Справа № 750/1489/25
Провадження № 4-с/750/4/25
26 березня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі :
головуючого судді Логвіної Т.В.,
секретаря Примак Т.В.,
за участю: представника скаржника,
державного виконавця, стягувача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Васильєвої Наталії Віталіївни,
встановив:
31 січня 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Васильєвої Наталії Віталіївни. Скаргу обґрунтовано тим, що державний виконавець, накладаючи на Боржника штраф, не перевірив наявність умов для такої відповідальності, зокрема вини боржника у виникненні/збільшенні заборгованості, підстав для притягнення/звільнення від відповідальності. Вина боржника у виникненні заборгованості зі сплати аліментів відсутня, оскільки ОСОБА_1 не знав про існування відкритого виконавчого провадження. Постанову про відкриття виконавчого провадження № 41073130 ОСОБА_1 не одержував, а дізнався про його відкриття лише у липні 2023 року, коли з нього, як військовослужбовця почали стягувати кошти в рахунок сплати аліментів. А тому правові підстави для накладення на Боржника штрафу повністю відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України “Про виконавче провадження», порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Відповідно до абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Аналізуючи чинне законодавство, можна дійти висновку, що з серпня 2018 року, коли Державному виконавцю було надано повноваження нараховувати штрафи за наявності заборгованості зі сплати аліментів до дня винесення Постанови від 29.04.2024 р. пройшло більше шести років. При цьому ніяких дій щодо накладення штрафу на ОСОБА_1 за прострочення сплати аліментів за один рік чи за два роки не проводилось. З цього випливає, що державний виконавець навмисно або з необережності затягував застосування заходів примусу, забувши про захист права дитини на належне утримання, свої обов'язки та засади виконавчого провадження. Таким чином, можна зробити висновок про безпідставність накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 92 369,39 грн., оскільки Державним виконавцем були грубо порушені вимоги абз. 5 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», що є беззаперечною підставою для визнання неправомірною та скасування Постанови від 29.04.2024 року. У ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» зазначені вимоги, яким має відповідати будь-який виконавчий документ. Пункт 8 гл. XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог п. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання та суму штрафу. Державний виконавець, посилаючись на норми ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», прийшов до висновку, що у боржника наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 184 738,78 грн. станом на 31.05.2024 р., тому наклав штраф у розмірі 92 369,39 грн. З аналізу зазначених положень випливає, що норма, на яку посилається державний виконавець, не узгоджується з його висновками, адже виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки. Відповідно до абз. 5 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу. При цьому, у п. 3 резолютивної частини постанови стягувачем зазначено ЦВ ДВС у м. Чернігові, що суперечить вищенаведеним приписам Закону України «Про виконавче провадження» та додатково підкреслює про необґрунтованість та неправомірність Постанови від 29.04.2024 року. Відповідно до п. 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Натомість у п. 5 резолютивної частини Постанови від 29.04.2024 року зазначено «строк пред'явлення до виконання три місяці». Ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII передбачено, зокрема, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед, зокрема, фізичними особами, не нараховуються. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Тож, все це доводить необґрунтованість та незаконність постанови про накладення штрафу.
Головний державний виконавець подала заперечення на скаргу та зазначила, що вимоги викладенні в скарзі не визнає.
Представник скаржника в судовому засіданні просив задовольнити скаргу та скасувати постанову про винесення штрафу.
Головний державний виконавець в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги, оскільки діяла на підставі чинного законодавства та в межах своїх повноважень.
Стягувач в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги.
Дослідивши матеріали скарги, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.10.2010 року, ухваленим у цивільній справі № 2-6881/10 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини його доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.08.2010 року та до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист.
04.12.2013 - відповідно до статтей 17,19,20,25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Левошко Я.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження N? 41073130 з примусового виконання виконавчого листа N? 2-6881 виданого Деснянським районним судом міста Чернігова про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини його доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.08.2010 року та до досягнення дитиною повноліття.
11.02.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.
07.02.2018 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника з зазначенням суми заборгованості по аліментах станом на 01.07.2017р. 37618, 30 грн.
19.03.2018 державним виконавцем винесено чотири постанови про встановлення тимчасових обмежень, що направлялись відповідним органам для виконання в паперовому вигляді, в т.ч. боржнику для ознайомлення з даними постановами, а саме: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями снарядами несмертельної дії.
11.05.2018 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у зв?язку з тим, що боржник отримував дохід в ТОВ «ДЮС ТРЕЙД» (сума заборгованості по аліментах вказана в розмірі 50930,30 грн.). Утримання згідно вищевказаної постанови проводились починаючи з 15.08.2018 по 28.03.2019.
З урахуванням відрахувань згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 11.05.2018 заборгованість по аліментах дещо зменшилася, але після звільнення боржника з ТОВ «ДЮС ТРЕЙД» сплата аліментів припинилася аж до 09.08.2023 (утримання за постановою державного виконавця).
26.03.2019 державним виконавцем повторно було винесено чотири постанови про встановлення тимчасових обмежень та відправлені сторонам та уповноваженим органам в електронному вигляді для виконання, а саме: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями снарядами несмертельної дії.
26.12.2019 державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
10.06.2020 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми заборгованості по аліментах 83016,28 грн.
Згідно з останнім розрахунком заборгованості станом на травень 2023 борг по аліментах складав 184738,78 грн., що отримано боржником наручно, про що є відповідна відмітка ознайомлення останнього від 12.06.2023.
05.06.2023 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми заборгованості по аліментах 184738,78 грн.
18.07.2023 державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника про утримання заборгованості в розмірі 184738,78 грн. В даній постанові вказано, що відрахування проводити в таких частинах: 1/4 в рахунок поточних аліментів та в рахунок погашення заборгованості по аліментах, так як максимально допустимий розмір утримань згідно чинного законодавства становить не більше 50% заробітної плати боржника щомісячно.
29.04.2024 державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості в розмірі 92369,39 грн. З якої вбачається, що стягувачем зазначено Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, строк пред'явлення до виконання три місяці.
Згідно довідки від 03.01.2025 №1 військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 21 серпня 2022 року по теперішній час.
Згідно ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби України.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За нормами частини другої статті 74 Закону «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 17 Закону «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Права і обов'язки виконавця визначені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом цієї норми виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, тощо.
Відповідно до ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом.
Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
Згідно ч.4 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.
Відповідно до ч.14 ст.71 Закону України, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802 (далі -Інструкція N 512/5), визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження.
Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до боржника. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її сума, з якою пов'язано визначення розміру штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена в правовому висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року №2610/27695/2012.
Згідно ч. 2 статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Штраф за невиконання судового рішення про стягнення аліментів, передбачений частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, перераховується на користь стягувача аліментів. Тоді як штраф, про який йде мова у частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення на боржника відповідальності за невиконання рішення. Його стягнення проводиться на користь держави.
В оскаржуваній постанові, державний виконавець зазначає, що він керується ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому призначає штраф, не в розмірах, передбачених ст. 75 даного Закону, а в розмірах передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», стягуючи його при цьому не на користь стягувача, а на користь держави, зазначаючи в постанові в якості стягувача Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Таким чином, державний виконавець в одній постанові поєднав положення Закону України «Про виконавче провадження» щодо різних видів штрафів, внаслідок чого виніс суперечливу постанову, яка не відповідає вимогам ні ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», ні ч. 14 ст. 71 цього Закону.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що державним виконавцем не доведено правомірність дій з винесення постанови про накладення штрафу від 29.04.2024, суд приходить висновку про наявність правових підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 447, 451, 354 ЦПК України, суд, -
скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Васильєвої Наталії Віталіївни - задовольнити.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Васильєвої Наталії Віталіївни з винесення постанови від 29.04.2024 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 41073130.
Скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Васильєвої Наталії Віталіївни від 29.04.2024 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 41073130.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвалу може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 27.03.2025.
Суддя: