Справа № 740/4408/24
Провадження № 2/740/110/25
10 березня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участі секретаря судового засідання Ісаєнко А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Ніжинська районна державна адміністрація, про переведення прав та обов'язків забудовника,
установив:
У липні 2024 року позивачка звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила перевести на неї в порядку спадкування за законом права та обов'язки забудовника щодо будівництва житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі з правом введення і здачі в експлуатацію, отримання на своє ім'я документів, що посвідчують право власності та проведення державної реєстрації права власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що чоловік позивачки - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона та син ОСОБА_2 у встановленому законом порядку успадкували його майно. Після відкриття спадкової справи позивачка та відповідач уклали договір про поділ спадкового майна від 15.09.2023, згідно з умовами якого відповідач отримав у спадок земельні ділянки спадкодавця, а позивачка - житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації № 103 від 13.04.1993 ОСОБА_3 отримав дозвіл на будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_2 . Чоловік здійснював будівництво житлового будинку відповідно до будівельного паспорта, виданого районним архітектором Ніжинської РДА Чернігівської області. Згідно з довідкою Липоврізького старостинського округу Вертіївської сільської ради Ніжинського району будинку ОСОБА_3 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . За свого життя ОСОБА_3 збудував житловий будинок, але не ввів його в експлуатацію та не зареєстрував право власності на нього. Будучи спадкоємицею після смерті чоловіка, позивачка не може реалізувати право на отримання свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18 вересня 2024 року 08-30 год.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 вересня 2024 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Ніжинську районну державну адміністрацію, підготовче засідання відкладено на 18 жовтня 2024 року 09-30 год., яке у подальшому відкладено на 20 грудня 2024 року 08-30 год.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 04 лютого 2025 року 15-00 год., який відкладено на 10 березня 2025 року 15-00 год.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Від позивачки до суду надійшло клопотання, в якому вона підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, розглянути справу за її відсутності.
Відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
У письмових поясненнях представник третьої особи зазначив, що відповідно до додатка № 2 до розпорядження Представника Президента України у Ніжинському районі від 13 квітня 1993 року № 103 ОСОБА_3 дозволено індивідуальне будівництво житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_3 , а також виділено земельну ділянку для індивідуального будівництва. Також подав до суду клопотання про проведення судового засідання без його участі.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що з 26 січня 1991 року позивачка та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а. с. 8).
Під час шлюбу в ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10).
15 вересня 2023 року між позивачкою та відповідачем укладено договір про поділ спадкового майна, посвідчений державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори Репех С. О., згідно з умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійшли між собою згоди добровільно поділити спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони за цим договором досягли домовленості відійти від рівності часток та поділити спадщину наступним чином: ОСОБА_1 як спадкоємцю за законом 1-ї черги, перейде у спадщину з урахуванням домовленостей за цим договором: житловий будинок АДРЕСА_4 ; ОСОБА_2 як спадкоємцю за законом 1-ї черги, перейде у спадщину з урахуванням домовленостей за цим договором: земельна ділянка площею 0,1083 га, надана для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Липоворізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, з кадастровим номером 7423386301:02:001:1061; земельна ділянка площею 1,6094 га, надана для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території с. Липів Ріг Липоворізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, з кадастровим номером 7423386301:02:001:0182 (а. с. 11).
З копії спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , убачається, що спадщину після його смерті прийняв син ОСОБА_2 , отримавши відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки (зворот а. с. 46, 47).
Постановою державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори від 15 вересня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_4 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (а. с. 24).
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 ні за ким не зареєстровано.
Відповідно до додатка № 2 до розпорядження Представника Президента України у Ніжинському районі від 13.04.1993 № 103 ОСОБА_3 внесено до переліку забудовників, яким дозволяється будівництво та перебудова житлових будинків та господарських споруд (а. с. 63).
Згідно з довідкою, виданою архітектором району Виконавчого комітету Ніжинської районної ради народних депутатів Чернігівської області - Ярмак О. Ф. від 06 травня 1993 року № 89-27, ОСОБА_3 є забудовником у АДРЕСА_5 . Будівництво дозволено розпорядженням представника Президента України у Ніжинському районі від 13 квітня 1993 року № 103 (а. с. 14).
На підтвердження доводів позивачки про будівництво житлового будинку спадкодавцем надано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику - ОСОБА_3 у АДРЕСА_2 , акт виділення в натурі земельної ділянки та розбивки будівель, а також технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, зі змісту якого вбачається, що житловий будинок споруджено в 1994 році (а. с. 12, 13, 15, 18-20).
Згідно з погосподарським обліком будинку ОСОБА_3 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою старостою Липоворізького старостинського округу від 05.07.2023 № 02-16/90/1 (а. с. 16).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою четвертою статті 1273 цього Кодексу (ч. 1, 3, 4 ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 25, 30, 346 ЦК України після смерті фізичної особи правоздатність її припиняється та вона не може набувати будь-яких прав, в тому числі права власності на нерухоме майно з видачею відповідного правовстановлюючого документу.
Частиною 1 ст. 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід припинення підлягають державній реєстрації, а відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності па нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Оскільки право власності в померлого ОСОБА_3 на житловий будинок на момент його смерті не виникло, вирішення питання належності будинку можливе лише після прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності.
Згідно зі ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Частиною 1 ст. 178 ЦК України передбачено, що об'єкти цивільних прав (тобто і майнові права) можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Крім того, згідно зі ст. 190 ЦК України майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 ЦК України об'єкти цивільних прав (тобто і майнові права) можуть вільно відчужуватись або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід 'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини на підставі ст. 1216 ЦК України.
Якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт; право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.
Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц, від 12 серпня 2019 року у справі № 607/9408/16-ц та від 28 травня 2020 року у справі № 2-2317/11.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч. 3 ст. 331 ЦК України).
У постановах від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та від 16 грудня 2015 року № 6-2719цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 521/13075/18, забудовник (замовник) - це особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення, реконструкції) об'єкта містобудування. Таким чином, для спадкування прав забудовника спадкодавець за життя повинен набути у встановленому законодавством порядку право на забудову земельної ділянки та отримати документи дозвільного характеру для проєктування будівництва й виконання будівельних робіт.
Положеннями ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Зокрема, за змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Отже, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в установленому законом порядку набув право забудовника, яке за своїм змістом є майновим правом, та після його смерті підлягає спадкуванню, оскільки відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
За таких обставин, ОСОБА_1 як спадкоємець померлого чоловіка має право на успадкування усіх майнових прав спадкодавця, у тому числі на визнання за нею майнових прав забудовника.
Позивачка позбавлена можливості отримати в нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно на ім'я спадкодавця ОСОБА_3 .
Оскільки позивачка прийняла спадщину в установленому законом порядку після смерті спадкодавця, але отримати в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування на вказаний будинок не може, то суд вважає, що права позивачки підлягають захисту в обраний нею спосіб.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що позивачка не заявляє вимог про стягнення з відповідача судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно зі ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 89, 223, 263 - 265, 272, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Ніжинська районна державна адміністрація, про переведення прав та обов'язків забудовника - задовольнити.
Перевести на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_6 ) права та обов'язки забудовника щодо будівництва житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі з правом введення та здачі в експлуатацію, отримання документів, що посвідчують право власності, та проведення державної реєстрації права власності, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Шевченко