дані про особу ОСОБА_7 та характер вчинених нею злочинів вказують на існування ризиків, які дають підстави вважати, що в разі застосування відносно неї більш м'якого запобіжного заходу, підозрювана буде мати можливість ухилитися від органів досудового слідства та суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового слідства, так як санкція статті передбачає позбавлення волі на строк до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, остання буде переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, крім того у останньої не має сталого офіційного джерела доходів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_7 може впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що обґрунтовується тим, що свідки у кримінальному провадженні не надали свої свідчення у суді, а перебуваючи без запобіжного заходу, володіючи інформацією про місце їх проживання, підозрювана може незаконно впливати на останніх з метою зміни показів та уникнення можливого покарання за вчинення злочинів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (уникати викликів до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду та перебуваючи на волі, володіючи відомостями досудового розслідування, які стали їй відомі під час ознайомлення з матеріалами клопотання про тримання під вартою, може вплинути на потерпілого та свідків іншими способами).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_7 матиме змогу вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність, так як офіційно не працевлаштована, не має постійного джерела доходів.

Таким чином, враховуючи та узагальнюючи вищевикладене, застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки лише перебування ОСОБА_7 під вартою зможе забезпечити запобігання можливості переховування останньої від органів розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому та інших кримінальних провадженнях та перешкоджання розслідуванню іншим чином.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погодженого з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Зобов'язано у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду, на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибуття повідомляти про це зазначених осіб;

2) не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, іншими підозрюваними та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Встановлено строк виконання даного зобов'язання 60 днів, починаючи з 04.02.2025 року до 04.04.2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.

У відповідності до ч. 3 ст. 179 КПК України контроль за виконанням особистого зобов'язання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладено на слідчого у кримінальному провадженні.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходив з того, що в матеріалах клопотання слідчим наведено достатньо даних, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_7 , яка підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, з метою дотримання належної процесуальної поведінки, слідчий суддя дійшов висновку, що відносно останньої необхідно застосувати запобіжний захід, оскільки мають місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Разом із тим, слідчий суддя зазначив, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів та оцінивши всі обставини, дійшов висновку, що в даному випадку можливо застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від 30.01.2018, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).

До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).

Презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні, з дотриманням принципу презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми статті 5, та мають навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, саме на підставі причин, наведених у цих рішеннях, та встановлених фактів, зазначених заявником у своїх скаргах, суд має дійти висновку про наявність або відсутність порушення пункту 3 статті 5 (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), пункти 89 та 91). Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними» (див. рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 та 48183/99, пункт 63, ЄСПЛ 2003-IX (витяги)). Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункт 84 in fine, від 26 липня 2001 року).

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України, та доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про недоведеність органом досудового розслідування того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та відсутність підстав для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не навівши при цьому в ухвалі належного обґрунтування та мотивів такого висновку.

Як встановлено колегією суддів, матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України.

На основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.

Зокрема, підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних систем щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_30 ;

- матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, що перебувають у володінні операторів мобільного зв'язку: ПрАТ «ВФ України», ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «Київстар»;

- матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, що перебувають у володінні Державного підприємства «Національні інформаційні системи»;

- протоколами допитів потерпілих та протоколами впізнання за фотознімками ОСОБА_27 , ОСОБА_18 , ОСОБА_31 та ОСОБА_22 ;

- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з електронних інформаційних систем, які перебувають у володінні ОСОБА_10 , а також облікових записів та усіх програмних продуктів «WhatsApp», «Viber», «Skype»;

- відповіддю від ТОВ «ЄМАРКЕТ УКРАЇНА» про розміщення оголошень щодо продажу квартир, що розташовані за адресами: АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 , ОСОБА_11 ;

- висновками почеркознавчих експертиз щодо автентичності підписів щодо оформлення заповіту;

- протоколами допитів свідків та протоколами впізнання за фотознімками ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_25 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та інших;

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Крім того, слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість підозрюваної ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється.

Однак, застосовуючи щодо підозрюваної запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, не співставив існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки, з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що ОСОБА_7 не буде порушувати покладені на неї процесуальні обов'язки, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваної виняткового запобіжного заходу, не обґрунтувавши належним чином такий висновок.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

На переконання колегії суддів, наведені слідчим у клопотанні ризики є обгрунтованими та такими, що виправдовують утримання ОСОБА_7 під вартою.

Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 5 ст. 190 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами та за які передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину, перебуваючи на волі, ОСОБА_7 , не маючи стабільного доходу, не будучи військовозобов'язаною та маючи реальну можливість виїхати за межі території України, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні) обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі та володіючи особистими даними потерпілих та свідків, які отримала в процесі злочинної діяльності, може незаконно впливати на останніх з метою зміни наданих ними показів та уникнути таким чином кримінальної відповідальності.

Також, колегія суддів враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, за якої на стадії досудового розслідування показання отримуються під час допиту слідчим, прокурором, а на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише під час досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв'язку з чим, достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (іншим чином перешкодити кримінальному провадженню) вбачається з того, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (уникати викликів до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду та перебуваючи на волі, володіючи відомостями досудового розслідування, які стали їй відомі під час ознайомлення з матеріалами клопотання про тримання під вартою, може вплинути на потерпілого та свідків іншими способами).

Доведеним є і ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється), оскільки ОСОБА_7 матиме змогу вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність, так як офіційно не працевлаштована і не має постійного джерела доходів.

Таким чином, встановлені під час апеляційного розгляду обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.

Даних, які б унеможливлювали утримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів, з урахуванням обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України, тяжкості та конкретних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона підозрюється, даних про особу ОСОБА_7 , яка раніше не судима, має місце проживання, при цьому сталих соціальних зв'язків не має, враховуючи її вік, стан здоров'я та майновий стан, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Беручи до уваги викладене, а також майновий та сімейний стан підозрюваної, інші дані про її особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обставини, тяжкість та суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає за необхідне визначити підозрюваній заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вважає, що саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної колегія суддів не вбачає.

На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає можливість застосування відносно підозрюваної ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 196, ч. 1 ст. 197 КПК України, колегія суддів, дійшовши висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді та застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави, вважає за необхідне визначити дату закінчення дії ухвали про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 30.03.2025 року включно.

За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 182, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2025 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 30 березня 2025 року включно.

Взяти підозрювану ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під варту в залі суду негайно.

Одночасно визначити підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень у національній грошовій одиниці.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у виді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває (м. Київ), без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування із свідками, іншими підозрюваними, а також потерпілими по даному кримінальному провадженню;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 30 березня 2025 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи, де підозрювана перебуває під вартою.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрювана перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрювана ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається такою до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрювана будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ ________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4