Справа № 560/4028/25
іменем України
27 березня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернулась в суд з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить визнати неправомірною і скасувати постанову Державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Рибчука Олександра Івановича від 13.11.2014р., серія та номер 44434601 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , якою накладено арешт на все нерухоме майно, в т. ч. і земельні ділянки (паї) з кадастровими номерами 6824288000:06:002:0413, 6824288000:06:002:0414, розташовані в с. Сербенівка Старокостянтинівського району.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 6 лютого 2025р. звернулась до нотаріуса з питання продажу земельних ділянок і нотаріус повідомила, що земельні ділянки знаходяться під арештом. Позивач звернулась до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради і отримала інформаційну довідку, з якої дізналась, що Державним виконавцем Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Рибчуком Олександром Івановичем, який наразі вже не працює, 13.11.2014р. винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер № 44434601, якою накладено арешт на все нерухоме майно, в т. ч. і зазначені земельні ділянки. Виконавчою службою саме виконавче провадження, журнали реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції знищені, помилково накладений арешт на земельні ділянки не знято. У випадку арешту належних позивачу земельних ділянок прослідковується порушення не тільки норм Закону України "Про виконавче провадження" (несвоєчасне зняття арешту з нерухомого майна), а й Конституції України (ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності).
Ухвалою суду від 14 березня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 27.03.2025 р. о 10:00 год. в приміщенні Хмельницького окружного адміністративного суду за адресою м. Хмельницький, вул. Козацька, 42.
Відповідач правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому строк згідно ухвали не скористався, жодних документів до суду не подав.
Від відповідача надійшов інформативний лист, в якому вказано, що 23.11.2015 року державним виконавцем у відповідності до вимог п. 9 частини першої ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві. Повторно виконавчого листа не було пред'явлено стягувачем. Також зазначено, що надати будь-які копії виконавчого провадження не виявляється можливим, оскільки журнали реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, матеріали виконавчих проваджень переданих державному виконавцю, знищені відповідно до ч. 2 Розділу XI наказу Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями: "Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки".
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про місце, дату та час повідомленні належним чином, клопотань, заяв до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
На праві власності ОСОБА_1 належать земельні ділянки (паї) з кадастровими номерами 6824288000:06:002:0413, 6824288000:06:002:0414, розташовані в с. Сербенівка Старокостянтинівського району.
На виконанні Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) знаходилось виконавче провадження № 44434601 з приводу виконання виконавчого напису від 17.03.2014р. про звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , якої належить ОСОБА_1 .
Державним виконавцем 13.11.2014 року та 18.06.2015 року винесено постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження.
23.11.2015 р. держаним виконавцем у відповідності до вимог п.9 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" у ВП 44434601 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Журнали реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, матеріали виконавчих проваджень у ВП 44434601 переданих державному виконавцю, знищені відповідно до ч. 2 Розділу XI наказу Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, що підтверджується листом відповідача від 20.03.2025 року № 28054/25.17-42.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, щодо не зняття арешту майна боржника та заборони на його відчуження позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV (що був чинний на момент завершення виконавчого провадження № 44434601) (далі - Закон № 606-ХІV).
Статтею 1 Закону № 606-ХІV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 11 Закону № 606-ХІV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 52 Закону № 606-ХІV передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно з частиною другою статті 55 Закону № 606-ХІV державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.
Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (стаття 40 Закону № 606-ХІV).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 606-ХІV виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача.
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів існування на момент звернення з цим позовом до суду незавершених виконавчих проваджень, у межах яких ОСОБА_1 виступає боржником та на майно якого накладено арешт та не підтверджено належними доказами правомірності існування іншого виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим документом.
Згідно з статтею 38 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Аналізуючи вказані приписи Закону № 606-XIV, враховуючи, що судом підстав для продовження дії арешту майна ОСОБА_1 не встановлено, суд доходить висновку про безпідставність дії арешту майна.
Разом із тим суд звертає увагу на твердження сторін про знищення матеріалів виконавчого провадження у зв'язку із закінченням терміну їх архівного зберігання, та вказує на таке.
Відповідно до положень пунктів 9.9, 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, чинного на момент проведення примусового виконання, передбачено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. державному виконавцеві.
Завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.
Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Відповідно до статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
З огляду на вищевказане, знищенню підлягають тільки завершені виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчились, а тому, з урахуванням листа відповідача від 20.03.2025 року № 28054/25.17-42, який підтверджує знищення матеріалів виконавчого провадження № 44434601 за закінченням терміну їх архівного зберігання, і відсутності виконавчих проваджень у період з 2015 по 2025 роки, суд дійшов висновку, що виконавче провадження № 44434601 є завершеним, що в свою чергу мало стати наслідком для зняття накладеного арешту.
Суд зазначає, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, провадження, від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц .
Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_1 , який був накладений відповідно до виконавчого провадження № 44434601, та зобов'язання Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1 , який був накладений відповідно до виконавчого провадження № 44434601.
При вирішенні спору суд обирає спосіб захисту, застосований Верховним Судом у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 815/7269/15.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини другої статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задоволити.
Визнати протиправною бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_1 , який був накладений відповідно до виконавчого провадження № 44434601.
Зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1 , який був накладений відповідно до виконавчого провадження № 44434601.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Тернопільська, 13/2, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29018 , код ЄДРПОУ - 37225071)
Головуючий суддя П.І. Салюк