05 березня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/6902/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.
при секретарі Гайдаєнко В. С.
за участі представника відповідача Самборського В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Кордюкової Ж. І.
від 09 грудня 2024 року
у цивільній справі № 752/4010/24 Голосіївського районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про стягнення безпідставно утриманих коштів з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних,
В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 21.01.2022 старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на підставі постанови ВМ № 00000819 від 04.11.2021 про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
08.02.2022 в межах цього виконавчого провадження він сплатив 18950 грн.
15.02.2022 виконавче провадження НОМЕР_2 закінчено, у зв'язку з повним фактичним виконанням постанови ВМ № 00000819 від 04.11.2021.
21.01.2022 старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на підставі постанови ВМ № 00000911 від 08.11.2021 про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.
07.02.2022 в межах цього виконавчого провадження позивач сплатив 37 650 грн.
08.02.2022 виконавче провадження НОМЕР_4 закінчено, у зв'язку з повним фактичним виконанням постанови ВМ № 00000911 від 08.11.2021.
21.01.2022 старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на підставі постанови ВМ № 00000590 від 25.10.2021 про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5.
07.02.2022 в межах цього виконавчого провадження він сплатив 18 950 грн.
08.02.2022 виконавче провадження № НОМЕР_5 закінчено, у зв'язку з повним фактичним виконанням постанови ВМ № 00000590 від 25.10.2021.
26.01.2022 старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на підставі постанови ВМ № 00000533 від 25.10.2021 про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_8.
14.02.2022 в межах цього виконавчого провадження ОСОБА_1. сплатив 37 650 грн.
15.02.2022 виконавче провадження НОМЕР_6 закінчено, у зв'язку з повним фактичним виконанням постанови ВМ №00000533 від 25.10.2021.
Також вказував, що 22.12.2022 вищезазначені постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП скасовані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 761/797/22. З огляду на таке, вважав, що починаючи з 23.12.2022 відповідачем безпідставно утримуються кошти у розмірі 102 000 грн, які сплачені у межах вищезазначених виконавчих проваджень.
Вказував, що 22.02.2023 та 13.09.2023 ОСОБА_1 звернтався до відповідача з заявами про повернення коштів з бюджету, однак такі були залишені без задоволення.
Вважав, що оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі № 761/797/22 були скасовані постанови ВМ №00000819 від 04.11.2021, ВМ №00000911 від 08.11.2021, ВМ № 00000590 від 25.10.2021, ВМ № 00000533 від 25.10.2021 про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, то правові підстави утримання відповідачем сплачених позивачем в якості адміністративного штрафу коштів в розмірі 102 000 грн відпали.
З огляду на наведене, просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь безпідставно утримані кошти у розмірі 102000 грн, 3% річних у розмірі 3 394, 63 грн, інфляційні втрати у розмірі 5185, 48 грн та судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 безпідставно утримані кошти у розмірі 102 000 грн, 3% річних у розмірі 5 185 грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
В апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вказує, що суд першої інстанції здійснив вибіркове застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, та не застосував висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/5880/21 щодо юрисдикції вказаної категорії справ.
Вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було порушено правила юрисдикції загальних судів, що відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Судом першої інстанції не враховано принцип бюджетної збалансованості, визначений положеннями ст. 7 Бюджетного Кодексу України, неправильно застосовано ч. 2 ст. 45 БК України, а також помилково не застосовано нормативно-правий акт, який підлягав застосуванню - Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного чи місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 03.09.2013 № 787.
Також апелянт зазначав, що у спірних правовідносинах моментом прострочення зобов'язання не може вважатись 23.12.2022, тобто наступний день після набрання законної сили рішенням у справі №761/797/22. Вважає, що датою початку прострочення зобов'язання може вважатись 13.10.2023, тобто момент, коли Укртрансбезпека остаточно проінформувало позивача про те, що із заявою про повернення коштів він має звертатись Придніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). За таких обставин, сума стягнення (3% у розмірі 3 394,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 185 грн 48 коп. визначена некоректно, а тому позовна вимога підлягає залишенню без розгляду.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача Самборський В. О. підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника відповідача Самборського В. О., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, виходив із того, що грошові кошти, перераховані до бюджету на підставі постанов про застосування адміністративного стягнення, які надалі апеляційний адміністративний суд скасував, можна стягнути на користь платника згідно зі ст. 1212 ЦК як безпідставно утримувану. На такі правовідносини не поширюються приписи ЦК України про відшкодування шкоди та Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного та місцевих бюджетів України, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 № 787.
Оскільки правова підстава, за якої державою було набуто кошти у загальній сумі 102 000 грн, відпала з наступного дня після дати набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі №761/797/22, тобто з 23.12.2022, суд також вважав, обґрунтованими вимоги в частині інфляційних втрат в розмірі 5 185,48 грн та 3% річних в розмірі 3 394,63 грн, адже дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).
Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).
Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).
З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративного штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.
За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (частина друга статті 45 БК України у редакції, чинній на час звернення до суду).
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п'ятий пункту 5 розділу І Порядку № 787 у редакції, чинній на час звернення до суду).
У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 ЦК України).
Таких висновків дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Судом першої встановлено й підтверджується матеріалами справи, що 07.02.2022 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 ОСОБА_1 сплатив 37 650 грн, одержувач ЦМУ МЮ м. Київ, що підтверджується копією квитанції № 1803575 від 07.02.2022.
07.02.2022 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_7 ОСОБА_1 сплатив 18 950 грн, одержувач ЦМУ МЮ м. Київ, що підтверджується копією квитанції № 1803582 від 07.02.2022.
08.02.2022 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 ОСОБА_1 сплатив 18 950 грн, одержувач Придніпровський ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ), що підтверджується копією квитанції №0.0.2448874560.1 від 08.02.2022.
08.02.2022 старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) Лазоренком Є. Ю. закінчено виконавче провадження № НОМЕР_3, яке було відкрито на підставі постанови серії ВМ № 00000911 від 08.11.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 34 000 грн, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
08.02.2022 старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) Лазоренком Є. Ю. закінчено виконавче провадження № НОМЕР_5, яке було відкрито на підставі постанови серії ВМ № 00000590 від 25.10.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 17 000 грн, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
14.02.2022 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_8 ОСОБА_1 сплатив 37 650 грн, одержувач Придніпровський ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ), що підтверджується копією квитанції №0.0.2456514777.1 від 14.02.2022.
15.02.2022 старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) Капшитарем В. О. закінчено виконавче провадження № НОМЕР_8, яке було відкрито на підставі постанови серії ВМ № 00000533 від 25.10.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 34 000 грн, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
15.02.2022 старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) Капшитарем В. О. закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1, яке було відкрито на підставі постанови серії ВМ № 00000819 від 04.11.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 17 000 грн, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №761/797/22 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі №761/797/22 скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.09.2022, ухвалено нове судове рішення, яким скасовані постанови серії ВМ № 00000497 від 22.10.2021, ВМ № 00000533 від 25.10.2021, ВМ № 00000590 від 25.10.2021, ВМ № 00000819 від 04.11.2021, ВМ № 00000911 від 08.11.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Судом встановлено, що 25.02.2023 ОСОБА_1 надіслав до Державної служби з безпеки на транспорті заяву про повернення коштів з бюджету, в якій просив підготувати подання до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про повернення йому помилково сплаченого штрафу за постановами ВМ № 00000816 від 04.11.2021, ВМ № 00000911 від 08.11.2021, ВМ № 0000590 від 25.10.2021, ВМ № 00000533 від 25.10.2021, у зв'язку з їх скасуванням постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2022 у справі № 761/797/22.
18.09.2023 ОСОБА_1 повторно надіслав до Державної служби з безпеки на транспорті заяву про повернення коштів з бюджету.
13.10.2023 Державна служба з безпеки на транспорті відмовила у задоволенні вищезазначеної заяви, зазначила, що при підтвердженні перерахування коштів до бюджету Придніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та у разі направлення зазначеним відділом державної виконавчої служби до Укртрансбезпеки заяви про повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, складеної відповідно до вимог Порядку, та засвідчених належним чином всіх необхідних документів про підтвердження сплати коштів до бюджету, Укртранспбезпека розгляне її у відповідності до вимог чинного законодавства.
Отже, як правильно виснував суд першої інстанції, на момент сплати позивачем адміністративних штрафів юридична підстава для таких платежів існувала - були чинним постанови про застосування штрафу та відкриті виконавчі провадження.
Грошові кошти не були сплачені позивачем помилково, або ж у розмірі більшому, ніж визначений у зазначених постановах.
З огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування таких постанов відповідна юридична підстава відпала.
Порядок № 787, на застосуванні якого наполягає відповідач, застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету.
Проте, суми адміністративних штрафів, які вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.
Після визнання протиправними та скасування адміністративним судом постанов про застосування штрафів платник, згідно зі статтею 1212 ЦК України, має право на позов про стягнення сум перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.
Встановивши, що постанови, які стали підставою для сплати позивачем штрафів скасовані адміністративним судом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що перераховані позивачем коштів утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави та підлягають стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з Укртрансбезпеки за рахунок її бюджетних асигнувань, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 5 185,48 грн та 3% річних в розмірі 3 394,63 грн, колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції, адже дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.
Судова практика у цьому питанні є усталеною.
Обов'язок повернення грошових коштів пов'язаний саме із набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі № 761/797/22, адже із цього моменту підстава утримання коштів вважається такою, що відпала.
Враховуючи правила обрахунку строків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зобов'язання із повернення позивачу сплачених ним грошових коштів вважається простроченим з наступного від набуття чинності судовим рішенням - з 23.12.2022.
Доводи апеляційної скарги про те, що датою початку прострочення зобов'язання може вважатись 13.10.2023, тобто момент, коли відповідач повідомив позивача про те, що із заявою про повернення коштів має звертатись Придніпровський ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ), не заслуговують на увагу, адже виконати зобов'язання із повернення безпідставно набутого особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала (таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Враховуючи те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі №761/797/22 набрала законної сили 22.12.2022, а тому датою прострочення виконання грошового зобов'язання є 23.12.2022.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, колегією суддів відхиляються.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Частиною 1 ст. 19 визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З позовної заяви слідує, що предметом позову є вимога про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів), позивача -фізичної особи, з Державного бюджету України, які були сплачені ним на підставі постанов провідного фахівця відділу цифрової трансформації та інформаційно-технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Соколюка Л. М. про притягнення позивача, як фізичної особи, до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а тому підстави для застосування ст. 20 ГПК України відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 14 березня 2025 року.
Судді: Є. П. Євграфова
Т. О. Писана
Д. Р. Гаращенко