Справа № 732/260/25
Провадження № 3/732/257/25
27.03.2025 м. Городня
Суддя Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О., у присутності секретаря Бондаренко Т. А., розглянувши справу, що надійшла з відділення поліції №3 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, пенсіонерки, адреса: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 046242 від 16.02.2025 установлено, що 16 лютого 2025 року о 18 год 43 хв, ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , умисно висловлювала погрози, ображала нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою своєму сину ОСОБА_2 , який проживає разом з нею, чим учинила домашнє насильство психологічного характеру.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнала, вказала, що в неї часто виникають сімейні конфлікти із сином, вони часто сваряться, син ніде не працює, веде аморальний спосіб життя, але вона домашнє насильство стосовно сина не вчиняла.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , всебічно, повно та об'єктивно дослідивши матеріали адміністративної справи, суддя приходить до наступного.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно із якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Подія та склад адміністративного правопорушення мають підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому доказами в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження обставин викладених у протоколі та винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, надані до суду такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 046242 від 16.02.2025, в якому зазначено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 16 лютого 2025 року о 18 год 43 хв, у АДРЕСА_1 , умисно висловлювала погрози, ображала нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою своєму сину ОСОБА_2 , який проживає разом з нею, чим учинила домашнє насильство психологічного характеру. Надавати пояснення в протоколі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовилася;
- рапорт чергового ВП № 3 від 16.02.2025, в якому зазначено, що 16.02.2025 о 18:43, надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 16.02.2025 о 18:42, за адресою: АДРЕСА_1 , заявник повідомив, що мати дебоширить, погрожує сокирою. Заявник: ОСОБА_2 .
Прибувши на місце працівники поліції склали протокол про адміністративний правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КупАП стосовно ОСОБА_1 , винесено терміновий заборонний припис, проводиться подальша перевірка. Опитано заявника, ОСОБА_2 ;
- пояснення ОСОБА_2 від 26.02.205, в яких останній повідомив, що проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , причиною виклику поліції стало те, що мати поводить себе неадекватно, погрожувала йому вбивством, виражалася на його адресу нецензурними словами. У той день матір прийшла додому у п'яному вигляді і почалася сварка;
- за результатами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 16.02.2025, працівник поліції встановив середній рівень небезпеки.
Стосовно ОСОБА_1 складений терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №495632 від 16.02.2025 по факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру стосовно свого сина.
З відеозапису, наданого потерпілим ОСОБА_2 не вбачається вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , проте наявна побутова сварка між матір'ю та сином.
Відповідальність за частиною 1 статті 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, або вчинення вказаних діянь, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
За правовою конструкцією норма ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є адміністративним правопорушенням із матеріальним складом, для відповідальності за яким обов'язковою умовою є настання наслідків у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Будь-яких відомостей щодо спричинення потерпілому ОСОБА_2 шкоди здоров'ю ні протокол про адміністративне правопорушення, ні інші зібрані уповноваженою посадовою особою докази, не містять.
Сам факт наявності неприязних відносин та висловлювання нецензурної лайки в адресу особи, яка є близькою особою, в даному випадку матері на сина, не утворює беззаперечно склад правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Отже, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Тобто, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із них, дії особи не можна розцінювати як насильство.
Беззаперечні докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства судді не надано.
Поліцейський, оцінивши ризики вчинення домашнього насильства, вказав про середній рівень небезпеки ОСОБА_1 .
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Водночас поліцейський причину конфлікту не з'ясував та не перевірив наявність обов'язкових ознак домашнього насильства.
Викладене в протоколі про адміністративне правопорушення твердження про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства долученими до справи доказами не підтверджується.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведення невинуватості цієї особи.
Із врахуванням положень і тлумачень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що при розгляді справи, доказів, що стверджують факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не було встановлено, суддя дійшла до переконання про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з наведених вище мотивів.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 7, 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Городнянський районний суд Чернігівської області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А. О. Бойко