Рішення від 26.03.2025 по справі 520/10939/24

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 р. № 520/10939/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61002, код ЄДРПОУ 40108599), в якому просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (03 дні) за 2015 рік, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за квітень, листопад, грудень 2020 року, березень - червень 2021 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017 р.;

- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (03 дні) за 2015 рік, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за квітень, листопад, грудень 2020 року, березень - червень 2021 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 рік, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за квітень, листопад, грудень 2020 року, березень - червень 2021 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017 р.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 01.07.2024 по 29.07.2024 перебував у відпустці, у період з 07.10.2024 по 11.10.2024 перебував на навчанні, з 28.10.2024 по 05.11.2024 та з 23.12.2024 по 15.01.2025 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, в період з 07 листопада 2015 року по 15 червня 2021 року, проходив публічну службу в Національній поліції України та у відповідності до наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 15 червня 2021 року № 287о/с «По особовому складу» звільнений згідно із п. 2 ч. 1 ст. 77 законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, через хворобу.

Під час проходження служби позивачем не використано 3 доби чергової оплачуваної відпустки за 2015 р., тоді як відповідачем протиправно не виплачена компенсація за невикористану частину щорічної відпустки.

Згідно з доводами в позовній заяві, позивачу не нараховувалась і не виплачувалась додаткова доплата за службу в особливих умовах, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за квітень, листопад, грудень 2020 року, березень - червень 2021 року.

Також з позовної заяви вбачається, що відповідачем не проводилась індексація грошового забезпечення позивача у період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017 року, а як наслідок останньому не здійснювались виплати належних йому сум.

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу частини грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки щорічної відпустки за 2015 рік, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за квітень, листопад, грудень 2020 року, березень - червень 2021 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Листом від 27.03.2024 року № 38аз/119/05/29-2024 відповідач повідомив, що грошове забезпечення позивача за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 не індексувалось, а проведення індексація розпочато лише 01.11.2017. Також щорічну чергову оплачувану відпустку за 2015 рік позивач використав частково (невикористана частина становить 3 доби додаткової відпустки). Також при звільнені не було нараховано та не виплачена відповідна компенсація.

Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

У відповідності до статей 17, 46 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у військових формуваннях. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.ст. 59, 60 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (зі змінами та доповненнями) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питання проходження служби в поліції.

Разом з цим ч. 10 ст. 62 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченого цим законом та іншими актами законодавства.

Статтею 94 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається відповідно до Закону, а порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

У відповідності до п. 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 квітня 2016 року № 260, до складу грошового забезпечення входять, зокрема щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер).

Крім того ст.ст. 1-5 закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 р. № 1282-ХІІ (зі змінами та доповненнями) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Порядок проведення індексації грошових коштів населення визначається Кабінетом Міністрів України, який в свою чергу 17 липня 2003 р. Постановою № 1078, затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до приписів п.п. 2-6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення поліцейських. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства. Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, серед іншого підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У відповідності до п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 вказав, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому суд наголошує, що обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Відповідно до інформації, що міститься у листі ГУНП в Харківській області від 27.03.2024 № 38аз/119/05/29-2024 грошове забезпечення позивача за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 не індексувалось, а проведення індексація розпочато лише 01.11.2017.

Тому, суд прийшов до висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 по 31 жовтня 2017 року.

Щодо компенсації за невикористану частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2015 рік, позивач не використав (невикористана частина становить 03 доби основної відпустки), тобто за період з 07 листопада 2015 року по 15 червня 2021 року. Також при звільнені позивачу не була нарахована та не виплачена відповідна компенсація, що підтверджується листом ГУНП в Харківській області від 27 березня 2024 р. № 38аз/119/05/29-2024.

Суд зазначає, що Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Зазначеним Законом установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 3) творча відпустка; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати.

Статтею 24 законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (зі змінами та доповненнями) визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, що також узгоджується зі змістом ст. 83 Кодексу закону про працю України.

Приписами ст.ст. 92, 93 закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) визначено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Як вже зазначалось судом поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Законом, а порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 3 Розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, що затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 р. № 260 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами п. 8 Розділу ІІІ зазначеного Порядку та умов, встановлено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Суд звертає увагу, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VШ і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Таким чином, суд, вирішуючи спір у даній справі, враховує правову позицію вказану Верховним Судом в постановах від 19 січня 2021 року по справі № 160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 та дійшов наступних висновків.

Листом від 27.03.2024 № 38аз/119/05/29-2024 Управління повідомило, що позивач під час проходження служби в Національній поліції з 07 листопада 2015 по 15 червня 2021 року, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2015 рік не використав (невикористана частина становить 03 доби основної відпустки), тобто за період з 07 листопада 2015 року по 15 червня 2021 року позивач не використав 03 доби чергової оплачуваної відпустки за 2015 рік, а при звільнені не було нараховано та не виплачена відповідна компенсація.

Компенсація за невикористану частину основної і додаткової відпустки не встановлювалась та не виплачувалась.

Щодо позовних вимог у частині не нарахування додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із наступними змінами) (далі по тексту - Постанова №211) установлено карантин з 12 березня 2020 року на усій території України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі по тексту - Постанова №342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Згідно з пунктом 2 Постанови №342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.

Наказом ГУ НП в Харківській області від 12 листопада 2020 року №2165 затверджено Порядок визначення персонального переліку поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду питання щодо встановлення додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 (далі по тексту - Порядок №375).

Порядок №375 розроблено з метою:

- матеріального стимулювання несення служби поліцейськими окремих категорій, які прямо і безпосередньо виконують функції протидії поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-І9, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та при виконанні цих обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, що підвищує ризик їх захворювання;

- усвідомлення керівників підрозділів ГУ НП їх персональної відповідальності за об'єктивне визначення переліку поліцейських підпорядкованого підрозділу, які виконували функції протидії поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, та при виконанні цих обов'язків мали безпосередній контакт з населенням;

- цільового використання бюджетних коштів, виділених на виплату доплати до грошового забезпечення поліцейських відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.

Пунктом 1 Постанови №375 установлено, що на період дії карантину, встановленого Постановою №211, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, в тому числі поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Пунктом 3 визначені критерії, яким мають відповідати поліцейські, які включаються до персонального переліку поліцейських, яким установлюється доплата, а саме:

1) несли службу в період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни, та у безпосередньому контакті з населенням виконували відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 (далі по тексту - Постанова №641, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одну або декілька з наступних функцій:

- здійснення поточного контролю за перебуванням особи в місці самоізоляції шляхом проведення перевірки фактичного перебування осіб за зазначеними ними адресами самоізоляції (відвідування на дому) (п.28 Постанови №641);

- виконання поточного контролю дотримання карантинних обмежень на вулицях, у парках, інших громадських місцях, проведення вибіркової перевірки документів, що посвідчують особу (п.31 Постанови №641);

- здійснення заходів контролю виконання протиепідемічних вимог під час здійснення пасажирських перевезень (п.46-4 Постанови №641);

2) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням: протиепідемічні заходи, покладені на поліцію протоколами засідань державних чи регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, відповідно до «зеленого», «жовтого» - «помаранчевого» та «червоного» рівнів епідемічних загроз, зокрема:

- заходи контролю за дотриманням маскового режиму при посадці у громадський транспорт (автобус, тролейбус, трамвай) на зупинках, які постійно мають значні навантаження та найбільш завантажених кінцевих зупинках(у пікові години);

- проведення рейдів щодо недопущення роботи нічних розважальних закладів відповідно до діючого протиепідемічного законодавства;

- контроль за недопущенням порушень протиепідемічного законодавства та обмежень керівниками (власниками) приватних навчальних закладів області (якщо такі обмеження встановлено рішеннями державної чи регіональної комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій).

3) здійснювали: в безпосередньому контакті з населенням заходи щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян згідно з пунктом 1 Постанови №375:

- поліцейські, які залучаються до підтримання публічного порядку та додержання вимог протиепідемічного законодавства під час проведення масових заходів (збори, мітинги, походи, демонстрації, пікети, публічні релігійні заходи: святкові та пам'ятні заходи, організовані органами державної влади та місцевого самоврядування; заходи, організовані іноземними дипломатичними установами в Україні; офіційні спортивні змагання, масові спортивні та культурно-видовищні заходи, візити осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, вибори до органів влади та місцевого самоврядування);

- поліцейські, які несуть службу на стаціонарних постах та в складі мобільних груп із забезпечення карантинних заходів, розташованих на кордонах території обслуговування з іншими областями країни.

4) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням заходи щодо забезпечення захисту прав дітей згідно з пунктом 1 Постанови №375, статті 5 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 19.12.2017 №1044:

- проведення за місцем проживання чи навчання бесід з питань індивідуальної профілактики з дітьми, які перебувають на профілактичному обліку, складання відповідного рапорту (акту);

- заходи за заявою про безвісне зникнення дитини (опитування родичів, друзів, вчителів, однокласників, оточення, подомовий обхід), отримання пояснень від опитаних;

- за повідомленнями медичних, освітніх закладів, соціальних служб відвідування дитини за місцем проживання з питань запобігання домашньому насильству, жорстокому поводженню з дітьми, збір медичних документів для підтвердження фактів, отримання пояснень опитаних осіб, складання рапорту, адміністративного протоколу;

- рейди у метрополітені, на ринках, місцях скупчення дітей з метою запобігання дитячій бездоглядності; здійснення заходів поліцейського піклування щодо дітей (з поміщення до лікарні чи дитячого закладу, складання рапорту, протоколу поліцейського піклування;

- відвідування за повідомленням органу освіти дитини за місцем проживання з метою залучення дитини до навчання та захисту права дитини на здобуття освіти, складання рапорту та повідомлення до органу освіти;

- рейди з перевірки дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства щодо заборони продажу неповнолітнім особам алкогольних, слабоалкогольних напоїв і тютюнових виробів - та складання рапорту, адміністративного протоколу;

- рейди з перевірки дотримання обмежень перебування дітей у нічний час у закладах, у яких проводиться діяльність у сфері розваг, та закладах громадського харчування, складання рапорту, адміністративного протоколу;

- проведення рейдів та виявлення фактів уживання дітьми алкоголю, складання адміністративних протоколів;

- відвідування за повідомленням соціальної служби проблемних сімей, складання рапорту та адміністративних протоколів за фактами невиконання батьківських обов'язків;

- рейди з відвідування дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання разом із службою у справах дітей для з'ясування умов проживання, складання акту;

- бесіди з дітьми та їх батьками (законними представниками) під час провадження в справі про адміністративне правопорушення, учинене дитиною; складання адміністративного протоколу;

- заходи за участю дітей (за окремими планами, вказівками НГІУ); проведення, за запитами навчальних заходів, бесід з дітьми, схильними до вчинення правопорушень, за місцем проживання, навчання або роботи (складання рапорту, відібранім пояснень, підготовка відповіді до навчального закладу);

- відвідування дитини за місцем проживання для з'ясування умов проживання, а також чинників, які можуть негативно впливати на неї, бесіди з батьками дитини, її законними представниками, членами сім'ї з метою усунення причин ї умов, які спонукали до вчинення дитиною адміністративного чи кримінального правопорушення, та складання рапорту.

За приписами п.п. 2-5 Постанови №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2», у відомчих закладах охорони здоров'я затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі по тексту - Порядок №485).

У пункті 1 Порядку №485 вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).

Згідно з пунктом 2 Порядку №485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, та, зокрема, Національна поліція (далі - органи системи МВС).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку №485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення, в тому числі поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання пункту 4 Постанови № 375 МВС видано наказ від 03 червня 2020 року №431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).

Таким чином, підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відтак, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.

Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.

У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.

Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.

Судовим розглядом встановлено, що позивач проходив службу в підрозділах патрульної поліції територіального підрозділу поліції, тоді як відповідно до Переліку підрозділів ГУНП в Харківській області, які забезпечують життєдіяльність населення, а також захисту прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням Додаток № 1 до Порядку, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 12.11.2020 р. № 2165, підрозділи патрульної поліції територіальних (відокремлених) відділів і відділень) поліції залучаються постійно (щоденно) до здійснення зазначених заходів. Відповідно до функціональних обов'язків (особливих) поліцейського відділу поліції в метрополітені ГУНП в Харківській області по охороні станцій Харківського метрополітену затверджених начальником відділу поліції в метрополітені ГУНП в Харківській області, поліцейський зобов'язаний здійснювати контроль а перепускним режимом на об'єкті, що підлягає охороні, перевіряти документи у осіб, які заходять чи знаходяться на станції після закриття станції на вихід. Поліцейський здійснює охорону станції шляхом патрулювання по периметру поста згідно плану охорони станції шляхом патрулювання по периметру поста згідно плану охорони, виконує охоронні заходи, що передбачені інструкцією. Зобов'язаний вживати заходів щодо попередження крадіжок та пошкоджень обладнання та споруд, що знаходяться під охороною. Потягом зміни (кожні перші 20 хвилин часу) обходити територію станції х метою виявлення забутих чи залишених речей та предметів, а також осіб, які можуть їх залишити. На кінцевих станціях та станціях «Московський проспект» і «Академіка Барабашова» сприяти працівникам метрополітену (операторів постів централізації, машиністам електропоїздів) у виконанні огляду вагонів постів централізації, машиністам електропоїздів) у виконанні огляді вагонів останніх електропоїздів перед закриттям станції на вихід та тих, що прямують у електродепо на нічний відстій. Дбає про безпеку пасажирів, працівників метрополітену та особисту безпеку під час виконання службових обов'язків чи під час перебування на території метрополітену. При несені служби по охороні об'єкту поліцейський відділу повинен вести роботу по попередженню кримінальних правопорушень, припиняти злочинні прояви, встановлювати і затримувати осіб, що їх скоїли. При зверненні громадян із заявами та повідомленнями про скоєні кримінальні правопорушення, встановлювати обставини правопорушення.

З огляду на викладене, відповідно до своєї посадової інструкції позивач займає посаду, на який виконував правоохоронні функції, зокрема забезпечував правопорядок і публічну безпеку, а також безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мав безпосередній контакт з населенням та окремими громадянами, у тому числі потенційно інфікованими, тобто виконуючи свої функціональні обов'язки Позивач здійснював заходи та виконував функції, що встановлені Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Тому, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за період з 07 листопада 2015 року до 15 червня 2021 р., додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за квітень, листопад, грудень 2020 року, березень - червень 2021 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.12.2018р. по справі № 820/4619/16 та від 14.03.2019р. по справі № 820/660/17.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (03 дні) за 2015 рік, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за квітень, листопад, грудень 2020 року, березень - червень 2021 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (03 дні) за 2015 рік, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за квітень, листопад, грудень 2020 року, березень - червень 2021 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов

Попередній документ
126164933
Наступний документ
126164935
Інформація про рішення:
№ рішення: 126164934
№ справи: 520/10939/24
Дата рішення: 26.03.2025
Дата публікації: 31.03.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (22.05.2025)
Дата надходження: 23.04.2024
Предмет позову: про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Учасники справи:
головуючий суддя:
ЖИГИЛІЙ С П
суддя-доповідач:
ЖИГИЛІЙ С П
ТІТОВ О М
відповідач (боржник):
Головне управління Національної поліції в Харківській області
заявник апеляційної інстанції:
Головне управління Національної поліції в Харківській області
позивач (заявник):
Науменко Юрій Миколайович
представник відповідача:
Тищенко Вікторія Володимирівна
представник позивача:
Мосін Андрій Володимирович
суддя-учасник колегії:
МАКАРЕНКО Я М
ПЕРЦОВА Т С