27 березня 2025 року Чернігів Справа № 620/2018/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, в якому оспорює розмір виплаченої йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 та 2022 роки.
Суд ухвалою від 06.03.2025 залишив позовну заяву без руху. Протягом встановленого судом строку позивачем подано заяву про усунення недоліків, в якій щодо пропуску строку звернення до суду позивач вказує, що виплату грошової допомоги було здійснено у квітні 2020 року, що можна визначити з розрахункового листа за квітень 2020 року єдиним платежем в сумі 11 483,80 грн. без розшифрування виплат. Однак виплата єдиним платежем без розшифрування з чого складається така виплата, не повідомлення про те, що таку виплату було здійснено, ще не вказує на те, що позивач не має права на поновлення строків звернення до суду. Також зазначає, що позивач в силу того, що постійно виконувала завдання з несення служби, чергування, не могла знати про наявність відповідного рішення КСУ, про те, що розмір виплати є меншим за той, що їй належить за законом, відповідно не могла розраховувати на захист своїх прав за умови замовчування з боку ДПСУ про такі факти. Крім наведеного звертає увагу, що на початку весни 2020 року розпочався карантин, що тривав аж до 30 червня 2023 року. Щодо виплати за 2022 рік, вказує, що згідно довідки про безпосередню участь за 2022 рік, позивач в період з квітня по грудень 2022 року брала безпосередню участь у бойових діях, в 2023 році проходила лікування через загострення хвороби, а також виконувала бойові завдання аж до свого звільнення в грудні 2024 року. Лише, коли вона звільнилася, то нарешті змогла дізнатися про всі факти порушення з боку ДПСУ та інших органів, що мали місце в період проходження нею військової служби.
Вирішуючи вказане клопотання, та надаючи правову оцінку зазначеним в ньому обставинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України), ч.1 ст.5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч.1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Тобто отримуючи спірну допомогу, особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про її розмір та на підставі яких нормативно правових актів здійснювалося її нарахування.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 також вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди відповідач був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для виплати грошової допомоги; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 (справа №360/4485/19) наголосив, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Слід також зазначити, що 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати саме з цієї дати. При цьому, строк до 31.03.2021 є достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання вчиняти дії з метою їх відновлення не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо посилань позивача на те, що виплата єдиним платежем без розшифрування з чого складається така виплата, не повідомлення про те, що таку виплату було здійснено ще не вказує на те, що позивач не має права на поновлення строків звернення до суду, суд до уваги не приймає, оскільки право на отримання такої виплати прямо передбачене законом, а її виплата ставиться в залежність виключно від наявності у особи статусу учасника бойових дій.
Тобто, отримання грошового забезпечення єдиним платежем без розшифрування суми виплати не впливає на факт обізнаності особи про нарахування щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, а обов'язок органів праці та соціального захисту щодо повідомлення особів про нараховану та виплачену допомогу законодавство не містить.
Щодо посилань на те, що позивач в силу того, що постійно виконувала завдання з несення служби, чергування, не могла знати про наявність відповідного рішення Конституційного Суду України, про те, що розмір виплати є меншим за той, що їй належить за законом, відповідно не могла розраховувати на захист своїх прав за умови замовчування з боку ДПСУ про такі факти, суд також до уваги не приймає, оскільки відповідне рішення Конституційного Суду України знаходиться у вільному доступі, а обізнаність про його наявність залижить виключно від волевиявлення позивача.
Щодо запровадження на території України карантину суд критично оцінює зазначені позивачем обставини, та зазначає, що при оцінці обставин, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду з цим позовом, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів підтверджених належними та допустимими доказами, і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Відповідно до пункту 4 Роз'яснення Верховного Суду від 22.04.2020 «Щодо продовження, процесуальних строків під час дії карантину» Законом №540-ІХ визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються. В пункті 8 Роз'яснення зазначено, що на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється, а в пункті 12 вказано, що посилання на те, що особа пропустила строк через оголошення карантину, може враховуватися як поважна причина.
Відповідно до ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020 №731 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Оскільки вищевказаний Закон набрав чинності 17.07.2020, строк звернення до суду з 07.08.2020 автоматично не продовжується, а лише за відповідною заяву та з врахуванням наявності доказів, що саме введення в дію карантинних заходів стало підставою пропуску строку звернення до суду.
Таких доказів позивачем суду не надано.
Щодо посилань на те, що згідно довідки про безпосередню участь за 2022 рік, позивач в період з квітня по грудень 2022 року брала безпосередню участь у бойових діях, а також виконувала бойові завдання аж до свого звільнення в грудні 2024 року і лише, коли вона звільнилася, то нарешті змогла дізнатися про всі факти порушення з боку ДПСУ та інших органів, що мали місце в період проходження нею військової служби, суд звертає увагу, що згідно інформації, наявної в системі «Діловодство спеціалізованого суду», позивач зверталась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовами в червні 2024 року (справа №620/8479/24), вересні 2024 року (справа №620/12686/24).
Таким чином, наведені позивачем обставини не свідчать про неможливість звернення до суду з відповідним позовом у встановлений законом строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви.
На підставі викладеного та керуючись статтями 122-123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Відповідно до ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст.294 КАС України може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л.О. Житняк