Справа № 420/40839/24
27 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 р. № 168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період з 20.03.2023 р. по 10.04.2023 р., з 24.04.2023 р. по 01.09.2023 р. у розмірі по 100000 грн. пропорційно із розрахунку на місяць;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 р. № 168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у розмірі 100000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за періоди з 20.03.2023 р. по 10.04.2023 р., з 24.04.2023 р. по 01.09.2023 р.;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. за період з 16.05.2022 р. по 22.12.2023 р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. згідно ЗУ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" за період служби з 12.05.2023 р. по 31.12.2023 р. з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 р. згідно ЗУ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" за період служби з 01.01.2024 р. по 27.03.2024 р. з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 12.05.2023 р. був мобілізований та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2024 р. № 68-РС його з 27.03.2024 р. звільнено з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. 13.10.2023 р. під час виконання бойового завдання отримав мінно-вибухову травму, пов'язану з захистом Батьківщини, яка відноситься до ступеню тяжких, що підтверджується довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 29.12.2024 р. Лікування у зв'язку з отриманою травмою тривало з 13.10.2023 р. по 08.03.2024 р. згідно медичних виписок щодо стаціонарного лікування та довідок військово-лікарської комісії щодо надання відпустки на лікування після поранення. Однак військовою частиною НОМЕР_1 належного нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 13.10.2023 р. по 08.03.2024 р. здійснено не було. Зокрема, за приписами Постанови № 168, пункту 7 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 р. № 912/в/29 до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. належить включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Оскільки перебування на лікуванні в період з 30.12.2023 по 31.12.2023 р. та з 28.01.2024 р. по 08.03.2024 р. підтверджено належними доказами, то дії відповідача щодо не виплати у вказаний період додаткової винагороди є протиправними. Крім того, в період з 16.05.2023 р. по 27.03.2024 р. відповідач протиправно розраховував грошове забезпечення без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Зазначає, що після скасування рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відновлена дія п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифних коефіцієнт. Тому розмір посадового окладу та окладу за військовим званням повинен розраховуватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 р., 01.01.2024 р. шляхом множення на тарифний коефіцієнт.
Ухвалою від 02.01.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
11.02.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки про порушені права позивач мав дізнатися під час звільнення 27.03.2024 р., а з позовною заявою звернувся лише 31.12.2024 р., тобто з пропуском місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України. Окрім цього, мотивувальна частина позову не відповідає прохальній, так як за тексом позову позивач зазначає про неналежне, на його думку, нарахування грошового забезпечення за період з 30.12.2023 р. по 31.12.2023 р. (за час проходження відпустки) та з 28.01.2024 р. по 08.03.2024 р., а в прохальній частині просить зобов'язати військову частині НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. за періоди з 20.03.2023 р. по 10.04.2023 р., з 24.04.2023 р. по 01.09.2023 р. Між тим, під час проходження лікування та перебування у відпустці позивачу нараховувалися та виплачувалися усі передбачені законодавством виплати, в тому числі додаткова винагорода: за жовтень 2023 року у розмірі 58064,52 грн., за листопад 2023 року у розмірі 100000 грн., за грудень 2024 року у розмірі 935448,39 грн., за січень 2025 року у розмірі 87096,77 грн. У зв'язку з цим, позивачем не доведено жодних протиправних дій зі сторони відповідача. Доводи позивача про необхідність здійснення перерахунку грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року за період з 16.05.2022 р. по 22.12.2023 р. є безпідставними, оскільки позивач був мобілізований 12.05.2023 р., зарахований до списків особового складу з 28.07.2023 р. та виключений зі списків особового складу з 27.03.2024 р. Отже, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28.07.2023 р. по 27.03.2024 р. Постановою КМУ від 12.05.2023 р. № 481, яка набрала чинності з 20.05.2023 р., пунктом 4 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Тому дії відповідача є правомірними.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 28.07.2023 р. по 27.03.2024 р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого від 17.10.2023 р. № 7871/1132 позивач з 14.10.2023 р. по 17.10.2023 р. перебував на стаціонарному лікуванні в КНП ММР "Міська лікарня швидкої медичної допомоги", а згідно виписного епікризу із картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 03.11.2023 р. № 5369 з 17.10.2023 р. по 03.11.2023 р. - на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.10.2023 р. № 4242 військової частини НОМЕР_1 матрос ОСОБА_1 13.10.2023 р. отримав поранення, пов'язане з захистом Батьківщини.
Довідкою військово-лікарської комісії від 02.11.2023 р. № 2058 визнано поранення тяжкого ступеню; поранення, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб, графи - ТДВ - потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
За відомостями виписного епікризу із медичної картки стаціонарного хворого від 20.11.2023 р. № 8528 позивач з 11.11.2023 р. по 20.11.2023 р. перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради".
Довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 30.11.2023 р. № 9268 визнано поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини; відноситься до тяжких травм. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує відпустки для лікування після поранення (травми) на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 29.12.2023 р. № 320 визнано поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини; відноситься до тяжких травм. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує відпустки для лікування після поранення (травми) на 30 календарних днів.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17.01.2024 р. № 362/4 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 05.01.2024 р. по 17.01.2024 р. у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, а відповідно до виписки із карти стаціонарного хворого від 08.03.2024 р. № 210 - з 31.01.2024 р. по 08.03.2024 р. у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.03.2024 р. № 93 ОСОБА_1 з 27 березня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення.
23.08.2024 р. позивач звернувся на Урядову "Гарячу лінію" МОУ із зверненням, яке в подальшому направлено до військової частини НОМЕР_1 , в якому, серед іншого, вказував на не проведення в повному обсязі виплат за час перебування на лікуванні у зв'язку із пораненням з жовтня 2023 року по березень 2024 року.
Листом від 04.10.2024 р. № 4170 відповідач повідомив, що позивачу виплачена додаткова винагорода в таких розмірах: за 1 день жовтня 2023 року (13.10.2023 р.) із розрахунку 70000 грн. у розмірі 2270,32 грн. у листопаді 2023 року; за 1 день жовтня 2023 року із розрахунку 30000 грн. у розмірі 935,22 грн. в грудні 2023 року; за 12 днів жовтня 2023 року (01.10.2023 р. - 12.10.2023 р.) із розрахунку 30000 грн. у розмірі 11438,71 грн. в січні 2024 року; за 18 днів жовтня 2023 року із розрахунку 100000 грн. у розмірі 57193,55 грн. в грудні 2023 року; за 3 дні листопада 2023 року із розрахунку 100000 грн. у розмірі 9850 грн. в грудні 2023 року; за 27 днів листопада 2023 року (04.11.2023 р. - 30.11.2023 р.) із розрахунку 100000 грн. у розмірі 88650 грн. в лютому 2024 року; за 29 днів грудня (01.12.2023 р. - 29.12.2023 р.) із розрахунку 100000 грн. у розмірі 92145,16 грн. в лютому 2024 року; додаткова винагорода за 27 днів січня 2024 року (01.01.2024 р. - 27.01.2024 р.) із розрахунку 100000 грн. у розмірі 85790,32 грн. в березні 2024 року. Виплата додаткової винагороди здійснювалася виключно на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 , які в свою чергу були відпрацьовані відповідно до поданих рапортів командирами підрозділів з вказанням підстав для виплати та суми винагороди.
Вважаючи, що відповідачем не в повному обсязі виплачено додаткову винагороду за час перебування на лікуванні та протиправність нарахування грошового забезпечення без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Що стосується позовних вимог в частині не нарахування та не виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за час перебування на лікуванні, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України,, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 р. прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якої установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За приписами пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно з пунктом 13 розділу XXXIV Порядку № 260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
З аналізу наведених норм слідує, що Постановою № 168 та Порядком № 260 встановлено такі умови для виплати винагороди в розмірі 100000 грн. за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування, а саме:
за періоди перебування на стаціонарному лікуванні: наявність довідки військової частини про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва); пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення;
за періоди перебування у відпустці для лікування - після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Судом встановлено, що згідно виписок з медичної карти стаціонарного хворого та виписних епікризів із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17.10.2023 р. № 7871/1132, від 03.11.2023 р. № 5369, від 20.11.2023 р. № 8528, від 17.01.2024 р. № 362/4, від 08.03.2024 р. № 210 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та проходив лікування після поранення, отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у період з 14.10.2023 р. по 17.10.2023 р. у КНП ММР "Міська лікарня швидкої медичної допомоги", з 17.10.2023 р. по 03.11.2023 р. у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, з 11.11.2023 р. по 20.11.2023 р. у КНП "Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради", з 05.01.2024 р. по 17.01.2024 р. у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, з 31.01.2024 р. по 08.03.2024 р. у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.10.2023 р. № 4242 військової частини НОМЕР_1 матрос ОСОБА_1 13.10.2023 р. отримав поранення, пов'язане з захистом Батьківщини.
Довідкою військово-лікарської комісії від 02.11.2023 р. № 2058 визнано поранення тяжкого ступеню; поранення, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб, графи - ТДВ - потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
Довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 30.11.2023 р. № 9268 визнано поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини; відноситься до тяжких травм. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує відпустки для лікування після поранення (травми) на 30 календарних днів.
Довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 29.12.2023 р. № 320 визнано поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини; відноситься до тяжких травм. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує відпустки для лікування після поранення (травми) на 30 календарних днів.
Таким чином, з вищевикладеного слідує, що в період з 14.10.2023 р. по 17.10.2023 р., з 17.10.2023 р. по 03.11.2023 р., з 11.11.2023 р. по 20.11.2023 р., з 05.01.2024 р. по 17.01.2024 р., з 31.01.2024 р. по 08.03.2024 р. ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманим 13.10.2023 р. тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, а в період з 02.11.2023 р., з 30.11.2023 р., з 29.12.2023 р. позивачу надавалася відпустка для лікування на 30 календарних днів.
З листа відповідача від 04.10.2024 р. № 4170 та наданої військовою частиною НОМЕР_1 до суду довідки від 22.01.2025 р. № 405/1 слідує, що позивачу у зв'язку із лікуванням внаслідок отримання тяжкого поранення, нараховано та виплачено додаткову допомогу у розмірі 100000 грн.:
- за 18 днів жовтня 2023 року (з 14.10.2023 р. по 31.10.2023 р.) у сумі 58064,52 грн.;
- за 30 днів листопада 2023 року (з 01.11.2023 р. по 03.11.2023 р., з 04.11.2023 р. по 30.11.2023 р.) у сумі 100000 грн.;
- за 29 днів грудня 2023 року (з 01.12.2023 р. по 29.12.2023 р. - за період перебування у відпустці для лікування після поранення) у сумі 93548,39 грн.;
- за 27 днів січня 2023 року (з 01.01.2024 р. по 27.01.2024 р.) у сумі 87096,77 грн.
З викладеного слідує, що ОСОБА_1 не виплачено додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. за період з 30.12.2023 р. по 31.12.2023 р. (відпустка для лікування після тяжкого поранення згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 29.12.2023 р. № 320) та за період з 31.01.2023 р. по 08.03.2024 р. (стаціонарне лікування згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 08.03.2024 р. № 210).
При цьому, твердження позивача про те, що має право на додаткову винагороду з 28.01.2024 р. суд відхиляє, так як позивач перебував на лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 з 31.01.2024 р. по 08.03.2024 р., що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 08.03.2024 р. № 210 та свідоцтвом про хворобу № 326.
Вищевикладене свідчить про те, що позивачу протиправно не виплачено додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 30.12.2023 р. по 31.12.2023 р. та за період перебування на лікуванні з 31.01.2024 р. по 08.03.2024 р.
В той же час позивач, мотивуючи в описовій частині позову протиправну невиплату додаткової винагороди за період з 28.01.2023 р. по 08.03.2024 р., у прохальній частині позову помилково просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за період з 20.03.2023 р. по 10.04.2023 р., з 24.04.2023 р. по 01.09.2023 р. та зобов'язати відповідача нарахувати додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. за вказаний період, так як даний період не стосується часу перебування позивача на лікуванні у зв'язку з отриманням поранення та у відпустці внаслідок тяжкого поранення.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за час відпустки для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у період з 30.12.2023 р. по 31.12.2023 р. та за час стаціонарного лікування у період з 31.01.2024 р. по 08.03.2024 р. та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. за вказаний період.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині протиправності дій відповідача щодо обрахунку грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018 р.) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Також, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 р. № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У подальшому Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. № 294-IX (далі - Закон № 294-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 р. № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 р. № 1928-IX (далі - Закон № 1928-ІХ), Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 р. № 1928-IX (далі - Закон № 1928-ІХ), Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 р. № 2710-IX (далі - Закон № 2710-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 р. на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. до 01.01.2020 р. - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі № 160/1088/19).
Крім того, зміни внесені Постановою № 103, зокрема до п.4 Постанови № 704, в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 481, яка набрала чинності з 20.05.2023 р., внесено зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено абзац перший в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Таким чином, з 20.05.2023 р. розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням є не прожитковий мінімум для працездатних осіб, а стала величина - 1762 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був мобілізований 12.05.2023 р. та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2023 р. № 213 зарахований до списків особового складу частини з 28.07.2023 р.
Тобто, військову службу у військовій частині НОМЕР_1 позивач проходив з 28.07.2023 р. (після набрання чинності Постановою № 481) і саме з цієї дати йому нараховувалося грошове забезпечення виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення 1762 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт.
Такі дії відповідача є правомірними, оскільки, як вже зазначалося, з 20.05.2023 р. розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням був не прожитковий мінімум, а стала величина - 1762 грн.
Вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача стосовно не проведення та не виплати грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, за період з 16.05.2022 р. є безпідставними, так як ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28.07.2023 р.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000 грн. за час відпустки для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 30.12.2023 р. по 31.12.2023 р. та за час стаціонарного лікування за період з 31.01.2024 р. по 08.03.2024 р.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000 грн. за час відпустки для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 30.12.2023 р. по 31.12.2023 р. та за час стаціонарного лікування за період з 31.01.2024 р. по 08.03.2024 р.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко