Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позову без руху
27 березня 2025 р. справа № 520/6704/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344 ), щодо відмови в застосуванні під час обчислення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2022-2024 роки, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2022-2024 роки, починаючи з 04 грудня 2024 року,
встановив:
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
По-перше, відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Окрім того, згідно з п.4 ч.5 ст.160 та п.5 ч.5 ст.160 КАС України у позові мають бути указані вимоги і виклад обставин в обґрунтування цих вимог, а також зазначення доказів, котрі підтверджують ці обставини.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за 2022-2024 роки, починаючи з 04 грудня 2024 року.
Разом із тим, у позові заявник не наводить жодних обставин та не подає жодних доказів виникнення у суб"єкта владних повноважень обов"язку з приводу проведення перерахунку пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за 2022-2024 роки саме з 22.08.2024р., оскільки з матеріалів справи встановлено, що позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 02.01.2025р.
При цьому, суд зважає, що відносно календарної дати - 22.08.2024р. період часу 2022р.-2024р. не може бути кваліфікований у якості трьох календарних років, що передують року звернення, позаяк 2024р. є роком, у якому заявник просить призначити пенсію за віком.
Відсутність цих обставин та згадки про докази в їх підтвердження згідно з ч.1 ст.2, ч.3 ст.73, п.3 ч.1 ст.173, п.5 ч.1 ст.180 КАС України об"єктивно унеможливлює відправлення правосуддя у зв"язку із неможливістю як визначення предмета доказування у спорі, так і визначення судом факту існування юридичного спору як такого у розумінні ч.2 ст.124 Конституції України, відсутність чого є підставою для постановлення процесуального рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Натомість, у тексті позову не наведено жодних конкретних обставин, з якими позивач пов"язує порушення власних прав (інтересів) та вчинення протиправних управлінських волевиявлень суб"єкта владних повноважень.
По-друге, в оформленні матеріалів адміністративного позову виявлено недолік у вигляді відсутності доказів оплати судового збору, що не відповідає положенням ч. 3 ст. 161 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, одночасно з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з тим, що предметом позову є захист соціальних прав.
Розглянувши заявлене клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналізуючи статтю 8 Закону України "Про судовий збір", суд зазначає, що обов'язковою умовою для звільнення від сплати судового збору де предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю є майновий стан сторони.
Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження та застосування практики Європейського Суду з прав людини" визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Положеннями ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду на зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк, але таке повноваження може бути реалізовано судом виключно з огляду на майновий стан учасника суспільних відносин та предмет спору.
Отже, єдиною підставою для прийняття судом зазначених у цій нормі процесуальних рішень є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (як то: довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
При цьому, наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті позивачем судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на позивача.
Схожий правовий висновок відносно правил вирішення судом подібного питання (визнання достатніми підстав для визнання причини пропуску строку на звернення до суду поважними) викладений у постанові Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22, де указано, що суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об'єктивну неможливість позивачем у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову. Такі обставини наводяться Позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об'єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними КАС України.
Отже, і при вирішенні процесуальних питань у порядку ч.1 ст.133 КАС України суд також не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку доказів та обставин про дійсний майновий стан позивача, бо на цій стадії відправлення правосуддя застосування судом положень ч.4 ст.9 та ст.80 КАС України за загальним правилом є неможливим.
У розумінні приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
При цьому, скаржник має довести існування істотних та дійсних фінансових труднощів та гарантувати сплату коштів у майбутньому.
Проте, позивачем до матеріалів справи не додано доказів з приводу підтвердження власного майнового стану та з приводу відсутності фінансової змоги сплатити судовий збір (зокрема співвідношення між отриманою пенсією та розміром належного до сплати судового збору) у зв'язку з чим суд змушений відмовити у задоволенні клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору.
Тому з огляду на зміст заявлених вимог та положення ч.1 ст.4, п.3 ч.2 ст.4, ч.3 ст.4, ч.4 ст.6 Закону України від 08.07.2011р. №3674-VI "Про судовий збір" для усунення недоліку позивачу належить подати до суду оригінал документу про оплату судового збору у розмірі 968,96грн. на рахунок - UA678999980313141206084020661, одержувач - ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код одержувача - 37874947, банк одержувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Викладене зумовлює залишення позову без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
1. Клопотання про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору - залишити без задоволення.
2. Позов - залишити без руху.
3. Надати час для усунення недоліків - 5 днів від дати отримання цієї ухвали.
4. Встановити способом усунення недоліків подання до суду доказів існування у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області обов"язку здійснити перерахунок пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за 2022-2024 роки з 04.12.2024р.; доказів сплати судового збору.
5. Роз'яснити, що невиправлення недоліків в оформлення позову зумовлює повернення позову.
6. Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко