26 березня 2025 року Справа № 640/22557/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглядаючи у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та несплаченої вихідної допомоги при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України Рябошапки Руслана Георгійовича, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №1136ц від 17 жовтня 2019 року;
- визнати протиправними дії Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича щодо видачі наказу Генеральної прокуратури України № 1136ц від 17 жовтня 2019 року;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокуратура або на посаді в Офісі Генерального прокуратура, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді заступника керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України;
- стягнути з Офісу Генерального прокуратура на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день ухвалення рішення суду;
- стягнути з Генерального прокурора ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 коп;
- стягнути з Офісу Генерального прокуратура на користь ОСОБА_1 несплачену вихідну допомогу при звільненні в розмірі 40836, 60 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2019 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2020 клопотання представника позивача про заміну відповідача Генеральну прокуратуру України на Офіс Генерального прокурора задоволено. Змінено у справі назву відповідача Генеральну прокуратуру України на Офіс Генерального прокурора України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження у справі №640/22557/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (із змінами).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №640/22557/19 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року скасовано, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича про визнання протиправним та скасування наказу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, Київський окружний адміністративний суд передав Черкаському окружному адміністративному суду 244 справи, в тому числі і справу №640/22557/19.
Вказана адміністративна справа шляхом автоматизованого розподілу передана судді Кульчицькому С.О.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 прийнято адміністративну справу №640/22557/19 до провадження. Справу вирішено розглядати з початку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
14.02.2025 за вх.№7843/25 до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Селівакіна Ігоря Олександровича про передачу справи за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду. Клопотання вмотивовано тим, що за час розгляду даної справи змінилося місце проживання позивача, зокрема, наразі місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 . Позаяк позивач проживає у будівлі, яка ще не була введена в експлуатацію, він не може змінити адресу реєстрації з попередньої, у місті Києві. Зазначена інформація підтверджується актом обстеження за місцем проживання/реєстрації громадян Солонківської сільської ради від 05.02.2025. Окрім цього, позивач є працівником Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та перебуває на посаді заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та зонального контролю у званні полковника поліції. Зазначена інформація підтверджується довідкою №4049-2025, виданою Департаментом внутрішньої безпеки Львівського управління Національної поліції України від 03.02.2025. Також, представник позивача зазначає, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.07.2024. Тому, на переконання предстанвика позивача, справа №640/22557/19 не є підсудною Черкаському окружному адміністративному суду та має бути передана за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду, де позивач зможе реалізувати своє конституційне право на доступ до суду.
Розглянувши клопотання представника позивача про передачу справи №640/22557/19 до іншого суду за територіальною підсудністю, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Відтак, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Отже, стаття 25 КАС України пов'язує підсудність справи за вибором позивача із зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.
На підтвердження обставин, якими обгрунтовано клопотання про передачу справи №640/22557/19 до Львівського окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю, а саме проживання позивача у Львівській області, представником позивача надано до суду копію акту обстеження за місцем проживання/реєстрації громадян Солонківської сільської ради від 05.02.2025, копію військового квитка серія НОМЕР_1 від 02.02.2017 та копію довідки Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 03.02.2025 №4049-25.
Так, згідно акту обстеження за місцем проживання/реєстрації громадян Солонківської сільської ради від 05.02.2025, комісією встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації.
Відповідно до відомостей військового квитка серія НОМЕР_1 від 02.02.2017, ОСОБА_1 перебуває на військову обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.07.2024.
Згідно довідки Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 03.02.2025 №4049-25 ОСОБА_1 є працівником Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та перебуває на посаді заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та зонального контролю. Фактичне місце служби: АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що в даному випадку фактичне місце проживання позивача без реєстрації не може вважатися місцем проживання позивача "зареєстрованим у встановленому законом порядку" для цілей застосування статті 25 КАС України при визначені підсудності даної справи.
Так, відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Наведене вище визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.
Відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-ІV (далі - Закон №1382-ІV).
У статті 3 Закону №1382-ІV міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, зокрема:
- місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
- місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Механізм декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлення форми необхідних для цього документів визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 цього Порядку декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.
Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.
Пунктом 46 вказаного Порядку визначено, що посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення:
приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи;
вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022;
формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.022022.
Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.
Відтак, суд доходить висновку, що надані представником позивача копія акту обстеження за місцем проживання/реєстрації громадян Солонківської сільської ради від 05.02.2025, копія військового квитка серія НОМЕР_1 від 02.02.2017 та копія довідки Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 03.02.2025 №4049-25 не є документами, які підтверджують зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування позивача у селі Зубра Львівського району Львівської області, місті Львові чи Львівській області, а підтверджують лише фактичне місце проживання та служби позивача.
Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що для застосування положень частини 1 статті 25 КАС України, яка визначає підсудність справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому, місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Наведеною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача, не зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Відповідно, ця справа не підсудна Львівському окружному адміністративному суду, оскільки факт реєстрації у визначеному законом порядку місця проживання/перебування позивача у селі Зубра Львівського району Львівської області, місті Львові чи Львівській області не підтверджено, належних доказів щодо цього суду не надано.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для передачі матеріалів адміністративної справи №640/22557/19 на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду, тому у задоволенні клопотання представника позивача слід відмовити.
Керуючись статтями 19, 25, 29, 241-243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Селівакіна Ігоря Олександровича про передачу адміністративної справи № 640/22557/19 за підсудністю - відмовити.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ