Справа № 560/17206/24
іменем України
27 березня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий батальйон територіальної оборони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий батальйон територіальної оборони), в якій просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не належного розгляду рапорту про звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з ІІ групою інвалідності;
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», в зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, як особою з ІІ групою інвалідності.
Позов мотивований тим, що відповідач при розгляді рапорту позивача про звільнення на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» допустив протиправну бездіяльність, оскільки не направив на адресу позивача жодної відповіді за результатами розгляду рапорта.
Відповідачем 12.12.2024 подано відзив на позовну заяву у якому зазначає, що молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
На адресу відповідача 06.10.2024 надійшов рапорт позивача від 05.10.2024 (вх. №4759 від 06.10.2024) відповідно до якого просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 цієї ж статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Заявником зазначалося, що його мати, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю II групи та згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (№938705 від 20.05.2024) їй протипоказана важка фізична праця, а також те, що під час огляду лікарсько-консультативною комісією 20.09.2024 встановлено, що вона потребує постійного стороннього догляду й нездатна до самообслуговування.
Зазначає, що за результатами розгляду рапорту позивача, командиром військової частини НОМЕР_1 25.10.2024 подано клопотання на адресу командира військової частини НОМЕР_3 (№1473/3/1544/нт від 25.10.2024) про звільнення з військової служби підпорядкованих військовослужбовців (до списку яких включений був, зокрема, позивач) на підставах, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
Вказує, що командиром військової частини НОМЕР_1 за результатами розгляду рапорту позивача прийнято позитивне рішення щодо його звільнення з військової служби.
Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та безпідставними, оскільки питання щодо прийняття рішення про звільнення військовослужбовця-позивача з військової служби розглянуто відповідачем відповідно до встановлених законодавством норм, що регулюють порядок проходження та звільнення з військової служби. У задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі.
Від представника позивача 23.01.2025 надійшла відповідь на відзив у якій зазначає, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача так як у матеріалах справи чітко вбачається, що навіть відповіді, у вигляді та у спосіб визначений чинним законодавством, на свій рапорт не отримав. Щодо підпорядкування відповідача військовій частині НОМЕР_3 зазначає, що це внутрішні питання відповідача. Для цілей адміністративного судочинства є неважливим хто безпосередньо підписує наказ. Рапорт подається по команді. Метою даного позову є захист прав позивача на належний розгляд його рапорту на звільнення.
Від представника відповідача 29.01.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив у яких зазначає, що представник позивача помилково стверджує, що основною тезою відзиву є те, що позивач звернувся не до належного відповідача.
Зазначає, що Головним твердженням відзиву на позовну заяву в справі № 560/17206/24 є те, що військовою частиною НОМЕР_1 здійснено усі можливі заходи щодо розгляду рапорту молодшого сержанта ОСОБА_3 , передбачені нормативно-правовими актами України (зокрема й підзаконними).
Вказує, що за результатами розгляду рапорту позивача, командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято позитивне рішення щодо звільнення з військової служби і, зважаючи на приписи Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 р. № 170, а також Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 р, скеровано відповідне клопотання (подання) про звільнення військовослужбовця до вищого командування за підпорядкованістю.
Після надходження відповіді від командира військової частини НОМЕР_3 (№ 1472/2/987 від 29.10.2024 р.) щодо розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби, останнього цього ж дня було проінформовано через його безпосереднього командира. Цей факт безпосередньо визнається й самим позивачем у межах пред'явленої позовної заяви.
Зазначає, що конкретного способу (форми відповіді) щодо інформування військовослужбовців на поданий ними рапорт у паперовій формі не передбачений. Відповідно до Розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 р. № 531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
На рапорті від 06 жовтня 2024 року про звільнення молодшого сержанта ОСОБА_3 з військової служби присутня резолюція командира військової частини НОМЕР_1 «до опрацювання» начальнику групи персоналу військової частини НОМЕР_1 та помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи, що надалі безпосередньо мало вираження у формуванні та скеруванні клопотання (подання) про звільнення військовослужбовця до вищого командування за підпорядкованістю. Так, після надходження листа-відповіді від командира військової частини НОМЕР_3 підпорядкованого військовослужбовця повідомлено щодо прийнятого рішення посадовою особою, яка уповноважена на звільнення військовослужбовців на підставі, передбаченою підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. № 2232-XII.
Наполягає на тому, що з урахуванням обсягу наданих повноважень командирові військової частини НОМЕР_1 питання щодо прийняття рішення про звільнення військовослужбовця-позивача з військової служби розглянуто відповідачем відповідно до встановлених законодавством норм, що регулюють порядок проходження та звільнення з військової служби.
Суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивачем 06.10.2024 подано рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
До рапорту було додано:
1. Копію паспорту та ІПН заявника.
2. Копію свідоцтва про народження заявника.
3. Копію свідоцтва про розірвання шлюбу батьків заявника.
4. Копію паспорту та ІПН матері заявника.
5. Копію відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб.
6. Копію довідки МСЕК матері.
7. Копію пенсійного посвідчення матері заявника.
8. Копію довідки про перебування матері заявника на обліку в пенсійному фонді.
9. Копію довідки про реєстрацію проживання.
10. Копію акту №9 про встановлення факту здійснення догляду.
11. Копію висновку ЛКК.
12. Копію довідки ЛКК.
13. Копію нотаріально-посвідченої заяви матері заявника.
За результатами розгляду рапорту позивача, командиром військової частини НОМЕР_1 25.10.2024 подано клопотання на адресу командира військової частини НОМЕР_3 (№1473/3/1544/нт від 25.10.2024) про звільнення з військової служби підпорядкованих військовослужбовців (зокрема, позивача) на підставах, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
29.10.2024 позивача викликали до штабу військової частини НОМЕР_1 та ознайомили з листом від 29.10.2024 №1472/2/987 за підписом командира військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ОБрТрО) (вказана обставина стверджується в позовній заяві представником позивача).
Зазначеним листом відмовлено у задоволенні рапорту у зв'язку з тим, що позивачем до рапорту не додано документи, які б підтверджували відсутність у матері військовослужбовця інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Вказано, що підстави для звільнення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби згідно з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відсутні.
Вказаним листом позивача також повідомлено, що він має право повторно звернутись з рапортом про звільнення з військової служби, долучивши копії документів, які б підтверджували підстави для звільнення, встановлені ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вважаючи, що військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий батальйон територіальної оборони) при розгляді рапорту позивача допустила протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з такого.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Суд звертає увагу, що пункт 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ містить широкий перелік підстав звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини, серед яких передбачено і таку підставу як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абз. 13).
Суд враховує, що 18.05.2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024 року, яким внесено зміни до Закону №2232-XII.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції до внесення змін Законом №3633-IX) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
У свою чергу, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції згідно Закону №3633-IX) встановлено, що перелік сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби визначено частиною дванадцятою цієї статті.
Відтак, саме абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII врегульовано, що під час дії воєнного стану, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, аналіз положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII свідчить про те, що для звільнення з військової служби необхідною є наявність таких умов:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка);
- наявність у осіб, які потребують догляду, I чи II групи інвалідності;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як встановлено судом, позивачу відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки, позивачем до рапорту не додано документи, які б підтверджували відсутність у матері військовослужбовця інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Аналізуючи наведені підстави відмови у звільненні з військової служби позивача, суд враховує таке.
Порядок звільнення з військової служби визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. N 551-XIV, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 № 438/16454, відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція).
Інструкція визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 1.1 Інструкції).
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (п. 14.28 Інструкції).
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
При цьому, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.
Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Тож наслідком подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту. Суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 року №531, який набрав чинності 08.08.2024, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531).
Пунктом 9 Порядку №531 унормовано, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №531 відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Суд зазначає, що у даній адміністративній справі не спірними ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є родичами першого ступеня споріднення (син та мати).
Спірним питанням у даній справі є доведення (не доведення) позивачем відсутності в ОСОБА_2 - особи з інвалідністю ІІ групи інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Перелік осіб які відносяться до членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення зокрема визначений у пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
На підтвердження відсутності родичів першого та другого ступеня споріднення у ОСОБА_2 , позивач до рапорту додав: копію свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_5 , копію свідоцтва про розірвання шлюбу батьків позивача серії НОМЕР_6 , копію довідки Корчівського старостинського округу Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 10.06.2024 №79 про місце проживання ОСОБА_2 та про те, що ОСОБА_1 є її сином, копію акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду №9 а також, копію нотаріально посвідченої заяви матері про те, що позивач є її єдиним сином та здійснює постійний догляд за нею, як за особою з інвалідністю ІІ групи.
Однак, на переконання суду, вищевказані документи посвідчують певні юридичні факти, однак не в повній мірі підтверджують відсутність в особи з інвалідністю ІІ групи ( ОСОБА_2 ) інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Cтаттею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Зокрема, позивачем до рапорту не додано документів на підтвердження наявності (або відсутності) в особи, яка потребує постійного стороннього догляду ОСОБА_2 рідних братів та сестер, онуків, які згідно з законодавством є членами сім'ї другого ступеня споріднення і також (за їх наявності) могли б здійснювати догляд за ОСОБА_2 . Відомості про те, що позивач є єдиним сином ОСОБА_2 також не підтверджені належними та допустимими доказами і базуються лише на свідченнях самої ОСОБА_2 .
У вказаному контексті, суд критично оцінює нотаріально завірену заяву ОСОБА_2 , про те, що позивач є її єдиним сином, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 78 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
У пункті 6.2. глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5 також зазначається, що нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до 1.3 розділу I Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 24.07.2008 № 1269/5 на запити фізичних осіб та державних органів, органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб), а також шляхом безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, нотаріусів до Реєстру у випадках, передбачених законом, з Реєстру видаються (отримуються) такі форми витягів:
а) витяг з Реєстру, що містить окремі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису;
б) повний витяг з Реєстру, що містить усі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису.
З огляду на вищевказане, відсутність або наявність інших осіб, які можуть бути членами сім'ї ОСОБА_2 першого та другого ступенів споріднення повинна бути підтверджена відповідними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Зокрема:
- відсутність батьків у ОСОБА_2 може бути підтверджено свідоцтвом про смерть;
- відсутність у ОСОБА_2 інших дітей може бути підтверджено повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян);
- відсутність рідних братів/сестер у ОСОБА_2 , може бути підтверджено повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян) зробленим на ім'я її матері;
- відсутність у ОСОБА_2 онуків може бути підтверджено повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян) зробленого на кожну дитину ОСОБА_2 .
Зважаючи на вищевикладене, посилання представника позивача на нотаріально завірену заяву ОСОБА_2 про те, що вона перебуває на утриманні позивача, який є її єдиним сином та про те, що інших працездатних осіб, зобов'язаних її утримувати немає, як на доказ - є помилковим та неналежним у розумінні ст. 74 КАС України.
Крім того, 02.10.2024 набрали чинності Зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція), внесені наказом Міністерства оборони України №495 від 23.07.2024.
Додатком 19 до Інструкції, в редакції із внесеними змінами, визначено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді (п. 26 Додатку).
Суд також вказує на те, що для звільнення з військової служби за вищевказаною підставою військовослужбовцю до рапорту в обов'язковому порядку необхідно надати акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Вказаного акту позивачем до рапорту долучено не було.
Отже, дослідивши додані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби документи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 при зверненні з рапортом про звільнення з військової служби не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що його мати ОСОБА_2 (як особа з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду) не має інших, окрім позивача, членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або ж що такі інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Окрім того, до рапорту про звільнення не було додано акта обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З огляду на встановлені обставини справи та вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби.
У даних спірних відносинах військова частина НОМЕР_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові підстави для задоволення даного позову відсутні.
Водночас суд зазначає, що позивач за наявності у нього інших документів, окрім тих, які були додані до рапорту про звільнення з військової служби, не позбавлений права звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів підставності заявлених вимог. Натомість відповідачем доведено, що у спірних відносинах він діяв обґрунтовано та правомірно, тому позов задоволенню не підлягає.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий батальйон територіальної оборони) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_8 )
Головуючий суддя О.О. Михайлов