27 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/428/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,
установив:
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, Житомирська митниця) про коригування митної вартості від 17 вересня 2024 року № UA101020/2024/000129/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007482.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача про коригування митної вартості безпідставне, оскільки не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені в рішення митниці причини не є належним доказом невірного визначення митної вартості декларантом. Заявлена позивачем митна вартість є реальною, підтвердженою належними доказами та не спростована відповідачем. Відтак, на думку позивача, у Житомирської митниці не було достатніх правових підстав для коригування митної вартості товару.
Ухвалою суду від 28 січня 2025 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.
18 лютого 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскаржене рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки в результаті контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані позивачем під час митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема, декларантом до митного оформлення не надано доказів на підтвердження того, що імпортований автомобіль належить іноземній компанії «ROUTE 66 Cars & Blkes», яка склала накладну №53.2024 від 09 вересня 2024 року на ім'я позивача, в якій відображена вартість імпортованого товару, і така компанія має право здійснювати продаж відповідного автомобіля. У графі 2 «Вантажовідправник/експортер» копії митної декларації країни відправлення № 24DE715742253938B0 від 10 вересня 2024 року вказано відомості про особу, компанію «SARATZIDIS APOSTOLOS», відмінну від особи - продавця компанії «ROUTE 66 Cars & Blkes», яка вказана у накладній №53.2024 від 09 вересня 2024 року. Згідно із накладною покупець взяв на себе зобов'язання прийняти транспортний засіб і оплатити його вартість. Товар переданий у розпорядження покупця - ОСОБА_2 та знаходиться на митній території України. Отже, у митного органу були підстави вважати, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов'язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар. Однак, декларантом до митного оформлення платіжний документ чи інший документ, який свідчить про здійснення оплати за придбаний транспортний засіб надано не було. Вказані обставини в розумінні вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України дали право уповноваженій особі митниці запропонувати декларанту, для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару, надати додаткові документи під час проведення консультації 16 вересня 2024 року. Проте, на вимогу митного органу декларант не надав запитуваних додаткових документів, про що повідомив письмово. Саме неподання декларантом всіх витребуваних митним органом документів та наявні розбіжності в поданих документах щодо ціни товару, ненадання декларантом на вимоги митного органу додаткових документів правомірно, на переконання відповідача, слугували підставою для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару та її коригування.
На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що 16 вересня 2024 року до відділу митного оформлення №1 митного посту «Житомир-центральний» з метою імпорту товару «Вантажний автомобіль, обладнаний гідро бортом, що був у використанні; марка - MAN; модель - TGL 8.150 4X2 BL; номер шасі - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2013», що ввозився на адресу ОСОБА_3 , подано митну декларацію № 24UA101020032842U6.
Разом з митною декларацією були подані такі документи: рахунок № 53.2024 від 09 вересня 2024 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 02 липня 2013 року; довідка про транспортні витрати від 13 вересня 2024 року; фотографії автомобіля від 13 вересня 2024 року; митна декларації країни відправлення №24DE715742253938B0 від 10 вересня 2024 року.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів.
На вимогу митниці декларант повідомив, що надати додаткові документи не має можливості.
За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 17 вересня 2024 року № UA101020/2024/000129/1.
В розділі 33 названого рішення зазначено:
«На виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:
За наданим купчим документом №53.2024 від 09.09.2024 набуто право власності на товар вантажний обладнаний гідробортом, що був у використанні; марка - MAN; модель - TGL 8.150 4X2 BL; номер шасі - НОМЕР_1 ; двигун - дизельний; номер двигуна - н/д; робочий об'єм циліндрів двигуна - 4580 см3; тип кузова - BA; колісна формула - 4х2; кількість місць - 2; календарний рік виготовлення - 2013; модельний рік виготовлення - 2013; дата введення в експлуатацію - 02.07.2013р.; маса в разі максимального завантаження - 7,49 тонн; вантажопідйомність - 2,75 тонн.
У купчому документі №53.2024 від 09.09.2024 продавцем зазначено відомості про особу, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 02.07.2013 не є його власником. Виявлені обставини створюють обґрунтовані сумніви щодо права даної особи відчужувати транспортний засіб та визначати ціну його продажу. Документ, що вказує на юридичний зв'язок цієї особи з транспортним засобом, право розпоряджатися транспортним засобом та визначати ціну продажу, до митного оформлення не подано. В графі 2 «Вантажовідпрвник/експортер» копії митної декларації країни відправлення № 24DE715742253938B0 від 10.09.2024 вказано відомості про особу, відмінну від особи-продавця, вказаної в купчому документі №53.2024 від 09.09.2024.
Згідно із даним документом покупець взяв на себе зобов'язання прийняти транспортний засіб і оплатити ціну придбання. Товар фактично переданий у розпорядження покупця та знаходиться на митній території України. Таким, чином були підстави вважати, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов'язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар.
Частиною 1 ст. 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого є: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Всупереч вищевказаних вимог, до митного оформлення не подано документ про оплату товару.
Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не надано такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором
(угодою, контрактом);
3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
Згідно із частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту було запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД02.08.2024 № UA205150/2024/011690 - Вантажний автомобіль марки «MAN», модель «TGL 8.150», ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, призначений для використання по дорогах загального користування, номер/модель двигуна - невизначений, типдвигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 4580 см3, потужність - 110 kw, вантажопідйомність - 1.970 т, маса в разі максимального навантаження - 7.490 т, бувший у використанні, колісна формула - 4х2, тип кузова - пластиковий фургон зі встановленим гідробортом, календарний рік виготовлення - 2013 р., модельний рік виготовлення - 2013 р. Дата введення в експлуатацію - 29.07.2013 р. - 7300 EUR/шт з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.».
Також 17 вересня 2024 року відповідач склав картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007482, згідно якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з таких причин: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована вартість товару та вона не підтверджена документально, а вибратий метод її визначення не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, чим порушено вимоги статей 52, 53 цього Кодексу. У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2024/000129/1 від 17 вересня 2024 року дані граф 45 та 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги статей 266, 289, 293 Митного кодексу України.
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вище вказаними рішенням та карткою відмовою, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі - МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 341 частини 1 статті 4 МК України митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.
У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок - фактура (інвойс), або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов'язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Суд зазначає, що Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема зауважує, що при митному оформлені встановлено:
1) Іноземною компанією «ROUTE 66 Cars & Blkes» видана накладна №53.2024 від 09 вересня 2024 року на ім'я ОСОБА_2 , в якій відображено вартість автомобілю, марки «MAN», VIN код НОМЕР_1 у розмірі 4000,00 євро. У графі С.1.1. Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 02 липня 2013 року № НОМЕР_2 зазначено, що автомобіль марки «MAN», VIN код НОМЕР_1 належить - RAFA GMBH. Доказів, що названий автомобіль належить іноземній компанії «ROUTE 66 Cars & Blkes» на праві власності або доказів, що такий контрагент має право здійснювати продаж зазначеного автомобіля до митного оформлення не надано;
2) у графі 2 «Вантажовідправник/експортер» копії митної декларації країни відправлення № 24DE715742253938B0 від 10 вересня 2024 року вказано відомості про особу, компанію «SARATZIDIS APOSTOLOS», відмінну від особи-продавця - компанії «ROUTE 66 Cars & Blkes», яка вказана у накладній №53.2024 від 09 вересня 2024 року;
3) згідно із накладною покупець взяв на себе зобов'язання прийняти транспортний засіб і оплатити його вартість. Товар переданий у розпорядження покупця - ОСОБА_2 та знаходиться на митній території України. Наведене обумовило висновок митного органу про те, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов'язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар. Проте, декларантом до митного оформлення платіжний документ чи інший документ, який свідчить про здійснення оплати за придбаний транспортний засіб не надано.
З огляду на зазначене у митного органу виникли сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару.
З метою усунення таких сумнівів позивачу було запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Однак, декларант повідомив, що надати додаткові документи не має можливості.
За результатами вивчення поданих позивачем документа, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості, в якому зазначив доводи, що були викладені вище.
Надаючи оцінку наведеним твердженням митного органу, суд зауважує на таке.
Перш за все у оскаржуваному рішенні митного органу зазначено, що до митного оформлення не надано документів, які підтверджують повноваження «ROUTE 66 Cars & Blkes», яким складена накладна №53.2024 від 09 вересня 2024 року, на реалізацію імпортованого автомобіля, оскільки згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 02 липня 2013 року № НОМЕР_2 такий належить ОСОБА_4 .
Однак, суд уважає слушним зауваження позивача про те, що митним органом не наведено нормативно-правового обґрунтування наявності у нього повноважень на перевірку правомочності продавця щодо вчинення дій по реалізації транспортного засобу.
Тим часом, згідно митної декларації країни відправлення № 24DE715742253938B0 від 10 вересня 2024 року відправником зазначено компанію «SARATZIDIS APOSTOLOS», а пункту 14 такої декларації зазначено, що така діє за дорученням ОСОБА_5 .
Жодних документів, які б підтверджували взаємовідносини продавця транспортного засобу або позивача, як покупця такого, останнім до митного оформлення не надано.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що у митного органу обґрунтовано виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості імпортованого автомобіля, оскільки наданими декларантом документами підтверджується участь в придбанні та поставці такого не тільки компанії «ROUTE 66 Cars & Blkes», а ще 2 суб'єктів: компанії «SARATZIDIS APOSTOLOS» та фізичної особи ОСОБА_5 .
З метою з'ясування таких сумнівів митний орган запропонував позивачу надати додаткові документи, зокрема, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається.
Однак декларант таким правом не скористався, додаткових документів, а також пояснень щодо статусу назначених осіб в операції придбання імпортованого автомобіля не надав.
Суд уважає помилковим застереження митного органу про ненадання декларантом документа на підтвердження здійснення оплати за придбаний транспортний засіб, оскільки згідно накладної №53.2024 від 09 вересня 2024 року оплата проводиться готівкою.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у митного органу обґрунтовано виникли сумніви у правильності визначення митної вартості імпортованого товару.
Надаючи правову оцінку рішенню про коригування митної вартості товару, суд уважає за необхідне зауважити на таке.
Відповідно до приписів підпунктів 5 та 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Як убачається з митної декларації країни відправлення № 24DE715742253938B0 від 10 вересня 2024 року умовами поставки є EXW Кельн.
Згідно умов EXW Інкотермс 2000 та 2010 продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.
Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.
Згідно довідки про транспорті витрати від 13 вересня 2024 року, складеної позивачем, транспорті витрати від м. Кьолн до кордону України п/п Медика, складають 300 євро.
Інформації про витрати на вантаження, які згідно умов Інкотермс EXW покладаються на нього, яка імпортера (покупця), декларант митному органу не надав.
Положеннями частини 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, згідно переліку, передбаченого цією частиною.
Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.
Статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.
Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2022 року у справі № 826/12901/17 зазначив, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Верховним Судом вже також сформована стала та послідовна судова практика, висновки якої, якщо їх систематизувати, зводяться до того, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Ураховуючи викладене, суд зауважує, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки інформації щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріпленим правом митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов'язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об'єктивних даних, та піддаватися обчисленню.
Як установлено судом, для підтвердження правильності визначення митної вартості товару імпортеру запропоновано надати, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Наведене, на переконання суду, свідчить про виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку про витребування документів для спростування сумнівів.
Слід наголосити, що під час митного оформлення, декларант не надав митному органу документів, на підтвердження правильності визначення заявленої митної вартості імпортованого товару, а також не скористався правом на надання пояснень щодо цього..
Наведене, на переконання суду, дає підстави для висновку, що позивач не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.
Отже, зазначені недоліки у документах, викликали потребу відповідача у витребуванні додаткових документів, а вже їх ненадання стало підставою для коригування митної вартості.
Таким чином, посадові особи Житомирської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Зважаючи на наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач мав об'єктивні сумніви щодо достовірності наданої декларантом інформації, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містили недоліки та не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, а саме щодо осіб, які приймали участь в угоді щодо продажу імпортованого автомобіля, у зв'язку із чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості, а позивач такі недоліки не усунув та не підтвердив задекларовану ним митну вартість.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 травня 2024 року у справі №520/22458/23 та Восьмого апеляційного адміністративного суду у постановах від 26 березня 2024 року у справі № 140/21563/23 та від 15 січня 2024 року у справі №140/2368/23.
Відповідно до положень статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 4 цієї правової норми встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Положеннями статті 59 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник (частиною другою статтею 59 Митного кодексу України).
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що в оскаржуваному рішенні відповідачем обґрунтовано зазначено про причини неможливості застосування до спірних правовідносин другорядних методів визначення митної вартості товарів, а саме: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість), що не заперечувалось позивачем під час судового розгляду справи.
У зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.
З урахуванням наведеного, у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що діяв в межах повноважень та в спосіб, передбачений законом.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд уважає, що у задоволенні позову належить відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись положеннями статей 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис
27.03.25