Провадження № 1-кп/734/63/25 Справа № 734/1670/24
27 березня 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні Козелецького районного суду Чернігівської області кримінальне провадження № 12023270350000434 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст.307 КК України,
І. Суть питання, що вирішується.
В провадженні Козелецького районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження № 12023270350000434 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст.307 КК України.
Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено та продовжено обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Чернігівській слідчий ізолятор» до 05 квітня 2025 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Враховуючи те, що до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в даному судовому засіданні суд поставив на обговорення учасників судового провадження питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою.
ІІ. Позиція і клопотання учасників судового провадження.
1.Клопотання прокурора.
Прокурором подані клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Клопотання обґрунтоване тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному правопорушенню, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченим протиправного діяння, прокурор вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку обвинувачених, тому просить суд з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та забезпечення розгляду кримінального провадження продовжити строк тримання їх під вартою на шістдесят днів.
2. Позиція сторін щодо заявленого клопотання.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строків тримання обвинувачених під вартою, просив суд його задовольнити.
Адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та просила змінити її підзахисному запобіжний захід на інший - особисте зобов'язання.
Адвокатом ОСОБА_5 до судового засідання було подано клопотання про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з огляду на що він заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 повністю підтримали думку своїх адвокатів та заперечували проти задоволення заявленого прокурором клопотання.
ІІІ. Положення закону, яким керувався суд.
За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні даного питання суд враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
ІV. Висновки та мотиви суду.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши подані клопотання прокурора, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує також, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їх у разі визнання винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинувачених, ризик повторення чи продовження ними протиправної поведінки.
На переконання суду, ймовірна можливість переховування обвинувачених від суду підтверджується тим, що одне з кримінальних правопорушень, у вчиненні якого вони обвинувачуються, - ч. 3 ст. 307 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання від дев'яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених переховуватись від суду. Хоча такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинувачених не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження протиправної поведінки.
Крім того, дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час не всі досліджені.
Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд
постановив:
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_9 відмовити.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб в державній установі «Чернігівській слідчий ізолятор» до 26 травня 2025 року включно.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб в державній установі «Чернігівській слідчий ізолятор» до 26 травня 2025 року включно.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб в державній установі «Чернігівській слідчий ізолятор» до 26 травня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення (обвинуваченим, який утримується під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали).
Повний текст ухвали буде проголошений 27 березня 2025 року о 16.00 год.
Суддя ОСОБА_11