27 березня 2025 року Чернігів Справа № 620/886/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (далі також - ЦВЛК, відповідач) про визнання протиправною відмову Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, яка викладена в листі від 25.11.2024 № 13.1/1045 щодо перегляду свідоцтва про хворобу, складеного ВЛК ГВМКЦ від 28.10.2024 № 5816 та затвердженого постановою ЦВЛК № 793 від 07.11.2024; зобов'язання Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України переглянути свідоцтво про хворобу від 28.10.2024 № 5816/793 та прийняти рішення відносно ОСОБА_1 про встановлення причинного зв'язку захворювання, як такого, що пов'язане із захистом Батьківщини.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що початок її захворювання припав на грудень 2019 року, за час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. В подальшому хвороба поступово розвивалася і досягла свого апогею в 2023 році, після участі в бойових діях в 2022-2023 роках. Більше того, зазначені захворювання призвели до того, що вона визнана непридатною до військової служби, що фактично означає наявність сукупності підстав, передбачених підпункту 5 пункту 4 глави 12 Положення, а тому, на її думку, такі обставини є підставою для визнання захворювання таким, що пов'язане із захистом Батьківщини. Водночас відповідачем при розгляді її заяви про перегляд свідоцтва про хворобу, складеного ВЛК, ці обставин не враховані. Крім того, всупереч вимогам Положення № 441 від 25.05.2024, за результатами її заяви, не прийнято жодного рішення, що свідчить про порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що заява позивача щодо перегляду свідоцтва про хворобу позивача, складеного ВЛК від 28.10.2024 № 5816, розглянута й за наслідками дослідження надісланих медичних документів ЦВЛК дійшла висновку про відсутність підстав для зміни причинно-наслідкового зв'язку захворювання позивача, про що повідомила позивача листом.
У відповіді на відзив представник позивача звертає увагу, що позивач не оскаржує встановлені у ВЛК діагнози, а не погоджується з діями відповідача, які виразились у наданні позивачу відповіді у формі листа, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно свідоцтва про хворобу від 28.10.2024 № 5816/793, складеного Гарнізонною військово-лікарською комісіє (далі-ВЛК), у позивача встановлено захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
Згідно довідки до свідоцтва про хворобу від 28.10.2024 № 5816, складеної ВЛК, у пункті 12 вказано, що захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
15.11.2024 позивач звернулась до ЦВЛК ДПС України із заявою, в якій просила переглянути довідку гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру ДПСУ № 5816 від 28.10.2024 та змінити формулювання: «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» на «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
25.11.2024, за результатами розгляду заяви позивача, відповідач надав відповідь листом № 13.1/1945, в якому повідомив про відсутність підстав для скасування свідоцтва про хворобу № 5815 від 28.10.2024, оскільки останнє оформлене у відповідності до вимог Положення та Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо статей, що визначають ступінь придатності до військово" служби.
Вважаючи свої права порушеними позивач, звернулась за їх захистом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
За приписами статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок проведення військово-лікарськими комісіями (далі ВЛК) Державної прикордонної служби України (далі Держприкордонслужба) медичного огляду громадян призовного віку; військовозобов'язаних, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах (далі ВВНЗ); військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей; осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України; військовослужбовців Держприкордонслужби визначено Положенням про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України (далі Положення №441), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2024р. №441 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2024 р. за №1089/42434.
Суд звертає увагу, що при розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності, а також придатності до військової служби), а лише перевіряється юридична процедура прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача на рішення ВЛК.
Відповідно до пункту 7 глави 2 Розділу ІІ Положення № 441, на ЦВЛК покладаються, зокрема: контроль за правильністю надання ВЛК, ЛЛК до ЦВЛК медичної документації з питань проведення медичного огляду; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань, що стосуються покладених на ЦВЛК завдань; контроль, розгляд, затвердження, переогляд, скасування постанов постійно діючих ВЛК, ЛЛК, тимчасово діючих ВЛК.
Відповідно до пункту 8 глави 2 розділу ІІ Положення №441 ЦВЛК, окрім іншого, має право: приймати постанови згідно з цим Положенням, розглядати, переглядати скасовувати, затверджувати, контролювати постанови ВЛК, ЛЛК, переглядати власні постанови. У разі неповного проведення медичного огляду особи чи недотримання ВЛК, ЛЛК при проведенні медичного огляду вимог цього Положення скасовувати постанову та направляти свідоцтво про хворобу на доопрацювання з викладенням причин, через які постанову ВЛК, ЛЛК скасовано.
Отже, вказаними нормами визначені повноваження ЦВЛК, на яку покладається зокрема: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань, що стосуються покладених на ЦВЛК завдань; контроль, розгляд, затвердження, переогляд, скасування постанов постійно діючих ВЛК, ЛЛК, тимчасово діючих ВЛК; у разі неповного проведення медичного огляду особи чи недотримання ВЛК, ЛЛК при проведенні медичного огляду вимог цього Положення скасовувати постанову та направляти свідоцтво про хворобу на доопрацювання з викладенням причин, через які постанову ВЛК, ЛЛК скасовано.
Відповідно до пункту 2 глави 11 розділу ІІІ Положення № 441 рішення ВЛК, дії (бездіяльність) ВЛК органів Держприкордонслужби оскаржуються в ЦВЛК або судовому порядку. За рішенням ЦВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. У разі визнання ЦВЛК звернення щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ЦВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний або контрольний огляд ВЛК. ЦВЛК розглядає звернення на постанову ВЛК та приймає рішення в строки, визначені статтею 20 Закону України "Про звернення громадян". На повторний або контрольний медичний огляд особи, зазначені в пункті 1 розділу I цього Положення, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров'я Держприкордонслужби, ніж той, у якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої скасована або оскаржується. У разі визнання ЦВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян". Постанови ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК оскаржуються в строки, визначені статтею 17 Закону України "Про звернення громадян".
Системний аналіз вищенаведених приписів Положення № 441 дає підстави для висновку, що ЦВЛК, при розгляді звернення на постанову ВЛК, приймає рішення, із зазначенням порядку його оскарження, а у разі визнання ЦВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями.
Відсутність належним чином оформленого рішення ЦВЛК, або повернення заявнику звернення з відповідними роз'яснення, у разі визнання його необґрунтованим, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити у спосіб, встановлений Положенням № 441.
Водночас відповідач за результатами розгляду заяви (звернення) позивача про перегляд довідки до свідоцтва про хворобу, складеного ВЛК від 28.10.2024 № 5816, надав відповідь листом.
При цьому зміст листа відповідача від 25.11.2024 також не містить, що звернення позивача визнано необґрунтованим та повернуто заявнику з відповідними роз'ясненнями.
Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Саме рішення ЦВЛК, яке прийнято за результатами звернення на постанову ВЛК, є актом індивідуальної дії, який в подальшому може бути оскаржено відповідно до пункту 2 глави 11 розділу ІІІ Положення № 441, та є підставою для перегляду її в судовому порядку.
В той же час, з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття ЦВЛК відповідного рішення позивач не звертався.
Проте положеннями частини другої статті 9 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини справи, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття ЦВЛК відповідного рішення за заявою позивача від 15.11.2024; зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 15.11.2024 та прийняти відповідне рішення, з у рахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
Щодо вимог про зобов'язання Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України переглянути свідоцтво про хворобу від 28.10.2024 № 5816/793 та прийняти рішення відносно ОСОБА_1 про встановлення причинного зв'язку захворювання, як такого, що пов'язане із захистом Батьківщини, суд зазначає таке.
Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, а також положень Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного рішення, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Враховуючи вищенаведене, питання необхідності проведення медичного огляду особи є дискреційними повноваженнями ЦВЛК, яка самостійно без судового втручання вирішує питання його необхідності. Крім того, суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для встановлення захворювання позивача, як такого, що пов'язане із захистом Батьківщини.
Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Підстави для відшкодування судового збору відсутні, оскільки позивач звільнена від його сплати.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України щодо не прийняття відповідного рішення за заявою ОСОБА_1 від 15.11.2024.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.11.2024 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених судом в цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України вул. Володимирська, 26, 140,м. Київ,01601 код ЄДРПОУ 45890441.
Повний текст рішення виготовлено 27 березня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко