Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 березня 2025 р. №520/32528/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 по справі №520/20445/24 з 01.02.2023 з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 по справі №520/20445/24 за оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.05.2024 №ФХ-125796 без обмеження її граничним розміром з 01.02.2023, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.02.2023.
В обґрунтування позову позивачем вказано, що дії відповідача, які полягають у перерахунку пенсії, з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є протиправними та такими, що порушують його права. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10.12.2024 у справі відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Оцінивши наведені обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУПФ України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 з 15.11.2018.
З програми "Діловодства спеціалізованого суду", рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №520/20445/24, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2023 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ, статті 9 Закону України №2011-XII та з врахуванням положень Постанови №704, згідно оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.05.2024 №ФХ-125796.
Згідно з розрахунком пенсії позивача за період з 01.02.2023 грошове забезпечення для обчислення пенсії розраховано в розмірі 55504,75 грн., проте фактично виплачується, з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930,00 грн., з 01.10.2024 основний розмір пенсії складає 40353,33 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610 грн.
Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом у якому просив перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження її розміру, а також здійснити виплату недоплаченої суми пенсії, яка виникла внаслідок неправомірного обмеження відповідачем її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з 01.02.2023.
Проте, листом № №2000-0203-8/190071 від 30.10.2024 відповідач повідомив, що рішення суду виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов'язань.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Приписами частини 12 статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом і які були відряджені для роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах та одержували заробітну плату в порядку і розмірах, установлених для працівників цих органів та організацій, пенсії обчислюються виходячи з посадового окладу, встановленого за аналогічною посадою відповідно для осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
08.07.2011 прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.
У відповідності до частини першої статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
За приписами абзацу першого пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
На підставі Закону №3668-VI були внесені, також, зміни і до статті 43 Закону №2262-ХІІ.
Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Суд звертає увагу, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Верховний Суд постановах від 09.09.2019 у справі №463/925/17, від 14.05.2019 у справі №591/2109/17, від 15.04.2019 у справі №127/4270/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17 зазначив: «…буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими».
Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 є помилковим, та судом до уваги не приймається в силу рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
З огляду на зазначене, суд вважає, що частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ не встановлено обмеження максимального розміру пенсії позивача.
Отже, суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження, починаючи з 01.02.2023 максимального розміру пенсії позивача десятикратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є протиправними, а тому, позовні вимоги в цій частині необхідно задовольнити.
За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. the United Kingdom №44277/98).
У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини «Сєрков проти України» (№39766/05) встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Суд зазначає, що хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від28.08.2018 у справі №826/6382/17 та від16.10.2018 у справі №522/16882/17.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 по справі №520/20445/24 з 01.02.2023 з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.05.2024 №ФХ-125796 відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 по справі №520/20445/24, без обмеження її граничним розміром з 01.02.2023, з урахуванням раніше проведених виплат.
Приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 по справі №520/20445/24 з 01.02.2023 з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.05.2024 №ФХ-125796 відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 по справі №520/20445/24, без обмеження її граничним розміром з 01.02.2023, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С.Мороко