Справа № 420/840/25
27 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, податкового повідомлення-рішення, зобов'язання утриматися та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 44069166, щодо надсилання 22.10.2024 року платнику податку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , податкового повідомлення-рішення від 31.05.2024 року №0751393-2410-1517- UA5110035000087099;
- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0751393-2410-1517- UA5110035000087099 від 31.05.2024 року, прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області, щодо визначення фізичній особі - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , податкового зобов'язання з сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 566,15 гривень.;
- зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 44069166, утриматися від надсилання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , податкової вимоги щодо обов'язку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 566,15 гривень, та - від вжиття заходів, спрямованих на погашення (стягнення) відповідного податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо відправки повідомлення-рішення №0660988-2410-1517- UA5110035000087099 щодо визначення фізичній особі - ОСОБА_1 , податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 566,15 гривень є протиправними та, відповідно, податкове повідомлення-рішення таким, що не може підлягати виконанню. Позивач вважає, що після 1 липня 2024 року контролюючий орган втратив право на надсилання наведеного податкового повідомлення-рішення власнику житлового приміщення. Оскільки відповідач не мав права після 1 липня 2024 року для надсилання податкового повідомлення-рішення №0660988-2410-1517-UA5110035000087099 від 31.05.2024 року ОСОБА_1 , відповідно позивач вважає, що наявні підстави для зобов'язання відповідача утриматися від надсилання позивачу податкової вимоги та від вжиття заходів, спрямованих на погашення (стягнення) відповідного податкового боргу.
Ухвалою від 14.01.2025р. відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
До суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що згідно інформаційно - комунікаційної системи «Податковий блок» за фізичною особою ОСОБА_1 станом на дату формування податкового повідомлення - рішення за податковий період 2023 року, на праві власності перебуває об'єкт нерухомого майна: квартира загальною площею 76,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, данних інформаційнокомунікаційних систем ДПС, Головним управління ДПС в Одеській області в автоматичному порядку сформовано податкове повідомлення-рішення по податку на нерухомість від 31.05.2024 року: - № 0660988-2410-1517-UA51100350000087099. Податкове повідомлення-рішення направлено платнику податку на податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до ст.42 ПКУ. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 28.02.2020 року у справі № 804/4231/16 та від 24.12.2020 року у справі № 820/5357/17, в яких було сформульовано висновок, згідно якого пропуск податковим органом встановленого строку (до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком)) нарахування та надсилання податкового повідомлення-рішення не спростовує наявність у позивача податкового обов'язку здійснити сплату відповідних грошових зобов'язань, відповідач зазначає, що пропуск податковим органом встановленого п. 266.7.2 ст. 266 ПКУ строку надсилання податкового повідомлення-рішення до 1 липня року базового (звітного періоду) (року), не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов'язання податковим органом, та не може бути самостійною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
04.02.2025р. від позивача надійшла відповідь на відзив.
12.03.2025р. від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що у прохальній частині Позивач помилково зазначає невірний номер податкового повідомлення-рішення 0751393-2410-1517- UA5110035000087099, замість вірного № 0660988-2410-1517-UA5110035000087099.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд
ОСОБА_1 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом 14.11.2024Р. є власником об'єкта нерухомого майна: квартири загальною площею 76,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Головним управлінням ДПС в Одеській області сформовано податкове повідомлення-рішення по податку на нерухомість від 31.05.2024 року: - № 0660988-2410-1517-UA51100350000087099, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , у розмірі 566,15 гривень.
Позивач направив скаргу до контролюючого органу вищого рівня - Державної податкової служби України, яка рішенням про результати розгляду скарги №196/6/99-00-06-01-02-06 від 03.01.2025 року залишила без змін податкове повідомлення-рішення, скаргу-без задоволення.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, діями податкового органу щодо надсилання наведеного податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) №2755-VI 02.12.2010 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст.10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком.
Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень (п.12.3 ст.12 ПК України).
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Сільські, селищні, міські ради надсилають у десятиденний строк з дня прийняття рішень, але не пізніше 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та/або зборів, в електронному вигляді інформацію щодо ставок та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, та копії прийнятих рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів та про внесення змін до таких рішень (пп.12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 п.12.2 ст.12 ПК України).
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст.266 ПК України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
За положеннями пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Нормами підпункту 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Порядок обчислення суми податку встановлений п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України.
Так, згідно п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПК України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до п.п. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПК України, органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення відповідачем спірного повідомлення-рішення стали відомості з інформаційних баз даних ГУ ДПС відносно належності позивачу на праві власності об'єкту нерухомого майна- квартири загальною площею 76,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з позовної заяви, позивач не заперечує про наявність об'єктів оподаткування податком не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, однак вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним з огляду на порушення податковим органом строків його направлення платнику податків.
В той же час, зазначену позицію суд вважає необґрунтованою з наступних підстав.
У постанові від 20.06.2022 по справі № 826/15940/18 Колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглядала питання щодо порушення податковим органом строків прийняття і надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України та правових наслідків для платника податків.
Так, за результатами судового розгляду ВС вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі №825/1903/17 з огляду на наступне.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №825/1903/17 висловив правову позицію, відповідно до якої контролюючий орган зобов'язаний нарахувати платнику податків податкове зобов'язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Податкове повідомлення-рішення, прийняте або направлене з порушенням цього строку, є неправомірним, оскільки воно прийнято поза межами строку, встановленого у абзаці 1 підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України.
Водночас з аналізу наведених вище положень статей 54 та 267 ПК України випливає, що контролюючий орган дійсно зобов'язаний нарахувати платнику податків податкове зобов'язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Невиконання контролюючим органом такого обов'язку звільняє платника податків лише від відповідальності за несвоєчасність сплати податкового зобов'язання (аналогічно до приписів підпункту 266.10.2 статті 266, підпункту 287.9 статті 287 ПК України), проте не звільняє від обов'язку сплати такого податку за наявності відповідних правових підстав.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що пропуск податковим органом встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України строку надсилання податкового повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов'язання податковим органом, та не може бути самостійною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Недотримання контролюючим органом встановлених строків надіслання податкового повідомлення-рішення не є підставою для припинення податкового обов'язку платника податку. Строк надсилання податкового повідомлення-рішення, встановлений підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, не є строком, що зумовлює припинення податкового обов'язку або звільнення від його виконання.
З огляду на вищевикладене, покладені в основу адміністративного позову посилання позивача на те, що податкове повідомлення-рішення складено 31.05.2024 року та було направлено органом податкової служби за податковий період 2023 рік, є таким, що прийнято з порушенням підпункту 266.7.2 ст. 266 Податкового кодексу України, як на підставу для скасування податкового повідомлення-рішення, судом відхиляються як необґрунтовані. Таким чином, суд погоджується з позицією податкового органу , що недотримання контролюючим органом встановлених строків надіслання податкового повідомлення-рішення не є підставою для припинення податкового обов'язку платника податку з вказаного податку. Строк надсилання податкового повідомлення-рішення, не є строком, що зумовлює припинення податкового обов'язку або звільнення від його виконання.
Будь-яких інших аргументів щодо наявності порушень з боку податкового органу позивачем не наведено.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 44069166, щодо надсилання 22.10.2024 року платнику податку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , податкового повідомлення-рішення від 31.05.2024 року №0751393-2410-1517- UA5110035000087099; зобов'язання Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 44069166, утриматися від надсилання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , податкової вимоги щодо обов'язку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 566,15 гривень, та - від вжиття заходів, спрямованих на погашення (стягнення) відповідного податкового боргу не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, податкового повідомлення-рішення, зобов'язання утриматися та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.
.