26 березня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/2526/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали позовної заяви і додані до неї документи у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління ДСА України у Чернігівській області та просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ТУ ДСА України у Чернігівській області від 03.01.2025 № 04-о «Про встановлення надбавки за вислугу років працівників ТУ ДСА України у Чернігівській області у 2025 році» в частині встановлення з 01 січня 2025 року, ОСОБА_1 начальниці відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області надбавки за вислугу років на державній службі в розмірі 30 відсотків посадового окладу державного службовця;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області з 01 січня 2025 року здійснити перерахунок та виплачувати, ОСОБА_1 начальниці відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу».
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином.
13.03.2025, на виконання ухвали суду, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що спірний наказ від 03.01.2025 № 04-о не скасований і діє по сьогоднішній день, а тому відповідний строк порушення його права вимірюється усім часом його чинності. Також просила врахувати положення статті 233 КЗпП України в редакції з 19 липня 2022 року, яка передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Визначаючись щодо наявності підстав для поновлення строку звернення до суду, суд виходить із наступного.
Особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п'ята статті 122 КАС України).
Позивач є начальником відділу планово - фінансової діяльності , бухгалтерського обліку та звітності територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області, що підтверджується копією наказу від 03.01.2025 № 04-о, тобто є особою, яка проходить публічну службу.
Предметом спору є наказ ТУ ДСА у Чернігівській області, який прийнятий під час проходження позивачем публічної служби.
Суд зауважує, що саме із дати винесення спірного наказу (від 03.01.2025 № 04-о) позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, оскільки саме із цією подією, пов'язується питання щодо встановлення надбавки за вислугу років та за відсутності спору виникло б право на встановлення надбавки за вислугу років і, відповідно, виплати цієї надбавки.
Позивач, з моменту видачі спірного наказу був обізнаний про вказані обставини.
Разом з тим, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 03.03.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
У свою чергу суд зазначає, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п.п.6, 7 ч.5 ст.44 КАС України).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.
Загальний підхід до оцінки поважності причин пропуску строків повинен передбачати не просто посилання на воєнний стан, а доведення перешкоди для своєчасного здійснення процесуальних прав.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Оцінюючи наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд враховує, що згідно з вимогами частиною першою статті 121 КАС України суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Водночас поважність таких причин повинен доводити саме заявник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).
Суд одразу звертає увагу на те, що позивач є начальником відділу планово - фінансової діяльності , бухгалтерського обліку та звітності територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області, отже про спірний наказ їй безпосередньо було відомо з дня його видачі.
Так, враховуючи дату видачі спірного наказу та дату звернення до суду з цим позовом, позивач пропустив відповідний строк, що у свою чергу покладає на позивача обов'язок навести переконливі доводи на підтвердження поважності причин такого суттєвого пропуску строку звернення до суду та довести, що ці причини, окремо або ж у своїй сукупності, дійсно об'єктивно перешкодили їй своєчасно звернутися до суду з позовом протягом усього строку.
Втім, наведені позивачем причин пропуску строку звернення до суду, на переконання суду, не можуть визнаватися такими, що об'єктивно та незалежно від волі позивача завадили йому вчасно звернутися до суду з позовом про оскарження наказів, виданих у період проходження публічної служби.
Посилання позивача на те, що спірний наказ від 03.01.2025 № 04-о не скасований і діє по сьогоднішній день, а тому відповідний строк порушення його права вимірюється усім часом його чинності, суд відхиляє з огляду на таке.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Строк звернення до суду про оскарження індивідуальних актів під час проходження служби встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України, та може бути поновлений лише з поважних причин.
Водночас пунктом 18 частини першої статті 4 КАС України наведено поняття нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
У свою чергу частиною третьою статті 264 КАС України передбачено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Отже, в розумінні наведених норм, лише нормативно-правові акти можуть оскаржені протягом всього строку їх чинності, проте оскарження актів індивідуальної дії відбувається у строк, встановлений у даному випадку частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Виходячи із системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України, можна дійти висновку, що державою встановлені доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), при умові дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.
Таких правил під час звернення до суду з цим позовом не дотримано. Позивач істотно пропустив строк звернення до суду з цим позовом та не навів поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого законом строку, а обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування об'єктивних перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист в межах такого строку.
Посилання позивача на застосування у спірних правовідносинах положення статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції з 19 липня 2022 року, суд відхиляє, з огляду на таке.
Так, пунктом 18 частини першої розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які стосуються стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Водночас предметом спору не є стягнення заробітної плати.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене і враховуючи те, що позивач подав позов після закінчення строку, встановленого законом, та не навів поважних причин його пропуску та не надав доказів на їх підтвердження, позовну заяву належить повернути на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відтак факт повернення цього позову жодним чином не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду в загальному порядку, у тому числі шляхом окремого пред'явлення позовних вимог, зокрема стягнення заробітної плати, строк звернення якого встановлено положеннями статті 233 КЗпП України, в редакції з 19 липня 2022 року.
Керуючись ст.123, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити, визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
Позовну заяву разом з усіма доданими до неї матеріалами - повернути позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя І.І.Соломко