Справа № 750/1799/25
Провадження № 2/750/1151/25
21 березня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Веремій А.С.,
за участю представника позивача - адвоката Матроса І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення страхового відшкодування,-
ОСОБА_2 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» про стячгнення страхового відшкодування.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 04 липня 2024 року в м. Чернігові, по вул. 77-ї Гвардійської Дивізії сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій невстановлений водій вантажного автомобіля марки MAN TGX 18.400 д.н.з. НОМЕР_1 скоїв зіткнення з попереду зупинившимся, належним позивачці автомобілем марки Audi А4 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням сина позивачки ОСОБА_3 , після чого невстановлений водій вантажного автомобіля марки MAN TGX 18.400 місце пригоди залишив. Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки Audi A4 д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Листом від 21.11.2024 року відповідач відмовив позивачці у виплаті страхового відшкодування.
Позивачка зазначає, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) встановлює обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня надання заяви про страхове відшкодування. Проте відповідач будь-якого рішення щодо виплати страхового відшкодування у визначений законом строк не прийняв.
Позивачка просить стягнути із страхове відшкодування в з розмірі 66 148,61 грн, а також судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.
Ухвалою суду від 07.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач надав відповідь на позов, у якому, зокрема, вказав, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. Мета цивільно-правової відповідальності - відновлення порушених майнових прав. Юридичною підставою такої відповідальності є закон, а фактично - склад цивільного правопорушення. Вона настає за наявності таких умов (підстав): протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою: вини особи, яка заподіяла шкоду. Згідно зі ч. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Відповідно до ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Належним та допустимим доказом вини особи у вчиненні ДТП є постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні порушення або повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідач стверджує, що до позовної заяви не долучено жодного доказу на підтвердження участі у ДТП автомобіля марки MAN TGX 18.400 д.н.з. НОМЕР_1 , та порушення водієм Правил дорожнього руху, не встановлено особу водія, який керував транспортним засобом, не складено та не направлено до суду протокол про адміністративні правопорушення щодо нього. Також відповідач заперечив щодо стягнення витрат на надання правничої допомоги. Зіславшись на усталену практику Верховного суду та Європейського суду з прав людини відповідач вказав, що заявлена сума витрат на правничу допомогу в розмірі 42 000,00 грн документально не підтверджені та є не співмірною з ціною позову 66 148,61 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надавши пояснення, які в цілому відповідають змісту позовної заяви.
Представник відповідача до суду не з'явився, про місце, час і дату розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, свої заперечення проти позову виклав у відзиві на позов.
Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
04 липня 2024 року в м. Чернігові, по вул. 77-ї Гвардійської Дивізії, біля будинку 1В сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій невстановлений водій вантажного автомобіля марки MAN TGX 18.400 д.н.з. НОМЕР_1 скоїв зіткнення з попереду належним позивачці автомобілем марки Audi А4 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням сина позивачки ОСОБА_3 , що зупинився попереду, після чого водій вантажного автомобіля марки MAN TGX 18.400 місце події залишив.
Факт ДТП підтверджується листуванням представника позивача з Департаментом патрульної поліції, а також з Миргородським ВП ГУНП в Полтавській області (а.с. 12, 13, 31-32), матеріалами перевірки, складеними працівниками вищевказаних правоохоронних органів (а.с 33-48).
Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки Audi A4 д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження (а.с. 14-26).
По приїзду на місце ДТП співробітники Управління патрульної поліції в Чернігівській області склали адміністративні матеріали та почали розшук автомобіля марки MAN TGX 18.400. Зі змісту листа заступника начальника УПП в Чернігівській області ДПП 11.11.2024 року за № 247аз/41/22/03-2024 у відповідь на адвокатський запит представника позивачки адвоката Матроса І.М. від 06.11.2024 року, вбачається, що за наслідками проведених заходів встановити особу водія автомобіля марки MAN TGX 18.400 д.н.з. НОМЕР_1 , який 04.07.2024 року скоїв вищевказане ДТП не вдалося.
Автомобіль марки Audi A4 д.н.з. НОМЕР_2 , належить позивачці на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 25).
Згідно даних інформаційної підсистеми ІПНП автомобіль марки MAN TGX 18.400 д.н.з. НОМЕР_1 належить TOB «ФК» «ФІНГАРАНТ», яке зареєстровано зк Києві, вул. Предславинська, буд. № 37, приміщення 1, що підтверджується листом Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції від 11.11.2024 № 247аз/41/22/03-2024 (а.с. 31).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу вантажного автомобіля марки MAN TGX 18.400 була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс № ЕР-217619127 від 30.10.2023 року у ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» (а.с. 49-50).
Одразу після скоєного ДТП, 04.07.2024, син позивачки - ОСОБА_3 зателефонував до поліції (а.с. 35) та повідомив відповідача про вищевказану подію, що має ознаки страхового випадку.
Відповідачем за фактом ДТП була відкрита справа № 2324/01/50 (а.с. 49-50). В подальшому спілкування та листування з відповідачем здійснювалося з паперовому вигляді через «Укрпошту» , а також в Телеграм каналі відповідача (а.с.49-59).
Згідно з висновком № 188 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 12.09.2024 експертом - автотоварознавцем ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - автомобіля легкового «Audi A4», реєстраційний № НОМЕР_2 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП 04.07.2024 року, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників, з урахуванням суми ПДВ становить 11024,77 грн. у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки - 04.07.2024 року, складає: 66148,61 грн.
20 вересня 2024 року позивачкою була направлена відповідачу заява про виплату страхового відшкодування разом з копією Висновку № 188 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу, складеного 12.09.2024, яку відповідач отримав 26.09.2024 (а.с. 27-30).
Листом за вихідним № 02-24-1685 від 21.11.2024 року відповідач фактично відмовив позивачці у виплаті страхового відшкодування. В обрунтування такої відмови відповідачем було зазначено, що Централізованій базі базі МТСБУ, у відповіді на запит НПУ відсутня інформація про водія ТЗ MAN TGX 18.400 НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП, та про назву суду, до якого направляються матеріали по ДТП. СК «Еталон» просила надати документ, що підтверджує участь у означеному ДТП обох вищезазначених ТЗ» (а.с. 49-50).
Також у листуванні в Телеграм каналі відповідач просив позивачку надати фотознімок протоколу поліції. 20 листопада 2024 року позивачка надала відповідачу в Телеграм каналі фотокопію листа заступника начальника УПП в Чернігівській області ДПП від 11.11.2024 за № 247аз/41/22/03-2024 де зазначено, що за наслідками проведених заходів встановити особу водія автомобіля марки MAN TGX 18.400 д.н.з. НОМЕР_1 , який 04.07.2024 скоїв вищевказане ДТП не вдалося.
У судовому засіданні досліджено фотознімки з місця події, на яких зафіксовано автомобілі марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 та марки Audi A4 д.н.з. НОМЕР_2 на місці вчинення ДТП, а також сина позивачки ОСОБА_3 під час його спілкування з водієм вантажного автомобіля.
Також перебування автомобіля марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 на місці ДТП в м. Чернігові 04.07.2024 підтверджується дослідженим в залі суду відеозаписом, який було викладено в Телеграм каналі «Чернігів Оперативний».
Заслухавши пояснення представника позивача, надавши оцінку доводам сторін та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їх завдала.
Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізнізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, зазначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» в Україні одним із видів обов'язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентується спеціальним Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталося за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 3 Закону України № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 22 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 28 вказаного Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, є шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV встановлено обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніше як через 90 днів з дня надання заяви про страхове відшкодування.
Проте відповідач будь-якого рішення щодо виплати страхового відшкодування у визначений законом строк не прийняв.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. В свою чергу, положення статті 35 Закону № 1961-IV не містять вимог подання разом із заявою про виплату страхового відшкодування доказів на підтвердження притягнення страхувальника до відповідальності у вчиненні ДТП.
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України № 1961-IV передбачено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції, Фонду державного майна від 24.11.2003№142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п. 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтями 77 - 80 ЦПК України визначено критерії, яким повинні відповідати докази, зокрема: належність, допустимість, достатність та достовірність.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Стосовно доводів сторін та наданих ними доказів, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачка надала належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності дають можливість суду встановити фактичні обставини справи, зокрема факт дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 04 липня 2024 року в м. Чернігові, по вул. 77-ї Гвардійської Дивізії за участі автомобілів марки Audi А4 д.н.з. НОМЕР_2 та марки MAN TGX 18.400.
Доводи позивачки, що саме дії водія автомобіля марки MAN TGX 18.400 стали причиною даної ДТП, внаслідок якого спричинено пошкодження належного їй автомобіля, підтверджуються матеріалами перевірки правоохоронних органів, дослідженими судом фото - та відеодоказами, у листуванні з позивачем не заперечується самим відповідачем.
Відповідачем у відзиві на позов також не заперечується факти своєчасного повідомлення про страховий випадок та письмового звернення позивача за отриманням страхового відшкодування.
З аналізу наведених вище норм законодавства суд приходить до висновку, що обов'язок по прийняттю рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та здійснення виплати такого відшкодування, або ж прийняття рішення про відмову в проведенні такої виплати у відповідача виник з дня подання позивачем відповідної заяви про здійснення страхового відшкодування, повинен бути виконаний не пізніше ніж на 90 день з дня подання позивачем відповідної заяви.
Проте, відповідач, отримавши інформацію про дорожньо-транспортну пригоду, не вчинив дій передбачених ст. 34, 36 Закону № 1961-IV, фактично рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняв, як і не прийняв рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, згідно ст. 37 цього Закону. Питання вирішено у не визначений Законом спосіб шляхом призупинення розгляду заяви через відсутність документального підтвердження вини водія транспортного засобу та факту участі у ДТП обох автомобілів.
Разом з тим, доказів щодо відсутності підстав для здійснення страхового відшкодування у відшкодування моральної шкоди, що передбачені ст. 32, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідачем надано не було.
Суд відхиляє доводи відповідача стосовно безпідставності та передчасності заявлених позовних вимог.
Так, суд не вбачає жодних правових колізій у застосуванні норм ЦК України та Закону № 1961-IV, які дійсно співвідносяться як загальні та спеціальні, але не суперечать, а взаємодоповнюються одні одними, детально регламентуючи питання, що є предметом спору у цій справі.
Стосовно заперечення підстав цивільної відповідальності відповідача, суд вважає доведеними факти протиправної поведінки водія транспортного засобу; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, про що зазначено вище.
Суд також стверджує, що передбачаючи серед підстав цивільної відповідальності винність особи, яка заподіяла шкоду, законодавець мав на увазі винуватість водія чи іншої особи, відповідальної за експлуатацію, саме конкретного транспортного засобу, який був учасником ДТП, безвідносно до дій чи бездіяльності такої особи. Про це свідчить той факт, що відповідачем застрахована відповідальність власника (законного володільця) конкретного транспортного засобу і саме цей транспортний засіб підлягає ідентифікації, згідно з полісом страхування, як учасник правовідносин страхування цивільної відповідальності, а не будь-яка фізична особа, яка ним керувала на момент настання страхового випадку.
Зазначеним вище, а також усталеною судовою практикою, спростовується також твердження відповідача, що в контексті визначення права на страхове відшкодування, належним та допустимим доказом вини особи у вчиненні ДТП є постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні порушення або повідомлення про цю пригод.
Так, згідно з висновками КЦС Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21), особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим мають однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать: непереборна сила та умисел потерпілого.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція завдавача шкоди.
Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.
Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її спричинення (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною. Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження стосовно нього не звільняє страховика від обов'язку відшкодувати шкоду.
У постанові Верховного Суду від 22.12.2023 у справі № 345/3049/22 колегія суддів КЦС вказала, що грошовим є зобов'язання, яке складається з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
Отже суди виснували, що відсутність рішення про притягнення особи до відповідальності за вчинення ДТП не є підставою для призупинення виплати страхового відшкодування, адже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоча і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Пунктом 34.3 ст. 43 Закону № 1961-IV визначено, що якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Враховуючи, що відповідач взагалі не погоджується з необхідністю проведення виплати страхового відшкодування, а тому у відзиві на позов не заперечує розмір страхового відшкодування, визначеного позивачем на підставі висновку № 188 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 12.09.2024 експертом-автотоварознавцем ОСОБА_4 , суд вважає доведеною експертну вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - автомобіля легкового «Audi A4», реєстраційний № НОМЕР_2 , а також розмір витрат на проведення дослідження.
З огляду на заяву представника позивача про розгляд питання розподілу судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення, суд вказане питання не вирішує.
Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення страхового відшкодування задовольнити повністю.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03067 м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, приміщення 6, ЄДРПОУ 20080515) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) страхове відшкодування в розмірі 66 148 (шістдесят шість тисяч сто сорок вісім) гривень 61 копійку.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057 м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, приміщення 6, ЄДРПОУ 20080515) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) понесені позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057 м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, приміщення 6, ЄДРПОУ 20080515) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) понесені позивачем витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 2 750 (дві тисячі сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 27.03.2025.
Суддя Олег КОСЕНКО